29 грудня 2023 року
справа № 759/12167/21
провадження № 22-ц/824/9180/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.
учасники справи:
позивач - Міністерство економіки України
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Міністерства економіки України - Бельдяги Святослава В'ячеславовича на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року, постановлене під головуванням судді Коробенка С.В., у справі за позовом Міністерства економіки України до ОСОБА_1 про стягнення коштів отриманих без достатньої правової підстави
У червні 2021 року Міністерство економіки України звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 суми в розмірі 65504 грн 76 коп. та судових витрат.
У червні 2021 року Міністерство економіки України звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_1 суми в розмірі 65504 грн 76 коп. та судових витрат.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав наступне.
Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономіки) від 21.11.2019 № 177-к Відповідачку ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника управління військово-промислової політики - начальника відділу управління оборонно - промисловим комплексом департаменту стратегічного розвитку сектору оборони та безпеки 10.01.2020 у зв'язку із скороченням посади.
Відповідачка не погодилася з вказаним наказом та оскаржила його в адміністративному суді.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2020 № 640/4900/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 було частково задоволено, її поновлено на посаді з 11.02.2020, стягнуто з Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 474330 гривень.
Зазначене рішення, як вказує Позивач, було виконане.
В подальшому, 28.12.2020 Святошинська районна філія Київського міського центру зайнятості звернулася до Мінекономіки з вимогою відшкодувати Київському міському центру зайнятості виплачені за період з 13.02.2020 по 29.10.2020 в якості допомоги по безробіттю ОСОБА_1 кошти, сума яких складає 65504 грн 76 коп.
Позивач вказує, що відповідно до платіжного доручення №107 від 01.02.2021 ним було сплачено Київському міському центру зайнятості виплачені в якості допомоги по безробіттю ОСОБА_1 кошти в сумі 65504 грн 76 коп.
Позивач стверджує, що у зв'язку із поновленням ОСОБА_1 на посаді, виплаті їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі рішенням суду, слід вважати, що кошти, які набула ОСОБА_1 як допомогу по безробіттю є безпідставно набутими, оскільки відпала підстава її набуття, а тому вони підлягають поверненню Мінекономіки.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 рокуу задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу.
В поданій скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким позов задовольнити.
Вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 отримала допомогу по безробіттю та заробітну плату за час вимушеного прогулу без врахування допомоги по безробіттю, що є переплатою коштів для Мінекономіки. У зв'язку із поновленням ОСОБА_1 на посаді, виплаті їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі рішення суду, апелянт вважає, що кошти, які набула ОСОБА_1 як допомога по безробіттю є безпідставно набутими, оскільки відпала підстава її набуття. Вказує, що Мінекономіки виконало свій обов'язок та сплатило Київському міському центру зайнятості виплачені в якості допомоги по безробіттю ОСОБА_1 кошти у сумі 65504,76 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.
Посилається на п. 4 ст. 35 Закону України «По загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відповідно до якого із роботодавця утримуються, зокрема сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що допомога по безробіттю виплачена відповідачу Київським міським центром зайнятості, не позивачем, а тому останній не може ставити питання про повернення йому цих коштів згідно з положеннями ст. 1212 ЦК України.
Судом встановлено, що наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 21.11.2019 № 177-к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника управління військово-промислової політики - начальника відділу управління оборонно - промисловим комплексом департаменту стратегічного розвитку сектору оборони та безпеки 10.01.2020 у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Міністерства без скорочення чисельності або штату державних службовців, п. 1 ч. 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2020 №640/4900/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:
-визнано протиправним і скасовано пункт другий наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 21 листопада 2019 р. № 177-к «Про надання відпустки та звільнення ОСОБА_1 », з урахуванням змін, внесених до нього наказом Мінекономіки від 03.02.202 №293-к «Про внесення змін до наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 21.11.2019 № 177- к «Про надання відпустки та звільнення ОСОБА_1 »;
-поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління військово-промислової політики - начальника відділу управління оборонно - промисловим комплексом департаменту стратегічного розвитку сектору оборони та безпеки з 11.02.2020;
-стягнуто з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.02.2020 по 05.10.2020 в сумі 474330 грн (чотириста сімдесят чотири тисячі триста тридцять гривень).
Наказом Позивача від 30.10.2020 №1490-к на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2020 № 640/4900/20 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника управління військово-промислової політики - начальника відділу управління оборонно - промисловим комплексом департаменту стратегічного розвитку сектору оборони та безпеки з 11 лютого 2020 року.
Встановлено, що з моменту свого звільнення Відповідачка звернулася до Святошинської районної філії Київського міського центру зайнятості, у зв'язку з чим її було поставлено на облік та в період з 13.02.2020 по 29.10.2020 нараховано та виплачено допомогу по безробіттю у сумі 65504 грн 76 коп.
Положеннями ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що саме судове рішення про поновлення працівника на роботі може бути правовою підставою для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному. Отже, обов'язок працедавця відшкодувати фонду соціального страхування суму виплат по безробіттю та наданих соціальних послуг виникає за наслідком прийняття судового рішення про поновлення працівника на роботі (постанова Верховного Суду у складі колегії КГС від 06.07.2018 року по справі № 921/220/17-г/16).
На підставі вказаної норми закону, відповідно до платіжного доручення № 107 від 01.02.2021 Мінекономіки сплатило Київському міському центру зайнятості виплачені в якості допомоги по безробіттю ОСОБА_1 кошти в сумі 65504 грн 76 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Звертаючись до суду із позовом Міністерство економіки України вказувало про те, що кошти, які набула ОСОБА_1 як допомога по безробіттю є безпідставно набутими, оскільки відпала підстава її набуття.
Водночас, допомога по безробіттю виплачена ОСОБА_1 . Київським міським центром зайнятості, а тому суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що повернення коштів Міністерству економіки України на підставі ст. 1212 ЦК України не підлягає, оскільки останнє таких виплат не здійснювало.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 отримала допомогу по безробіттю та заробітну плату за час вимушеного прогулу без врахування допомоги по безробіттю, що є переплатою коштів для Мінекономіки колегія суддів не приймає, оскільки обставини щодо нарахування та стягнення середнього заробітку відповідачу за час вимушеного прогулу не є предметом даного спору.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 914/913/17 зазначено, що частина 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» також не передбачає підстав чи можливостей зменшити суму виплаченого безробітному та вартості наданих соціальних послуг безробітному, які підлягають відшкодуванню роботодавцем у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в тому числі, і на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу.
Згідно з абз. 2 п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
Тобто, з наведеного пункту вбачається, що саме оплата за час вимушеного прогулу зменшується на отриману допомогу по безробіттю, а не навпаки.
Аналогічно вищевказана ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не передбачає жодних підстав чи можливостей зменшити суму виплаченого безробітному та вартості наданих соціальних послуг безробітному, які підлягають відшкодуванню роботодавцем у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, у тому числі, на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 липня 2018 року у справі №914/1975/17.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 22 листопада 2022 року відповідає обставинам справи та вимогам закону, постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому відповідно до положень ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу представника Міністерства економіки України - Бельдяги Святослава В'ячеславовича залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає
Суддя-доповідач
Судді