Справа № 754/8296/21
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/8493/2023
20 вересня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Степанюк І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник Оксани Вікторівни на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 лютого 2023 року (суддя Таран Н.Г.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт кепітал», треті особи: Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник Оксана Вікторівна, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно,
встановив:
у травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому неодноразово змінювала предмет позову, і остаточно просила скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 57011816 від 10 березня 2021 року, та припинити право власності ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» на квартиру АДРЕСА_1 .
Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що спірна квартира належала на праві власності їй та членам її сім'ї - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого на підставі розпорядження відділу приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 02.09.2004 №2548.
Позивачка стверджував, що у 2004 році ОСОБА_5 , зловживаючи її довірою, що виникла внаслідок знайомства і дружніх відносин та під приводом придбання їй та членам її сім'ї іншого житла, а також одруження з нею, заволодів квартирою, уклавши 11 жовтня 2004 року договір купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_6 . При цьому, ОСОБА_5 діяв на підставі довіреностей від її імені та членів її родини, хоча довіреність від імені ОСОБА_4 від 08 липня 2004 року є підробленою, що було встановлено висновками Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 7056, № 7055 та № 7025 та підтверджується довідкою Уманської виправної колонії №129, де знаходилась ОСОБА_4 під час надання довіреності, у якій зазначено, що довіреність від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_1 в установі не
завірялася та не реєструвалася.
Позивачка зазначала, що 19 серпня 2005 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був укладений договір купівлі - продажу спірної квартири і після укладання договору купівлі-продажу ОСОБА_7 взяла в ПАТ «Кредитпромбанк» кредит, заставила під іпотеку спірну квартиру та зникла. 24 січня 2013 року працівниками Деснянського РУ ГУМВС України у м. Києві відповідні відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, (згідно копії Витягу ) з кримінального провадження №12013110030001225.
Позивачка посилалася на те, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 вересня 2013 року, яке набрало законної сили, було визнано недійсним розпорядження органу приватизації Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 02 вересня 2004 року за № 2548 та визнано нікчемним Свідоцтво про право власності на житло на квартиру АДРЕСА_1 , видане відділом приватизації державного житлового фонду Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 02 вересня 2004 року. На виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26.09.2013 Деснянською районною у місті Києві державною адміністрацією видано розпорядження №2548-29/А від 28.10.2014 «Про скасування розпорядження» від 02.09.2004 № 2548, а тому спірна квартира належить територіальній громаді міста Києва, вона в ній офіційно зареєстрована та проживає. Всі інші члени її родини, які були власниками спірної квартири - ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 померли, вона є їх спадкоємицею, як їх матір.
Позивачка зазначала, що 13 травня 2021 року невідомі особи в кількості семи чоловік, представники ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал», зламали замок вхідних дверей спірної квартири та увірвалися до квартири, у зв'язку з чим було викликано декілька нарядів поліції та слідчо-оперативну групу. Внаслідок неправомірних дій осіб, які увірвалися до спірної квартири, Деснянським УП ГУНП у м. Києві, внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.162 КК України. Як пізніше їй стало відомо, 15 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. було зареєстровано право власності на спірну квартиру за ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» на підставі іпотечного договору від 16 грудня 2005 р., хоча на спірну квартиру було накладено декілька арештів цим же нотаріусом 20 вересня 2006 року та 28 січня 2013 року, слідчим Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві, спірна квартира знаходиться під слідчим арештом та є речовим доказом у кримінальному провадженні №12013110030001225.
Позивачка посилається на те, що ця квартира є її єдиним житлом, а скасування рішення про приватизацію означає, що відносини щодо приватизації взагалі не існували, повністю поновилися всі права і обов'язки між нею, як наймачем, та державою. Тобто рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 вересня 2013 року підтверджено відсутність у відповідача права на реєстрацію права власності та відчуження спірної квартири, а реєстрація права власності на спірну квартиру за ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» на підставі іпотечного договору від 16 грудня 2005 р., шляхом звернення стягнення на іпотеку у порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», є протиправними та таким, що порушує її законні права.
Також позивачка зазначала, що спірна квартира підпадає під дію мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки була передана в іпотеку у забезпечення виконання умов кредитного договору, наданого в іноземній валюті (долари США). Переоформлення права власності на квартиру за відповідачем - ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» відбулось 10 березня 2021 року, тобто під
час дії вищевказаної заборони іпотечного мораторію.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 22 лютого 2023 року позовні вимоги задоволені. Скасоване рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник Оксани Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 57011816, від 10 березня 2021 року та припинено право власності ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» на квартиру АДРЕСА_1 . Проведено розподіл судових витрат.
У поданій апеляційній скарзіприватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Приватний нотаріус Мироник О.В. зазначає, що позивачка не є власником спірної квартири, а тому її права не порушуються рішенням державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Факторингова компанія Стандарт Кепітал», як власником, а позивачкою не зазначено, які саме її права були порушенні оскаржуваним рішенням.
Також приватний нотаріус Мироник О.В. посилається на те, що позовні вимоги обґрунтовані ч. 4 ст. 9 ЖК України, однак питання виселення позивачки із спірної квартири не є предметом даного позову. ОСОБА_1 не має жодного відношення до договору іпотеки, на підставі якого було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а тому вона не має правових підстав для звернення до суду з даним позовом, а судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права.
Приватний нотаріус Мироник О.В. зазначає, що на момент звернення стягнення на предмет іпотеки, договір іпотеки був чинний, а до неї звернувся належний іпотекодержатель - ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал», а тому її дії під час здійснення оскаржуваної державної реєстрації не суперечили вимогам чинного законодавства.
Безпідставним вважає приватний нотаріус Мироник О.В. посилання позивачки на порушення положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки спірна квартира вибула із власності позивачки до набрання чинності даним законом. Крім того зазначає, що позивачка не є стороною кредитного та іпотечного договорів, не заявляє вимог про визнання іпотеки припиненою та не спростовує невиконання боржником умов кредитного договору та наявності заборгованості.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки - адвокат Змаженко Л.Я. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник позивачки зазначає, що спірна квартира є єдиним житлом позивачки, в якій вона проживає з 1994 року, несе витрати по її утриманню, приватизація квартири визнана недійсною, тому квартира належить територіальній громаді міста Києва, а позивачка в ній зареєстрована та є її наймачем, тому рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» на підставі іпотечного договору від 16 грудня 2005 року порушує права позивачки та перешкоджає їх реалізації.
Крім цього представник позивачки посилається на те, що ОСОБА_7 ніколи не проживала у спірній квартирі, а тому не могла отримувати листи іпотекодержателя. У той же час, позивачка, яка постійно проживала у зазначеній квартирі, стверджує, що листи на ім'я ОСОБА_7 ніколи на цю адресу не надходили.
Відповідач ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал», треті особи: Київська міська рада, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.153,
154, 160 т.3), своїх представників у судове засідання не направили, причини їх неявки апеляційному суду не повідомили, тому на підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника приватного нотаріуса Мироник О.В. - адвоката Слєпухи О.С., яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення позивачки та її представників - адвокатів Змаженка Л.Я. і Усенка М.М., які просили залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 2 вересня 2004 року, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, належала на праві власності ОСОБА_1 (позивачка), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних долях.
11 жовтня 2004 року ОСОБА_1 (позивачка), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , від імені яких діяв ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анісковою Н.А. та зареєстрований у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 15 жовтня 2004 року.
На підставі договору купівлі-продажу від 19 серпня 2005 року ОСОБА_6 продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_7 . Договір посвідчений приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хоружик І.Г. та зареєстрований у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 25 серпня 2005 року.
16 грудня 2005 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір, у забезпечення якого між сторонами був укладений договір іпотеки, предметом якого була квартира АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М.
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 21 жовтня 2008 року відділом реєстрації смерті у місті Києві, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 28 лютого 2011 року відділом реєстрації смерті в м. Києві, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 5 червня 2012 року відділом реєстрації смерті у м. Києві, ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 вересня 2013 року визнано розпорядження органу приватизації № 2548 Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 2 вересня 2004 року недійсним. Визнано нікчемним свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 , видане Відділом приватизації державного житлового фонду Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 2 вересня 2004 року.
Розпорядженням відділу приватизації державного житлового фонду Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації № 2548-29/А від 28 жовтня 2014 року скасовано розпорядження відділу приватизації державного житлового фонду Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 2 вересня 2004 року № 2548.
Згідно відмітки у паспорті, ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 з 7 червня 2012 року.
За результатами публічних торгів 4 червня 2020 року ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» придбало право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, укладеними із ОСОБА_7
17 червня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» укладений договір № 2260/К про відступлення прав вимоги, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх А.В., і товариство зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як іпотекодержатель спірної квартири.
Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. від 10 березня 2021 року зареєстровано право власності ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису 40917243 від 15 грудня 2020 року).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що державним реєстратором під час прийняття оскаржуваного рішення не було перевірено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, оскільки державним реєстратором проведено оскаржувану державну реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» за відсутності необхідних для оскаржуваної реєстрації прав документів, передбачених пунктом 61 Порядку № 1127, у тому числі документів, що підтверджують наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя.
Також суд першої інстанції зазначив, що майно, яке є предметом іпотеки, вибуло з власності іпотекодавця без його згоди, як власника, квартира використовується позивачем, як місце її постійного проживання, є предметом іпотеки у забезпечення вимог за кредитним договором, укладеним в іноземній валюті, а тому відповідно до положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на квартиру не може бути звернуто стягнення.
Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що реєстрація права власності на квартиру за ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» порушує право власності територіальної громади міста Києва, як власника квартири, оскільки рішення про приватизацію квартири було скасовано судом.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають обставинам справи, наданим доказам, не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.
Якщо позов пред'явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред'явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.
У пункті 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц зазначено: «Велика Палата Верховного Суду погоджується з позивачкою в тому, що кожна особа, чиї права чи інтереси було порушено, має право
звернення до суду для їх захисту. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити».
За обставинами даної справи встановлено, що рішення про реєстрацію права власності ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» на квартиру АДРЕСА_1 прийнято державним реєстратором - приватним нотаріусом Мироник О.В. на підставі Закону України «Про іпотеку».
Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (абзац третій статті 1 цього Закону)
Також у статті 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодавець - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання свого зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
За обставинами даної справи власником спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 19 серпня 2005 року є ОСОБА_7 , яка зареєструвала своє право у встановленому законодавством порядку. Даний договір купівлі-продажу недійсним визнаний не був.
За матеріалами даної справи спірна квартира була передана в іпотеку ОСОБА_7 , яка 16 грудня 2005 року уклала договір іпотеки з ВАТ «Кредитпромбанк» у забезпечення своїх зобов'язань за кредитним договором, укладеним з банком.
Даний договір іпотеки також недійсним визнаним не був, ВАТ «Кредитпромбанк» був зареєстрований, як іпотекодержатель спірної квартири.
У подальшому право вимоги за договором іпотеки набуло ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал», що спростовано під час судового розгляду не було. Отже, іпотека є чинною.
Частина 1 статті 12 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Виходячи з вищевикладеного, іпотекодавцем є ОСОБА_7 , Закон України «Про іпотеку» регулює правовідносини, які виникають з договору іпотеки, тобто між іпотекодавцем та іпотекодержателем.
Позивачка ОСОБА_1 не є іпотекодавцем, а відтак її правовідносини, які виникли з ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал», як з іпотекодержателем спірної квартири, не регулюються нормами Закону України «Про іпотеку», тому позивачка не має правових підстав стверджувати, що при здійсненні реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем були порушені норми Закону України «Про іпотеку».
Висновок суду першої інстанції, що предмет іпотеки вибув з права власності іпотекодавця без його згоди, не ґрунтується на матеріалах справи, які таких доказів не містять, а іпотекодавець ОСОБА_7 про такі обставини суду не заявляла.
При цьому, позивачка не є власником квартири та не є іпотекодавцем, і матеріали справи не містять доказів, що спірна квартира вибула з її власності поза її волею.
Суд не врахував, що договір купівлі-продажу квартири від 11 жовтня 2004 року, за яким позивачка та члени її сім'ї продали квартиру ОСОБА_6 , недійсним у встановленому законодавством порядку визнаний не був, а відтак для висновку, що квартира вибула з власності позивачки поза її волею, правові підстави відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Оскільки позивачка не є іпотекодавцем, спірну квартиру в іпотеку не передавала, не є власником квартири, тому на правовідносини, які виникли між нею, як мешканцем квартири, яка передана в іпотеку, та іпотекодержателем, положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті» не поширюються.
Доводи позивачки та її представників, що спірна квартира належить територіальній громаді міста Києва, оскільки рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 вересня 2013 року розпорядження органу приватизації № 2548 Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 2 вересня 2004 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1 , визнано недійсним, колегія суддів вважає помилковими, оскільки територіальна громада міста Києва не зареєструвала своє право власності на спірну квартиру у встановленому законодавством порядку і про свої порушені права суду не заявляла.
Крім цього, колегія суддів вважає, що необхідно враховувати, що на час ухвалення рішення Деснянським районним судом міста Києва від 26 вересня 2013 року спірна квартира належала на праві власності ОСОБА_7 та була передана в іпотеку ВАТ «Кредитпромбанк», і територіальна громада міста Києва не ставила питання про витребування квартири у її власника ОСОБА_7 , право власності якої є зареєстрованим, а тому підстави вважати, що спірна квартира належить територіальній громаді міста Києва відсутні.
Посилання позивачки та її представників, що на спірну квартиру було накладено декілька арештів у рамках кримінального провадження, спростовані представником приватного нотаріуса Мироник О.В. - адвокатом Слєпухою О.С. під час апеляційного розгляду, яка повідомила, що рішенням господарського суду міста Києва від 28 липня 2022 року у справі № 910/16294/21 за позовом ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» скасовані: арешт, накладений постановою від 02.06.2012 слідчим Деснянського РУ ГУ МВС України у м. Києві Федоренко Д.В., на спірну квартиру та про державну реєстрацію обтяжень №40917635 від 28.01.2013; та арешт, накладений постановою від 16.09.2006 Деснянського РУ ГУ МВС України у м. Києві, на квартиру АДРЕСА_1 та запис про державну реєстрацію
обтяжень №40917306 від 20.09.2013.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
У позовній заяві позивачка зазначала, що реєстрація права власності на спірну квартиру за відповідачем порушує її права та перешкоджає їх реалізації. Разом з цим, ні позивачкою, ні її представниками не зазначено, які саме права позивачки були порушені рішенням державного реєстратора, враховуючи, що позивачка не є власником спірної квартири, а відтак не має права на розпорядження спірним нерухомим майном.
З наданих суду доказів встановлено, що позивачка зареєстрована у квартирі з 7 червня 2012 року та проживає в ній, тому позивачці та її представникам необхідно було обґрунтувати, як саме скасування рішення про реєстрацію права власності відповідача на спірну квартиру та припинення його права власності на квартиру, відновить права позивачки та які саме, враховуючи, що у разі задоволення позовних вимог квартира повернеться у власність ОСОБА_7 , іпотека буде чинною, а іпотекодержателем буде ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал».
Твердження у позовній заяві, що ОСОБА_1 має право на безстрокове користування жилим приміщенням, як його наймач, відповідно до договору (ст. 9 ЖК України), та не може бути виселена з квартири, не може бути підставою для задоволення даного позову, оскільки вимог про виселення позивачки та про обмеження її прав, як наймача житла, заявлено не було.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачкою обраний неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права, висновки суду не відповідають наданим сторонами та третьою особою доказам, при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу
Мироник Оксани Вікторівни задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 лютого 2023 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт кепітал», треті особи: Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник Оксана Вікторівна, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 січня 2024 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук