16 січня 2024 р.Справа № 520/4788/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 (головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В.) по справі № 520/4788/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення з 01.03.2022 перерахунку пенсії ОСОБА_1 визнати протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області: здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 р. відповідно до п.п. “в” п.7 “Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації”, затвердженого ПКМУ № 418 від 21.07.1992 р., здійснити виплату різниці між перерахованими та фактично виплаченими сумами за період з 01.03.2022 р., а також зобов'язати забезпечити відповідні перерахунки та виплати пенсії у подальшому.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2023, яке набрало законної сили за наслідками апеляційного перегляду 11.07.2023 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення з 01.03.2022 р. перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 відповідно до п.п. “в” п.7 “Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 418 від 21.07.1992 р., та здійснити виплату різниці між перерахованими та фактично виплаченими сумами за період з 01.03.2022.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
25.10.2023 ОСОБА_1 подав суду заяву в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправним рішення №963280852337 від 02.10.2023 в частині допущення бездіяльності щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 при виконанні рішення ХОАС від 24.04.2023 та про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області усунути в 10-ти денний строк з дня отримання окремої ухвали суду допущену бездіяльність щодо недотримання норм п.п. «в» п.7 «Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №418 від 21.07.1992 року, в якій просив:
- визнати протиправним рішення № 963280852337 від 02.10.2023 в частині допущення бездіяльності щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 при виконанні рішення ХОАС від 24.04.2023 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області усунути в 10-ти денний строк з дня отримання окремої ухвали суду допущену бездіяльність щодо недотримання норм п.п. «в» П.7 «Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 418 від 21.07.1992 року.
В обґрунтування заяви вказував, що відповідачем під час проведення перерахунку пенсії на підставі рішення № 963280852337 від 02.10.2023 не дотримано норм п.п. «в» п.7 «Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 418 від 21.07.1992, оскільки не проведено перерахунок з 01.03.2023 що суперечить висновкам Харківського окружного адміністративного суду, викладеним у рішенні від 24.04.2023 по справі № 520/4788/23. Отже, пенсійним органом порушуються права заявника на отримання пенсії у належному розмірі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 у задоволенні заяви відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішенням від 24.04.2023 у справі № 520/4788/23 не надавалась оцінка обставинам проведення відповідачем перерахунку пенсії позивача з 01.03.2023 та не вирішувались позовні вимоги в цій частині, що свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне встановлення обставин справи, просив її скасувати та постановити окрему ухвалу щодо не проведення 02.10.2023 при виконанні рішення ХОАС від 24.04.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області масового одноразового - щорічного 1 березня перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 01.03.2023.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що на виконання рішення суду від 24.04.2023 у справі № 520/4788/23 відповідач 02.10.2023 прийняв рішення щодо перерахунку його пенсії з 01.03.2022, але при цьому здійснив щорічний разовий масовий перерахунок пенсії лише станом на 01.03.2022, яка повинна виплачуватися у обчисленому розмірі в період з 01.03.2022 по 28.02.2023.
Вказує, що на даний час пенсійний орган продовжує нарахування його пенсії в тому ж розмірі без проведення масового щорічного разового перерахунку в автоматичному режимі з 01.03.2023, протиправність чого була встановлена, зокрема, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 у справі № 520/4788/23.
Вважає, що протиправні дії щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01.03.2023 вчинені відповідачем на виконання судового рішення у справі № 520/4788/23, отже позивач позбавлений можливості звернутись до суду з новим позовом, а належним способом захисту його прав є подання заяви в порядку ст. 383 КАС України.
Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (далі - відповідач) не подало відзив на апеляційну скаргу.
Позивач у судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст.308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, з вказаного вище слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У справі «Сорінг проти Об'єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
При цьому, підставою застосування зазначеної вище норми є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень/дій суб'єкта владних повноважень.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 відповідно до п.п. “в” п.7 “Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 418 від 21.07.1992 р., та здійснити виплату різниці між перерахованими та фактично виплаченими сумами за період з 01.03.2022.
З мотивувальної частини судового рішення вбачається, що судом надавалась оцінка діям відповідача щодо не перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022, за наслідками чого їх визнано протиправними.
Отже, судом вирішено питання щодо наявності у позивача права на перерахунок пенсії з 01.03.2022 та саме це рішення перебуває на виконанні у пенсійного органу.
Доводи апелянта щодо не проведення пенсійним органом на виконання судового рішення від 24.04.2023 перерахунку пенсії з 01.03.2023 та прийняття ним рішення №963280852337 від 02.10.2023, не є підставою для задоволення заяви позивача, поданої в порядку ст. 383 КАС України .
Як вірно зазначив суд першої інстанції, питання перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 та правомірності рішення №963280852337 від 02.10.2023 не було предметом судового розгляду у справі № 520/4788/23.
Отже судовим рішенням жодних обов'язків на ГУПФУ в Харківській області в частині перерахунку пенсії позивача з 01.03.2023 покладено не було.
Таким чином, оскаржувана в порядку ст. 383 КАС України бездіяльність пенсійного органу не пов'язана з виконанням судового рішення у цій справі.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .
Доводи скаржника про те, що пенсійний орган не проводить перерахунок його пенсії в автоматичному режимі з 01.03.2023, протиправність чого була встановлена, зокрема, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 у справі № 520/4788/23 не свідчать про його невиконання відповідачем, оскільки, як вже зазначалось, судовим рішенням надавалась оцінка перерахунку пенсії позивача лише з 01.03.2022.
Доводи апелянта щодо обрання ним належного способу захисту своїх прав шляхом подання заяви в порядку ст. 383 КАС України в межах справи № 520/4788/23 колегія суддів вважає помилковими, оскільки оспорювані за цією заявою дії відповідача не стосуються виконання судового рішення у цій справі.
Натомість, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушуються його права, свободи чи інтереси, то він не позбавлений можливості звернутись до суду з новим адміністративним позовом.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 по справі № 520/4788/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій
Повний текст постанови складено 22.01.2024 року