Справа № 756/1821/23 Головуючий в суді І інстанції Диба О.В.
Провадження № 22-ц/824/4501/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
(у порядку письмового провадження)
22 січня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Матвієнко Ю.О. та Гуля В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 вересня 2023 року та на додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживачів та повернення коштів,
У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що 28.06.2022 року між ним та ФОП ОСОБА_1 укладено договір у спрощеній формі, відповідно до якого позивач сплатив відповідачу 171 689,80 грн. за придбання та доставку бруківки Модерн Грейс (334,8 кв.м) та поребрика 50х15х5 сірого кольору L50w5 h15 (290 шт.), які мали бути доставлені 12.07.2022 року.
Позивач вказує, що здійснив у приміщенні відповідача повну оплату у розмірі 100% на загальну суму 171 689,80 грн., на підтвердження чого позивачу було видано замовлення-рахунок № 144 від 28.06.2022. Проте відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо поставки замовленого товару.
06.12.2022 року позивач звертався до відповідача з вимогою щодо повернення сплачених коштів. Проте на момент звернення позивача до суду кошти відповідачем не повернуті, придбаний товар не поставлений.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача суму сплачених згідно замовлення коштів у розмірі 171 689,80 грн. та 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 705,50 грн., які нараховані позивачем за прострочення виконання зобов'язання, а також моральну шкоду у розмірі 20000 грн. та судові витрати.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04 вересня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 171 689, 80 грн. сплачених згідно замовлення покупця №144 від 28.06.2022 року та 3 відсотки річних у розмірі 705,50 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 723, 95 грн.
19.09.2023 представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Кулаков В.В. звернувся до суду із клопотанням про стягнення з відповідача понесених судових витрат на професійну (правничу) допомогу адвоката у розмірі 26 500 грн.
Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну (правничу) допомогу адвоката у розмірі 3 000 грн. У задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.
Не погоджуючись із цими рішеннями, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне та неправильне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову та заяви про стягнення з відповідача понесених судових витрат на професійну (правничу) допомогу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається зокрема на те, що наданий позивачем в якості доказу документ під назвою «Замовлення покупця №144 від 28.06.2022» не може бути визнано розрахунковим документом, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства, крім того, особа, яка підписала вказаний документ нібито від імені відповідача йому не знайома, не має жодного відношення до відповідача, у трудових відносинах з відповідачем не перебуває, а тому вважає, що він є неналежним відповідачем по справі.
Зазначив, що позивачем не доведено жодними належними доказами укладення будь-яких договорів з відповідачем, жодних оплат за вказаним документом відповідач не отримував.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення позову вказує також на наявність підстав для скасування додаткового рішення.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу і умови договору відповідачем не виконані, при цьому сплачені позивачем кошти йому не повернуті, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти, з урахуванням 3% річних, у розмірі 172 395, 30 грн., а в задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити у зв'язку з недоведеністю цих вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було замовлено у відповідача наступні вироби: бруківку Модерн Грейс (334,8 кв.м) на суму 159 364,80 грн. та поребрик 50х15х5 сірого кольору L50w5 h15 (290 шт.) на суму 12325 грн., на загальну суму 171689,80 грн., які мали бути доставлені 12.07.2022, що підтверджується замовленням покупця №144 від 28.06.2022 (а.с.7). Замовлення містить відмітку про його оплату у той же день.
Внаслідок не поставки товару позивач 06.12.2022 звертався до відповідача з вимогою щодо повернення сплачених коштів, проте відповідачем товар не був поставлений, кошти повернуті не були (а.с. 5,6).
Відповідно до положень ст. ст. 626,628,629,638-640 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно ч. ч 1,2,3 ст. 698 ЦК України, за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
У відповідності до п.7 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами.
Згідно ст.655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів у сумі 171 689, 80 грн. сплачених згідно замовлення покупця №144 від 28.06.2022 та 3 відсотки річних у розмірі 705,50 грн.
Згідно з ч.3,4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано до суду: договір про надання правової (правничої) допомоги №27/01 від 27.01.2023, укладений між Адвокатським об'єднанням «Адвокатська фірма «Едвайс» та ОСОБА_2 ; Додаток №1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги№27/01 від 27.01.2023, який містить перелік та вартість послуг визначені сторонами; акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 07.09.2023 відповідно до якого виконавець надав, а замовник прийняв такі послуги (а.с.84-85).
Обґрунтованих заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу відповідачем в апеляційній скарзі не наведено.
Доводи апелянта про те, що між сторонами не було укладено будь-яких договорів купівлі продажу та доставки, жодних оплат за вказаним замовленням покупця відповідач не отримував, оцінюються колегією суддів критично, позаяк жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цих доводів відповідачем не надано.
Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені такі порушення норм матеріального чи процесуального права, які б відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 вересня 2023 року та додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Судді: