печерський районний суд міста києва
Справа № 757/20907/18-ц
18.01.2024 Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Бусик О.Л.
при секретарі судових засідань Романенко Ю.О.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача Київської міської прокуратури - Стретович М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду заяву позивача про відвід судді від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа: Кабінет Міністрів України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органу державної влади, -
18 січня 2024 року позивачем в судовому засіданні втретє заявлено відвід головуючому судді з підстав наявності обставин, передбачених п. 3, 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.
Вказує, що дії судді Бусик О.Л. свідчить про упередженість та заінтересованість судді у розгляді справи, що є підставою для відводу від розгляду вказаної справи.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу.
Відповідно до частини п'ятої статті 39 ЦПК України якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду. Згідно з частинами першою та другою, пунктом 10 частини третьої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Положеннями частин першої та другої статті 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Європейський суд з прав людини застосовує положення, передбачене частиною третьою статті 35 Європейської Конвенції з прав людини, де вказано, що суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви. Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі "Миролюбов та інші проти Латвії" (Рішення від 15.09.2009), про зловживання правом у розумінні пункту 3 статті 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до суду, порушує встановлений порядок роботи суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ.
При цьому суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65). Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі. Стримування зловживання правом - це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі. Європейський суд з прав людини визнає неприйнятними заяви, на підставі зловживання правом, якщо вони позбавлені серйозних підстав та є явно сутяжними, тобто повторюють зміст тих скарг, щодо яких судом раніше було прийнято рішення про їх неприйнятність. Зокрема, у справі "Філіс проти Греції" (рішення від 17.10.1996) Комісія встановила, що заявник уже неодноразово подавав скарги щодо аналогічних або пов'язаних одне з одним питань та відмітила, що такі дії є умисними, так як в багатьох випадках заявник був докладно проінформований особисто про дію Конвенції. Комісія стверджує, що вирішення низки необґрунтованих і сутяжних заяв обумовлюють непотрібну роботу, яка є несумісною з реальними функціями Суду та заважає їх здійсненню, а тому вказані вище дії заявника є зловживанням правом.
З викладеного можна зробити висновок, що під зловживанням процесуальними правами розуміється цивільне процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників цивільного процесу (їх представників), що спричиняють порушення процесуальних прав інших учасників цивільного процесу (їх представників), перешкоджають гарантованому у пункті 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод правосуддю, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом). Отже, з аналізу наведених норм права вбачається, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд з метою запобігання зловживанням правами активно забезпечує справедливий баланс використання учасниками процесу своїх прав і обов'язків, що не спростовує принцип змагальності сторін.
Таким чином, враховуючи, що підставами відводу є незгода з процесуальними рішеннями вже була предметом розгляду та не може бути підставою для його задоволення, суд дійшов висновку, що заявлений відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, заявлений завідомо безпідставно, що спрямований на безпідставне затягування розгляду справи.
Отже дії позивача щодо неодноразового звернення з необґрунтованими заявами про відвід судді, суд розцінює як зловживання процесуальними правами, що спрямоване на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи та суперечить завданню цивільного судочинства. З огляду на викладене вище та враховуючи, що позивачем заявлявся вже неодноразово відвід судді, суд приходить до висновку, що заява позивача підлягає залишенню без розгляду, оскільки такі дії позивача ускладнюють розгляд справи, перешкоджають вчиненню процесуальних дій, та є зловживанням процесуальними правами.
Частиною 1 ст. 36 ЦПК України передбачено обов'язок судді заявити самовідвід за наявності підстав, зазначених, зокрема, і в ч. 1 п. 5 ст. 36 ЦПК України (якщо є обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді).
Оскільки ОСОБА_1 неодноразово було висловлено недовіру судді Печерського районного суду м. Києва Бусик О.Л., а саме, подано на адресу суду три заяви про відвід головуючого судді, з метою уникнення сумнів в неупередженості або об'єктивності судді вважаю за необхідне заявити самовідвід від розгляду цивільної справи № 757/20907/18-ц за заявою ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа: Кабінет Міністрів України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органу державної влади.
Враховуючи вкладене, керуючись ст.ст. 36, 40, 258-261 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву позивача про відвід судді від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа: Кабінет Міністрів України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органу державної влади - залишити без розгляду.
Заявити самовідвід від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа: Кабінет Міністрів України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органу державної влади.
Цивільну справу № 757/20907/18-ц (провадження № 2-8083/23) передати для визначення складу суду в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.Л. Бусик