22 січня 2024 р. Справа № 440/10326/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/10326/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, перерахованої за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, перерахованої за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати пенсії із 01 листопада 2020 року по дату її фактичної виплати.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” , Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за вислугу років у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області.
На виконання пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області у березні 2018 року складено довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 1 березня 2018 року з урахуванням посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за стаж служби, надбавки за службу в режимних обмежень та премії.
На підставі вказаної довідки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області проведено перерахунок пенсії позивача з 1 січня 2016 року, що підтверджено копією протоколу.
20.06.2023 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою та запитом щодо проведення компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати перерахованої пенсії.
Листом від 04.07.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило представника позивача про відсутність правових підстав для нарахування компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відсутнє порушення щодо порушення строків виплати пенсії з 01.01.2016 року з огляду на те, що перерахунок пенсії проведено у 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року та хоч цей перерахунок і проведено за минулий час (із 01.01. 2016 року по 31.12.2017 року), проте нормативна підстава його проведення виникла лише у лютому 2018 року, у зв'язку з прийняттям постанови № 103. Саме на підставі постанови № 103 позивачу було проведено перерахунок пенсії за період із 01.01.2016 року по 31.12.2017 року та доплачено різницю між сумою підвищеної пенсії та фактичною ним отриманою у період із 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, а право на нарахування та виплату компенсації виникло у позивача із листопада 2020 року.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р.
Частиною 16 статті 43 Закону України № 2262-ХІІ передбачено, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до ст. 51 Закону України № 2262-ХІІ, перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій, у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
29.12.2015 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей” від 23.12.2015 року № 900-VIII (в подальшому - Закон України № 900-VIII), яким статтю 63 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 доповнено новою частиною такого змісту: “Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських”.
Згідно із ч. 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, в порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення перерахунку пенсій визначений постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 року “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року (в подальшому - Порядок № 45).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 45 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року, затверджено грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійних характер), премій та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію” за колишніми працівниками міліції, в тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Отже, у позивача, у зв'язку зі збільшенням розміру грошового забезпечення поліцейських на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року, з 01.01.2016 року виникло право на перерахунок розміру його пенсії.
Механізм перерахунку та виплати пенсій працівникам органів внутрішніх справ, зокрема і на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року, було встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (в подальшому - Постанова №103).
Пунктом 3 Постанови №103, зобов'язано перерахувати з 01.01.2016 року пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”. Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Виплату перерахованих відповідно до абзацу 1 пункту 3 Постанови № 103 пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 01.01.2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 01.01.2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року; з 01.01.2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Відповідно до п. 5 Постанови №103, перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) відповідно до пункту 3 цієї постанови проводиться на підставі довідок про розміри грошового забезпечення, поданих Міністерством внутрішніх справ органам Пенсійного фонду України до набрання чинності цією постановою, або довідок, додатково оформлених та поданих відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45.
Таким чином, питання перерахунку і виплати пенсії даній категорії осіб Кабінетом Міністрів України врегульовано лише з 21.02.2018 року Постановою №103 та передбачало здійснення відповідного перерахунку пенсій з 01.01.2016 року, виплату перерахованих пенсій з 01.01.2018 року, обчислення органами Пенсійного фонду України сум перерахованих пенсій за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року станом на 01.01.2018 року та поетапний порядок виплати після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету.
Судовим розглядом встановлено, що на виконання зазначеної постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року, в березні 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Полтавській області здійснений перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 року.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (в подальшому - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року (в подальшому - Порядок №159).
Згідно із статтями 1,2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати”, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Пункти 1, 2 Порядку відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. У пункті 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Частиною 3 статті 52 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” встановлено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Згідно із ст. 55 Закону № 2262-XII, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
За цим регулюванням правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", статтею 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії), при цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно із ст. 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати”, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
Судовим розглядом встановлено, що відповідач здійснюючи поетапну доплату до розміру пенсії позивача нараховану за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року керувався пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року, при цьому порушення строку виплат доплат до пенсії та основного розміру пенсії у 2019 році, тобто у період визначений вищевказаною Постановою, судом не встановлено. При цьому, матеріали справи не свідчать про те, що позивач звертався до відповідача з приводу зміни порядку належних йому до виплат сум, а судом такі обставини також не встановлені.
При цьому суд звертає увагу, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 року у справі №826/12704/19, визнано протиправним та скасовано пункт 3 Постанови № 103. Рішення в адміністративній справі № 826/12704/19 набрало законної сили 19.11.2019 року.
Отже, з 19.11.2019 року положення пункту 3 Постанови №103, якою було передбачено поетапну виплату перерахованих пенсій, не підлягають застосуванню Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області для виплати нарахованої суми доплати за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.
Окрім зазначеного, постановою Кабінету Міністрів України № 1088 від 24.12.2019 року “Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян” пункти 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 було виключено.
Відповідно пунктів 1 та 2 Положення про Пенсійний фонд України, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській зобов'язане застосовувати акти Кабінету Міністрів України, зокрема і Постанову № 103, до набрання законної сили судовими рішеннями про визнання протиправними та нечинними її пунктів.
Судом встановлено, що у відповідності до вказаних норм після здійсненого у березні 2018 року перерахунку пенсії ГУ ПФУ в Полтавській області виплачувало позивачу поточну перераховану пенсію, а перераховану за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року пенсію: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованою відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року; а з 1 січня 2020 року по 30 червня 2021 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року.
Із урахуванням вищевикладеного, строки виплати донарахованої за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року пенсії не були визначені законом, а були встановлені у пункті 3 постанови № 103, чинному до 19.11.2019 року, та у частині другій пункту 1 постанови № 1088, чинній до 29.09.2020 року, та такі строки виплати донарахованої (за минулий період) пенсії відповідачем дотримані, суд доходить висновку про відсутність такої обов'язкової умови для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, які виплачувалися йому до 29.09.2020 року, як порушення строків виплати нарахованих доходів. При цьому суд зауважує, що визнання нечинним з 19.11.2019 року пункту 3 постанови № 103 та визнання нечинною з 29.09.2020 року частини другої пункту 1 постанови № 1088 не впливає на такий висновок суду, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин (у відповідній частині) ці норми були чинними і пенсійний орган правомірно їх застосовував.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 14.01.2022 року у справі № 120/1968/19-а.
Судовим розглядом встановлено, що після 29.09.2020 року жодний нормативний акт не встановлював поетапний порядок виплати пенсії, донарахованої за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року на підставі постанови № 103. А тому після 29.09.2020 року відповідач повинен був без невиправданих зволікань вчинити дії, спрямовані на виплату донарахованої пенсії, а в протилежному випадку невиплачені суми пенсії вважаються доходами, що виплачуються з порушенням строку.
Із урахуванням вищевикладеного, оскільки з 29.09.2020 року нормативне регулювання правовідносин щодо виплати донарахованої за період із 01.01.2016 року по 31.12.2017 року пенсії не передбачало поетапного порядку її виплати, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що після визнання нечинною постанови № 1088 дії відповідача щодо подальшої поетапної виплати донарахованої пенсії є такими, що вчинені не на підставі наданих повноважень та не у спосіб, встановлений законодавством, а підстав вважати, що порушення строків виплати пенсії тривало із 01.01.2016 року, немає з огляду на те, що перерахунок пенсії проведено у 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року та хоч цей перерахунок і проведено за минулий час (із 01.01.2016 року по 31.12.2017 року), проте нормативна підстава його проведення виникла лише у лютому 2018 року, у зв'язку з прийняттям постанови № 103. Саме на підставі постанови № 103 позивачу проведено перерахунок пенсії за період із 01.01.2016 року по 31.12.2017 року та доплачено різницю між сумою підвищеної пенсії та фактичною ним отриманою у період із 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.
Відповідно до ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", перерахунок призначеної пенсії здійснюється за цим Законом на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ передбачена, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати перерахованої пенсії, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що право на нарахування та виплату компенсації виникло у позивача із листопада 2020 року (після спливу одного місяця з часу визнання нечинною частини другої пункту 1 постанови № 1088), а період нарахування компенсації закінчується 30.06.2021 року, оскільки саме в цей день проведено позивачу повну виплату пенсії, донарахованої за період із 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову у спосіб визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті компенсації за період затримки виплати пенсії із 01 листопада 2020 року по дату фактичної виплати та зобов'язання виплатити спірну компенсацію за цей період.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним захистом прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті компенсації за період затримки виплати пенсії із 01 листопада 2020 року по дату фактичної виплати та зобов'язання виплатити спірну компенсацію за цей період.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 по справі № 440/10326/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич