Головуючий І інстанції: Слободянюк Н.І.
22 січня 2024 р.Справа № 440/15194/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Фесенко Юлії Олександрівни на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
11.10.2023 року представник позивач ОСОБА_1 - адвокат Фесенко Ю.О. звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції у Полтавській області (далі - ГУ НП у Полтавській області) щодо ненарахування та невиплати йому, капітану поліції, дільничному офіцеру поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Полтавського районного управління поліції ГУ НП в Полтавській області, в повному розмірі грошового забезпечення, а саме виплати, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) у розмірі 100000,00 грн за період з 01 по 31 січня 2023 року та з 01 по 17 лютого 2023 року;
- зобов'язати ГУ НП у Полтавській області нарахувати та виплатити йому виплату у розмірі 100000,00 грн, передбачену постановою № 168 в повному розмірі за період з 01 по 31 січня 2023 року та з 01 по 17 лютого 2023 року, без урахування податків і зборів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 року позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Фесенко Ю.О. залишено без руху у зв'язку з невідповідністю її вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
Зазначено, що недоліки необхідно усунути шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
20.10.2023 року на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від позивача до суду надійшла заява, у якій позивач просить поновити строк на звернення до суду.
До заяви про усунення недоліків та поновлення строку на подання позовної заяви позивачем додано:
- копію договору про надання правничої допомоги № 17/05/23/56 від 17.05.2023 року;
- копію адвокатського запиту № 02-06/23 від 02.06.2023 року;
- копію відповіді ГУ НП в Полтавській області № 145аз від 14.06.2023 року з конвертом та доказами отримання (відомості з офіційного веб-сайту Укрпошти);
- копію листа ГУ НП в Полтавській області № 145аз від 04.07.2023 року з конвертом;
- копію розрахунку винагороди за час безпосередньої участі в бойових діях та заходах, проходження служби поліцейськими ГУ НП в Полтавській області за січень 2023 року;
- копію розрахунку винагороди за час безпосередньої участі в бойових діях та заходах, проходження служби поліцейськими ГУ НП в Полтавській області за лютий 2023 року;
- копію листа Полтавського обласного вузлу спеціалізованого зв'язку № 41 від 12.10.2023 року з додатком;
- витяг з електронного кабінету «Електронний суд» щодо отримання ухвали від 16.10.2023 року у справі № 440/15194/23.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Фесенко Ю.О. повернуто позивачу.
Повертаючи адміністративний позов на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач звернувся до суду з цим позовом через канцелярію суду - 10 жовтня 2023 року (згідно відмітки канцелярії суду), тоді як останнім днем строку звернення до суду ( з урахуванням частини шостої статті 120 КАС України) є 02 жовтня 2023 року. Отже, позивачем пропущено трьохмісячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, встановлений законом.
Суд відхилив доводів позивача, що строк звернення до суду слід обраховувати з дати отримання ним від відповідача листа у відповідь на звернення його представника, оскільки укладення позивачем 17.05.2023 року договору про надання правової допомоги, направлення відповідачу адвокатського запиту від 02.06.2023 року та отримання від відповідача листа та документів 14.07.2023 року не змінює моменту, з яким законодавством пов'язується початок перебігу строку звернення до суду, а лише свідчить про час, коли позивач виявив зацікавленість до своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації таких прав. До того ж ці дії позивач почав вчиняти набагато пізніше після неотримання виплати.
Крім того, суд зазначив, що Полтавський окружний адміністративний суд не припиняв роботи у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, безперервно здійснював свою діяльність, забезпечував усім особам, у тому числі й позивачу у цій справі, можливість реалізації права на судовий захист. Відтак, позивач, перебуваючи з лютого 2023 року у місці постійної дислокації особового складу ГУ НП у Полтавській області, мав можливість безперешкодно реалізувати своє право на звернення до суду як шляхом подання позовної заяви безпосередньо через канцелярію суду, так і шляхом направлення позовної заяви до суду по пошті або через систему "Електронний суд".
Також суд зазначив, що зі змісту заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом не слідує, що позивач мав обмеження для пересування, роботи поштового та електронного зв'язку, тощо, які б унеможливили чи ускладнили звернення позивача з цим позовом у період з 01.07.2023 року по 02.10.2023 року, що вказує на те, що між пропуском строку звернення до суду і введенням воєнного стану та проходженням служби в органі Нацполіції відсутній безпосередній та прямий причинний зв'язок. Доказів на підтвердження того, що введення воєнного стану та перебування позивача на службі в поліції вплинуло на обов'язок позивача своєчасно звернутися до суду з позовом, заява про поновлення строку звернення до суду не містить. Також у заяві про поновлення строку звернення до суду із цим позовом представник позивача не наводить об'єктивні обставини, які б перешкоджали позивачу у зверненні до суду із цим позовом у період з 14.07.2023 року (дата отримання листа та відповідних документів) по 02.10.2023 року (останній день встановленого законом строку звернення до суду з позовом), та відповідних доказів на їх підтвердження до заяви не додає.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Фесенко Ю.О. просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Фесенко Ю.О. зазначає, що судом було проявлено надмірний формалізм у підході до розгляду цієї справи та відверте зневаження ставлення до особи позивача, оскільки суд невірно встанови фактичні обставини справи, не повно дослідив обставини, які свідчать про поважність причин пропуску строку звернення позивача до суду із позовом у цій справі.
Також представник позивача зазначив, що 04.07.2023 року ГУ НП в Полтавській області надано відповідь № 145аз на адвокатський запит від 02.06.2023 року за № 02-06/23, яка отримана лише 14.07.2023 року, що підтверджується листом Полтавського обласного вузлу спеціалізованого зв'язку № 41 від 12.10.2023 року. До такої відповіді ГУ НП в Полтавській області додано серед іншого копію розрахунку винагороди за час безпосередньої участі в бойових діях та заходах, проходження поліцейськими ГУ НП в Полтавській області зведеного загону ГУ НП в Полтавській області з 10.12.2022 року по 17.02.2023 року за формою, встановленою наказом МВС України № 775 від 28.11.2022 року. Виключно після отримання такого розрахунку позивачем встановлено та документально підтверджено відсутність нарахування з боку ГУ НП в Полтавській області додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн., визначеної постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року, а виплату здійснено в межах 30 000 грн. Тобто саме в цей момент, 14.07.2023 року, встановлено факт протиправної бездіяльності відповідача.
Крім того представник позивача зазначив, шо позивач у період виконання свого конституційного обов'язку щодо захисту Батьківщини мав об'єктивні перешкоди для своєчасного звернення до адміністративного суду щодо невиплати відповідачем додаткової винагороди.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач погоджується з ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року, натомість вважає, що згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Також відповідач зазначає, що строк на звернення до суду з даним позовом необхідно обраховувати з часу отримання позивачем виплати додаткової винагороди, а саме: виплата за січень 2023 року (в лютому2023 року), за лютий 2023 року (у березні 2023 року), а не з моменту отримання відповіді на адвокатський запит.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 320 КАС України слід скасувати, з огляду на наступне.
Судом установлено, що ОСОБА_1 проходить службу на посаді дільничного офіцера поліції Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області.
Відповідно до вказівки Головни Національної поліції України від 07.12.2022 року за № 2199дск, наказом ГУ НП в Херсонській області від 10.12.2022 року «Про надання в оперативне розпорядження поліцейських зведеного загону ГУ НП в Полтавській області» з 10.12.2022 року до особливого розпорядження (але не більше 180 діб) додатково зосереджено на де окупованій території Херсонської області та м. Херсон 102 поліцейських зведеного загону ГУ НП в Полтавській області, які відряджені до ГУ НП в Херсонській області для виконання завдань, пов'язаних із необхідністю проведення на звільненій від російських окупаційних військ територій Херсонської області контр-диверсійних, стабілізаційно -профілактичних, режимно - обмежувальних та поліцейських заходів, та надано іх в оперативне розпорядження начальнику Відділу поліції № 1 Херсонського РУП ГУ НП в Херсонській області.
На виконання наказу № 2199дск, відповідно до Законів України «Про Національну поліції», «Про правовий режим воєнного стану України», Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», з метою надання допомоги ГУ НП в Херсонській області з виконання завдань на де окупованих територіях, наказом № 575 о/с дск від 09.12.2022 року відряджено з 10.12.2022 року до особливого розпорядження, в оперативне підпорядкування начальника ГУ НП в Херсонській області капітана поліції ОСОБА_1 , дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області.
Наказом ГУ НП в Полтавській області від 13.02.2023 року № 77 о/с дск «Про повернення з відрядження та відрядження працівників ГУ НП для виконання завдань за призначенням поза межами пункту постійної дислокації» з 17.02.2023 року припинено виконання завдань та повернуто до постійного місця дислокації особовому складу ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_1 , який наказом від 09.12.2022 року № 575 о/с дск відряджений до ГУ НП в Херсонській області для виконання завдань на де окупованих територіях.
02.06.2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Фесенко Ю.О. звернувся з адвокатським запитом за вих. № 02-06/23 до Національної поліції України та ГУ НП в Полтавській області, яким, зокрема, просив надати: копії наказів органу поліції за місцем постійного проходження служби ОСОБА_1 , де він призначений на штатну посаду про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. у разі його видання, у разі відсутності видання такого - зазначити підстави та їх документальне підтвердження такої невиплати; копії розрахунків винагороди за час безпосередньої участі в бойових діях та заходах, проходження служби, а саме: з 10.12.2022 року по 17.02.2023 року за формою, встановленою наказом МВС України № 775 від 28.11.2022 року; окремо зазначити про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення поліцейського, додаткові винагороди за період з грудня 2022 року березень 2023 року включно у розрізі кожного місяця та виду платежу за формою, згідно таблиці, що є додатком до даного запиту (а.с. 16-18).
ГУ НП в Полтавській області листом № 145аз від 14.06.2023 року повідомило представника позивача, що надання відповіді на адвокатський запит від 02.06.2023 року за вих. № 02-06/23 потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду запиту продовжено на двадцяти робочих днів (а.с. 19).
За результатами розгляду адвокатського запиту від 02.06.2023 року за вих. № 02-06/23 ГУ НП в Полтавській області листом від 04.07.2023 року № 145аз повідомило представника позивача, що у володіння ГУ НП в Полтавській області відсутні копії документів, визначені п. 5 порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану, затверджених наказом МВС України від 28.11.2022 року № 775 (далі - Порядок № 775), відносно поліцейських, інтереси яких він представляє. Наказом ГУ НП в Полтавській області від 09.12.2022 року № 575 о/с дск вказані поліцейські були відряджені у розпорядження начальника ГУ НП в Херсонській області. У зв'язку з цим всі документи з питань проходження служби відрядженими поліцейськими перебувають у володінні ГУ НП в Херсонській області. З метою надання відповіді на запит до вказаного територіального органу поліції надіслано відповідний запит, однак на момент закінчення строку розгляду запиту відповідь не надійшла.
ГУ НП в Полтавській області звернув увагу на те, що згідно п. 6 Порядку № 775 перелік районів проведення воєнних (бойових) дій визначається рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України. Згідно посвідченнями про відрядження у вказаний період поліцейські, інтереси яких ви представляєте, перебували у місті Херсон. Однак відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 року № 26 Херсонська міська територіальна громада не визначена районом ведення воєнних (бойових) дій у період з 01 по 31 січня 2023 року. Згідно з наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.03.2023 року № 52 у період з 01 по 28 лютого 2023 року Херсонська міська територіальна громада також не визначена районом ведення воєнних (бойових) дій. Ураховуючи викладене, відсутні підстави для нарахування та виплати поліцейським, інтереси яких він представляє, додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. за період з січня по 17 лютого 2023 року (а.с. 30).
До листа, зокрема, додано: копії розрахунків винагороди за час безпосередньої участі в бойових діях та заходах, проходження служби поліцейськими ГУ НП в Полтавській області зведеного загону ГУ НП в Полтавській області з 10.12. 2022 року по 17.02.2023 року за формою, встановленою наказом МВС України від 28.11.2022 року № 775; інформацію про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення та додаткової винагороди поліцейським з 01.12.2022 року по 31.03.2023 року.
Відповідно до листа Полтавського обласного вузлу спеціалізованого зв'язку № 41 від 12.10.2023 року, лист ГУ НП в Полтавській області від 04.07.2023 року № 145аз отримана АО «Правовий компроміс» 14.07.2023 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина 1 ст. 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У силу ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З наведених положень ст. 122 КАС України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Разом із тим, такі правовідносини регулюються положеннями ст. 233 КЗпП України, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення ст. 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 КАС України.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 року у справі № 280/6779/22.
Законом України від 01.07.2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі № 460/17052/21, від 06.04.2023 року у справі № 260/3564/22, від 25.04.2023 року у справі № 380/15245/22.
Разом з тим, Законом України від 30.03.2020 року № 540-IX КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 року (постанова Уряду від 11.03.2020 року № 211) та закінчився 30.06.2023 року (постанова Уряду від 27.06.2023 року № 651).
З огляду на викладене строк звернення до суду продовжений законом, а саме, пунктом 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 року у справі № 380/14039/22.
Представник позивач звернувся до суду з цим позовом 10.10.2023 року. Отже, позивачем пропущено трьохмісячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, встановлений законом, на 7 календарних днів (останній день строку звернення до адміністративного суду з урахуванням ч. 6 ст. 120 КАС України - 02.10.2023 року).
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції правильно встановив, що перебіг шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом розпочався 01.07.2023 року та сплинув 02.10.2023 року, а позивач звернувся до суду першої інстанції 10.10.2023 року.
Водночас, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій не повно встановила обставини, які свідчать про поважність причин пропуску строку звернення позивача до суду із позовом у цій справі, виходячи із наступного.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває на даний час.
Відповідно до положень статей 12-2 та 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», суди Полтавської області не припиняли, не призупиняли своєї діяльності та продовжували здійснювати правосуддя.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Водночас, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставини, що позивач проходить службу в органах правопорядку, діяльність яких спрямовується на підтримання законності та порядку й оборонності держави, а також є учасником бойових дій (а.с. 93). Вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених 233 КЗпП України.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 29.09.2022 року у справі № 500/1912/22.
Також колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.05.2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22.07.2021 року у справі № 340/141/21, від 16.09.2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12.09.2022 року у справі № 120/16601/21-а.
Постановою Великоі? палати Верховного Суду від 05.12.2018 року в справі № П/9901/736/18 встановлено, що згідно з практикою Європеи?ського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенціі? про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірнии? формалізм при вирішенні питання щодо прии?няття скарги є порушенням права на справедливии? судовии? захист.
Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцією якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Підсумовуючи викладене вище, враховуючи, що позивач на час виникнення спірних правовідносин та на час звернення до суду з даним позовом проходив службу в територіальному органі Національної поліції під час дії воєнного стану, введеного в Україні у зв'язку з військовою агресією рф проти України, що у сукупністю з іншими, наведеними у заяві обставинами, ускладнило йому своєчасне звернення до адміністративного суду з позовом, а також враховуючи ту обставину, що строк звернення до суду з позовом позивачем пропущено лише на сім календарних днів, колегія суддів вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду та поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом у справі № 440/15194/23.
На підставі наведеного колегія суддів констатує, що суд першої інстанції не вжив усіх, визначених законом, заходів та не встановив усі фактичні обставини, що мають значення для правильного прийняття процесуального рішення у цій справі на стадії відкриття провадження у справі, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви позивачу через пропущення останнім строку звернення до суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, апеляційна скарга задоволеною, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Фесенко Юлії Олександрівни - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року - скасувати.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц