22 січня 2024 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 758/6627/21
номер провадження №22-ц/824/3643/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Енерджі» - Гетьман Наталії Олексіївни
на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 листопада 2021 року / ОСОБА_1 /
у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Енерджі» про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до Подільського районного суду міста Києва із позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на його користь 405 000,00 грн.
Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08 листопада 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Кристал Енерджі» на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 405 000,00 грн., судовий збір у сумі 4050,00 грн. /а.с. 72-74/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ТОВ «Кристал Енерджі» - Гетьман Н.О. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду скасувати.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що між ТОВ «Кристал Енерджі» та громадянином України ОСОБА_3 було укладено Договір поворотної фінансової допомоги від 12.05.2018 року на загальну суму 405 000 грн. Він був колишнім учасником Товариства, який 28.03.2018 року відступив свою частку позивачу, шляхом укладення відповідного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі. Грошові кошти були передані окремими траншами в готівці бухгалтеру Товариства, яка мала внести їх від імені ОСОБА_3 на рахунок Товариства. Проте, з урахуванням нещодавніх змін до складу засновників, бухгалтер передала зазначені кошти новому власнику, який на її думку мав внести їх на рахунок від імені ОСОБА_3 . Про те, що кошти виявились внесеними не від ОСОБА_3 відповідач довідався лише після ознайомлення з матеріалами справи. Позивач своїми діями намагається скористатись ситуацією та безпідставно заволодіти грошовими коштами належними іншій фізичній особі. Отже, в діях позивача є введення суду в оману, щодо наявності спірних взаємовідносин між сторонами у справі, а також маніпулювання обставинами, що стали приводом для звернення до суду.
Щодо процесуальних порушень зазначала, що відповідач не повідомлявся про дату та час судового розгляду, що позбавило можливості надавати пояснення суду, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами, які мають істотне значення для вирішення справи та призвело до ухвалення неправильного заочного рішення судом.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її доводів. Вказував, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляду справи. Водночас, ОСОБА_3 не є стороною у справі, відносини щодо його договорів, укладених з Товариством не є предметом даного позову, а доводи апеляційної скарги не підтверджені жодними доказами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що позивачем були перераховані на банківський рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 405 000,00 грн., зокрема: 16.05.2018 р. - 45 000,00 грн.; 23.05.2018 р. - 45 000,00 грн.; 24.05.2018 р. - 45 000,00 грн.; 25.05.2018 р. - 45 000,00 грн.; 29.05.2018 р. - 45 000,00 грн.; 01.06.2018 р. - 45 000,00 грн.; 04.06.2018 р. - 45 000,00 грн.; 06.06.2018 р. - 45 000,00 грн.; 11.06.2018 р. - 45 000,00 грн., що підтверджується відповідно заявою на переказ коштів від 16.05.2018 р. , заявою на переказ коштів від 23.05.2018 р. , заявою на переказ коштів від 24.05.2018 р., заявою на переказ коштів від 25.05.2018 р., заявою на переказ коштів від 29.05.2018 р., заявою на переказ коштів від 01.06.2018 р., заявою на переказ коштів від 04.06.2018 р., заявою на переказ коштів від 06.06.2018 р., заявою на переказ коштів від 11.06.2018 р.,з відмітками банку про здійснення відповідних операцій. /а.с. 5-14/
Згідно із Довідкою (вих. 94-26-202 від 24.05.2021 р.), виданої ОСОБА_2 АТ «Банк Кредит Дніпро», повідомив, що зазначені кошти перераховані позивачем з власного рахунку на розрахунковий рахунок ТОВ «Кристал Енерджі» на загальну суму 405 000,00 грн. з призначенням платежу: Поворотна фінансова допомога, платник ОСОБА_2 .
Відповідач листом № 939 від 11.12.2020 р. повідомив позивачу про відмову у поверненні коштів із зазначенням, що договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги між позивачем і відповідачем не укладався.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Предметом регулювання цього інституту є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.08.2018 року по справі № 334/2517/16-ц, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Враховуючи те, що кошти набуті відповідачем, набуті без достатньої правової підстави, і чинним законодавством не передбачено іншого способу повернення цих коштів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення з ТОВ «Кристал Енерджі» на користь позивача коштів у сумі 405 000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги, щодо того, що між ТОВ «Кристал Енерджі» та громадянином України ОСОБА_3 було укладено Договір поворотної фінансової допомоги від 12.05.2018 року на загальну суму 405 000 грн., які повинні були бути внесені від його імені та довірливі відносини між сторонами, якими, на думку апелянта, скористався позивач, апеляційним судом відхиляються як такі, що не доведені жодними належними та допустимим доказами.
Так, ОСОБА_3 не є учасником справи, не свідчив у справі, а договір поворотної фінансової допомоги від 12.05.2018 року не є предметом даного судового провадження.
Докази внесення ОСОБА_2 коштів у матеріалах справи наявні, відповідач заперечує укладення з ОСОБА_2 будь-яких договорів, отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що кошти, внесені ОСОБА_2 без достатньої правової підстави і підлягають поверненню.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Енерджі» - Гетьман Наталії Олексіївни на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 листопада 2021 року - залишити без задоволення.
Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: