22 січня 2024 р.Справа № 629/4171/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
представника позивача: Єремченко О. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Ткаченко О. А., м. Лозова, повний текст складено 19.09.23 року у справі № 629/4171/23
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті «Укртрансбезпека»
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті «Укртрансбезпека» (далі також - відповідач), в якому просив скасувати постанову від 17.07.2023 серії АА № 00011777 про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП в розмірі 8500 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 вересня 2023 року позовні вимоги задоволено.
Постанову головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюка Любомира Миколайовича серія АА № 00011777 від 17.07.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, з накладанням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень - скасовано.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті «Укртрансбезпека» витрати зі сплати судового збору на користь ОСОБА_1 в сумі 1610 грн 40 коп.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином обставини скоєного позивачем правопорушення. Вказує, що наведені позивачем доводи не спростовують факт наявності події адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті встановлено, що 20.06.2023 о 17-50 год., за адресою: Н-11, км 76+702, Дніпропетровська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб MAN IGX 18.440, ДНЗ НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , як відповідальна особа, допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5.525 % (2.21 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, за що на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії АА № 00011777 від 17.07.2023.
Скориставшись правом на оскарження постанови серії АА № 00011777 від 17.07.2023 у судовому порядку, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про її скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, зважаючи на той факт, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б у встановленому законом порядку підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, дійшов висновку, що постанова серії АА № 00011777 від 17.07.2023 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За частинами другою та третьою статті 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
розмір штрафу та порядок його сплати;
правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу вебсайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Крім того, згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів (п. 4 Правил).
Як передбачено статтею 48 Закону України від 05 квітня 2001 року за № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року, № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року за № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року, № 1306 ( із змінами та доповненнями, далі - ПДР).
Згідно з п. 22.5 ПДР України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Пунктами 25 - 28 ПДР визначено, що забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред'являтися на вимогу уповноважених осіб.
Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують правила дорожнього руху, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Стаття 132-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами. При цьому, приписами ч. 2 цієї статті визначено наступне порушення:
Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.
Дія частини другої цієї статті поширюється на правопорушення, пов'язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Суб'єкт відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, визначено ст. 14-3 КУпАП, в якій зазначено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року, № 1174 (далі - Порядок № 1174).
Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 за № 1174 передбачено, що автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.
Відповідно до п. 12 цього Порядку автоматичний пункт може забезпечувати, зокрема: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей).
Відповідно до п.п. 16, 17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Як убачається із матеріалів справи, 20.06.2023 о 17 год. 50 хв. на автодорозі Н-11, км 76+702, Дніпропетровська область, на автоматичному пункті фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті за допомогою технічного засобу WIM78, WAGA-WIM35, зав. № 16 здійснено вимірювання загальної маси транспортного засобу марки MAN IGX 18.440, ДНЗ НОМЕР_1 .
Посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу з використанням системи встановлено факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,525 % (2,21 тон), відповідальною особою, якою є ОСОБА_1 .
Так, згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу, автомобіль MAN TGX18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за СФГ «ЛАН», повна маса автомобіля згідно з технічним паспортом F, 18000 кг, маса без навантаження згідно з технічним паспортом G становить 7818 кг. Напівпричіп BENALV реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за СФГ «ЛАН» повна маса автомобіля згідно з технічним паспортом F, 35000 кг, маса без навантаження згідно з технічним паспортом G становить 6050 кг.
Директором СФГ «ЛАН» є ОСОБА_1 , що підтверджується позивачем у позовній заяві.
20.06.2023 відповідно до укладеного договору поставки № 19/06-23 від 19.06.2023 СФГ «Лан», яке було вантажовідправником та автомобільним перевізником, здійснювало перевезення сільськогосподарської продукції.
Перевезення здійснювалось вказаним автомобілем за маршрутом: пункт навантаження - с. Чернігівське, Лозівського району, Харківської області, пункт розвантаження - Одеська область, Ізмаїльський район, с. Новосільське. Відповідно до товарно-транспортної накладної 0964073169 за № 3/20 від 20.06.2023 найменування вантажу - пшениця 3-го класу, урожаю 2022 року, насипом.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, безпідставно врахував доводи позивача про те, що відповідність маси транспортного засобу нормативним параметрам, які визначені в пункті 22.5 ПДР України, підтверджена товарно-транспортною накладною.
Так, відповідно до глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року за № 363, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту. Тому сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення, одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.
Отже товарно-транспортна накладна підтверджує надання послуг перевезення та не може вважатися документом, який беззаперечно визначає масу вантажу.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.02.2019 у справі № 805 3598/16-а, від 31 липня 2019 року у справі № 802/518/17-а.
Ураховуючи приписи п. 22.5 Правил дорожнього руху, перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, як відповідальну особу, якою вчинено порушення правил дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, за допомогою технічного засобу WIM 78, WAGA-WIM35, зав. № 16, серія, номер свідоцтва про повірку технічного засобу та строк його дії UA.TR. 113-0619/11F-22; 0695/11F-22 до 26.12.2023 (а.с. 87).
Тобто зазначеними документами підтверджено відповідність вказаного технічного приладу вимогам технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки.
Так, згідно з Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 за № 1174:
- за пунктом 2 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі система) - взаємопов'язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи;
- за пунктом 7 фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичним пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку;
- за пунктом 12 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/ або заднього державного номерного знаку транспортного засобу; фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформант інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи;
- за пунктом 14 інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих;
- за пунктом 15 метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 «Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за осями транспортного засобу (номер осі. фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на осі); фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знаку транспортного засобу, фотографія державного номерного знаку причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знаку; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).
Під час передачі інформаційних файлів та метаданних проводиться їх автоматизована перевірка в інформаційно-телекомунікаційній системі на цілісність та походження даних (пункт 10 Порядку фіксації адміністративних правопорушень).
Відтак з системного аналізу положень наведеного Порядку фіксації адміністративних правопорушень вбачається, що здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою, зокрема на автомобільному транспорті може здійснюватися, зокрема шляхом встановлення на автомобільних дорогах автоматичних пунктів - комплекс технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі, зокрема вимірювати загальну масу транспортного засобу; визначати кількості осей транспортного засобу; вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо.
У подальшому така інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих, які містять інформацію про засоби вимірювальної техніки, місце фіксації, найменування автомобільної дороги, дату і час фіксації здійснення вимірювання тощо, фотографії транспортного засобу, відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт.
При цьому система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичний пунктів, відповідно до законодавства.
Тобто суть процесу автофіксації правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті полягає у забезпеченні прозорості фіксації порушень, зменшення участі посадових осіб у вказаному процесі, що спрямовано па об'єктивну оцінку обставин та фактів вчинення правопорушення.
Отже закріплений в законодавстві та реалізований на практиці механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі унеможливлює механічне втручання в роботу системи.
Порушення правил дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою вимірювального обладнання WIM78, відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого Постановою КМУ від 13.01.2016 за № 94, що підтверджено сертифікатом відповідності, сертифікатом перевірки типу (а. с. 87, 89).
Отже інформація, отримана з приладу для зважуванням дорожніх транспортних засобів у русі WIM78 є належним доказом перевищення повної маси вантажного транспортного засобу.
Врахування судом першої інстанції інформації, наданої відповідачем на вимогу суду щодо того, що на шляху Лозова - Павлоград - Дніпро - Кривий Ріг - Казанка - Новий Буг -Баштанка -Миколаїв - Одеса розташовані пункти автоматичної фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті (далі - WIM): -WIM 20, М-30, км 949+526, Дніпропетровська обл.; -WIM 40, М-14, км 56+577, Миколаївська обл; -WIM 45, Н-11, км 144+505, Миколаївська обл; -WIM 60, M-30, км 996+491, Дніпропетровська обл.; -WIM 78, Н-11, км 76+702, Дніпропетровська обл. будь-яких порушень вагових норм ТЗ позивача з 20.06.2023 на 21.06.2023 комплексами WIM-20, WIM-60 та WIM 80 зафіксовано не було, є необґрунтованим.
Так відповідачем зазначалося, що за вказаний період інформація щодо габаритно-вагового вимірювання за допомогою комплексів WIM 20 та WIM-60 до системи не надходила і як наслідок постанови не виносились, оскільки у зазначених комплексів відсутня повірка.
Своєю чергою комплекси WIM 40 та WIM 45 не введено в експлуатацію Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України.
Тобто на шляху Лозова-Одеса знаходяться 5 комплексів WIM; WIM 80 не перебуває на вказаному маршруті руху, а знаходиться на шляху до міста Рені; інформація з WIM 20 та WIM-60 до системи не надходила (буда відсутня повірка); комплекси WIM 40 та WIM 45 не введено в експлуатацію Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України.
Отже, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції врахував докази, які не містять інформацію щодо предмета доказування у справі.
Як убачається з матеріалів справи, в якості доказів вчинення правопорушення відповідачем надано, зокрема, спірну постанову від 17.07.2023 серії АА № 00011777, яка містить відомості про найменування органу та посадової особи, що виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядалася справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справах рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис), розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу вебсайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання навантаження.
Отже оскаржувана постанова містить всі відомості, передбачені положеннями ст. 283 КУпАП, та які є достатніми та необхідними для встановлення суті та змісту вчиненого позивачем правопорушення.
Крім того, відповідачем надано до суду роздруківку фотоматеріалів транспортного засобу MAN IGX 18.440, ДНЗ НОМЕР_1 , здійснених у момент фіксації проїзду транспортного засобу через автоматичний пункт (а. с. 83, 84).
Нормативні габаритно-вагові параметри в постанові від 17.07.2023 серії АА № 00011777 зазначено шляхом посилання на п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306.
Відсоткове значення перевищення загальної маси транспортного засобу розраховано із урахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає 10 % щодо визначення загальної маси транспортного засобу.
Враховуючи допустиму похибку автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, відсоткове перевищення маси транспортного засобу здійснюється за формулою: ((Х факт - Х норм - похибка пристрою)/Х норм)*100 %, де Х факт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги, Х норм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно до п. 22.5. Правил ПДР.
Отже розрахунок відсоткового перевищення за оскаржуваною постановою: (46900 кг - 40000 кг - 10 % *46900 кг)/40000) кг*100 %= 5,525 %.
Розмір відсотку, отриманий в результаті наведених розрахунків, відповідає зазначеному в постанові та є вірним.
Розрахунок розміру процентного перевищення нормативного навантаження здійснено відповідачем із застосуванням методики розрахунку відсоткового перевищення фактичної загальної маси та окремих вагових параметрів транспортного засобу, визначеної у ДСТУ OIML R 134-1:2010.
З огляду на зазначене колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Колегія суддів уважає доведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Оскільки зазначеними доказами, що містяться в матеріалах справи, в повній мірі підтверджено факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, відповідальність за яке несе ОСОБА_1 , як відповідальна особа, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 17.07.2023 серії АА № 00011777 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Посилання представника позивача на судову практику Шостого апеляційного адміністративного суду колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не у рішеннях (постановах) судів першої (апеляційної) інстанції.
Отже колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, та приймаються колегією суддів у якості належних.
Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з невідповідністю висновків обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
З урахуванням приписів ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14.09.2023 у справі № 629/4171/23 скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк