справа № 753/17450/23
головуючий у суді І інстанції Мицик Ю.С.
провадження № 22-ц/824/5306/2024
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
22 січня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -
У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 21-22), просила суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), а також з додаткових винагород, які виплачуються на період воєнного стану, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 вересня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позов обґрунтовано тим, що позивач з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 . Подружжя проживає окремо та не веде спільне господарство, дитина залишилася проживати з позивачем. Наразі позивач знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідач є працездатним, має стабільний дохід, рухоме майно, а його стан здоров'я дозволяє йому працювати та сплачувати аліменти, які необхідні для забезпечення належного рівня життя дитини.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 вересня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. У решті вимог позову відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач є особою працездатного віку, працевлаштований, отримує стабільний дохід, тому в сукупності оцінених судом доказів, є підстави вважати, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання дитини.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року, зменшивши розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 з 1/4 до 1/12 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач вважає оскаржуване рішення суду таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки:
відповідач з лютого 2023 року не проживає разом з позивачем, оскільки остання виїхала закордон до Німеччини, щомісячно надавав позивачу грошову допомогу на утримання сина ОСОБА_3 на поточні потреби та окремо при виникненні необхідності;
відповідач проходить військову службу в СБУ та бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи на території Луганської та Донецької областей;
відповідач ніколи не ухилявся та добровільно надавав за домовленістю з позивачем кошти на утримання сина, та в подальшому планував надавати позивачу грошові кошти у розмірі - 8000 грн;
стягуючи аліменти в частці від заробітку суд першої інстанції мав встановити наявність постійного доходу у відповідача та його розмір;
дохід відповідача середньо місячно становить 75 031 грн 34 коп., а тому стягнення чверті від загального доходу відповідача (у середньому 18 757 грн 84 коп.) призведе до стягнення з нього суми коштів, яка значно перевищує мінімальний та рекомендований розмір аліментів на утримання дитини відповідного віку, що забезпечує гідний рівень життя дитини, умови для його духовного та фізичного розвитку;
враховуючи розмір свого доходу, відповідач вважає, що достатніми для гармонійного фізичного і духовного розвитку дитини є аліменти у розмірі 1/12 частини від його доходу, що становитиме приблизно 6 252 грн 61 коп., але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно;
з урахуванням того, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року у справі №753/17690/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 02 жовтня 2023 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач буде отримувати аліментів від відповідача у середньому 31 263 грн 06 коп., однак участь батьків в утриманні своїх дітей повинна бути рівнозначною.
До апеляційної скарги ОСОБА_4 надані довідка про доходи ОСОБА_4 від 10 жовтня 2023 року, дві довідки від 19 жовтня 2023 року, копія посвідчення УБД, довідка про фінансовий стан для заповнення декларації (з 01 жовтня 2023 року по 09 листопада 2023 року), довідка Пенсійного фонду України форми ОК-7 від 28 жовтня 2023 року, копія рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року у справі № 753/17690/23, довідка від 31 грудня 2022 року про взяття ОСОБА_5 на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з частиною 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача.
Пунктом 6 частини 2 статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз змісту пункту 6 частини 2 статті 356, частин 1-3 статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 3 статті 83 ЦПК України визначено, що відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що така розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач скористався своїм правом та подав відзив на позов та докази (а.с. 23-32).
Заперечуючи проти позову, відповідач наводив такі доводи:
відповідач з лютого 2023 року не проживає разом з позивачем, оскільки остання виїхала закордон до Німеччини, щомісячно надавав позивачу грошову допомогу на утримання сина ОСОБА_3 на поточні потреби та окремо при виникненні необхідності;
відповідач ніколи не ухилявся та добровільно надавав за домовленістю з позивачем кошти на утримання сина, та в подальшому планував надавати позивачу грошові кошти;
у відповідача є передбачений законом обов'язок утримувати своїх непрацездатних батьків. Батько відповідача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є пенсіонером, єдиним джерелом доходу якого є пенсія. Мати відповідача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тимчасово непрацездатна після перенесеної операції та потребує реабілітації, яку оплачує відповідач. Зараз мати відповідача проходить медичну комісію для отримання направлення на МСЕК. За наслідками проходження МСЕК буде встановлено міру втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, група інвалідності, а також рекомендації щодо можливості для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді. Це потягне за особою обов'язок для відповідача утримувати її, що буде додатковим фінансовим навантаженням.
ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 06 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі №753/17690/23 за позовною заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 02 жовтня 2023 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 трьох років.
ОСОБА_2 та мій син є внутрішньо переміщеними особами та отримують від держави допомогу у розмірі 5 000 грн.
На підтвердження обставин, викладених у відзиві, відповідачем долучені до відзиву довідка про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення та довідка про те, що відповідачу надано статус учасника бойових дій, а також копії медичних документів відносно матері ОСОБА_5 .
Отже, як вбачається з матеріалів справи, заперечуючи проти розміру аліментів, відповідачем не надано доказів, що підтверджують розмір його доходів.
Щодо вищевказаних довідок, які наявні у матеріалах справи, оскільки долучалися відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції (а.с. 29 зі звороту, 35, 36), апеляційний суд не вбачає підстав для повторного залучення таких доказів.
Щодо інших доказів, то в апеляційній скарзі відповідачем не заявлене клопотання про долучення доданих до неї доказів та не надано доказів неможливості подання таких до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, у зв'язку з чим апеляційним судом відповідно до пункту 6 частини 2 статті 356, частин 1-3 статті 367 ЦПК, статті 126 ЦПК України такі не приймаються та підлягають залишенню без розгляду, як подані після закінчення процесуальних строків, без клопотання про їх поновлення.
Від позивача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача.
Відзив обґрунтований тим, що доводи відповідача про те, що він сплачував розходи його матері ОСОБА_5 на операцію, лікування, реабілітацію, не підтверджені доказами.
Вказує, що відповідач просить стягнути з нього аліменти на дитину у розмірі 1/12 частини, однак 6 000 грн на місяць є недостатньою сумою для утримання дитини.
До вказаного відзиву позивачем додані копія договору оренди житла, роздруківки скріншотів переписки сторін, фіскальні чеки, довідка з місця роботи.
Однак, позивачем не заявлене клопотання про долучення указаних доказів а також не обґрунтовано неможливості подання таких до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від неї, у зв'язку з чим апеляційним судом відповідно до пункту 6 частини 2 статті 356, частин 1-3 статті 367 ЦПК, статті 126 ЦПК України такі докази не приймаються та підлягають залишенню без розгляду, як подані після закінчення процесуальних строків, без клопотання про їх поновлення.
Від відповідача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій він підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, а також заявив клопотання про витребування з Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації інформацію стосовно проживання за адресою: АДРЕСА_1 , внутрішньо-переміщених осіб у період часу з вересня 2023 року по теперішній час з метою підтвердження спільного проживання батьків та позивача з дитиною.
Вирішуючи указане клопотання, апеляційний суд враховує, що відповідачем жодним чином не обґрунтоване доказове значення такої інформації, не зазначено, які обставини він хоче підтвердити або спростувати такою інформацією, а також не обґрунтовано, чому ним не заявлялося таке клопотання під час розгляду справи судом першої інстанції, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача.
Від позивача ОСОБА_2 надійшли письмові заперечення, у яких вона просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Також у своїх запереченнях позивач зазначила обставини щодо спілкування відповідача та їх спільної дитини, однак такі не відносяться до предмету позову у цій справі, який стосується стягнення аліментів на неповнолітню дитину.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дійшла таких висновків.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 30 січня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 9).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 8).
Позивач перебуває в декретній відпустці по догляду за сином до досягнення ним трирічного віку.
Відповідно до довідок, виданих 3 управлінням (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської область) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 19 жовтня 2023 року ОСОБА_1 проходить військову службу на офіцерських посадах в структурному підрозділі Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях (а.с. 35-36).
Зі змісту статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Отже, позивач скористалася своїм правом щодо визначення способу стягнення аліментів саме у частці від доходу батька дитини.
За змістом частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що стягнення з нього аліментів у розмірі частини від його доходу, що з урахуванням розміру його доходу становитиме у середньому 18 757 грн 84 коп., призведе до стягнення суми коштів, яка значно перевищує мінімальний та рекомендований розмір аліментів на утримання дитини відповідного віку.
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Однак відповідачем встановленому законом порядку не надано доказів щодо його матеріального стану як в суді першої так і апеляційної інстанції.
Обставини, на які посилається відповідач, за відсутності загальних відомостей про його доходи, не свідчить про те, що розмір аліментів, визначений до стягнення оскаржуваним рішенням суду першої інстанції у частці від доходу батька дитини, не виправданий дійсними потребами дитини та порушує принцип рівності прав та обов'язків батьків.
Також, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що батько відповідача є пенсіонером та потребує матеріальної допомоги, отримувана батьком пенсія не забезпечує його потреби на харчування, лікування, на придбання одягу, ліків, тому суд першої інстанції при визначенні розміру аліментів правильно не врахував наявності у відповідача непрацездатного батька.
Щодо врахування при визначенні розміру аліментів наявності у відповідача непрацездатної матері, апеляційний суд враховує, що відповідачем не надано доказів на підтвердження матеріального становища матері, а також понесення відповідачем витрат на її лікування та реабілітацію. В матеріалах справи наявні відомості, що матері відповідача у травні 2023 року було проведено оперативне лікування. Відповідно до виписки № 17911 з медичної картки стаціонарного хворого від 22 травня 2023 року ОСОБА_5 рекомендовано, крім іншого, виключити фізичні навантаження протягом двох місяців та обмежити фізичні навантаження протягом року.
Також, апеляційний суд вважає, що ухвалення рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року у справі №753/17690/23 про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), не впливає на визначення розміру аліментів, які стягуються для утримання дитини сторін у справі.
За таких обставин, враховуючи спільний обов'язок батьків матеріально утримувати дитину до повноліття, встановивши, що неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір'ю, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на дитину.
Даючи оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що розмір аліментів на дитину, визначений судом першої інстанції у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська