Справа №523/8535/22
Провадження №1-кп/523/823/23
21.12.2023 року Суворовський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , перекладача ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у присутності обвинувачених, розглянувши у судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №42022163040000022 від 3.05.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.189 ч.4 КК України та клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
Встановив:
В провадженні Суворовського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт з наданими до нього документами за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.189 ч.4 КК України.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що під час судового провадження на підставі ст.331 ч.3 КПК України ухвалою Суворовського районного суду м. Одесі від 16.11.2023 року відносно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 був продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор». Строк дії ухвали слідчого судді припиняє свою дію 14.01.2024 року.
У ході судового засідання прокурор ОСОБА_3 надав письмове клопотання про продовження щодо обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи клопотання тим, що обвинувачені обґрунтовано обвинувачуються у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ст.189 ч.4 КК України, вина їх підтверджується комплексом зібраних у кримінальному провадженні доказів, в тому числі показами потерпілого, який був допитаний у судовому засіданні, вважаючи, що деякі ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме ризик можливого переховування та вчинення іншого кримінального правопорушення продовжують існувати, обвинувачені, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може їм загрожувати за результатами розгляду кримінального провадження, перебуваючи на волі, можуть переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, крім того не працевлаштовані, не мають постійних джерел доходів, ОСОБА_10 , будучи умовно- достроково звільненим від покарання за вчинення умисного особливо тяжкого злочину, маючи незняту та непогашену судимість знову вчинив новий умисний злочин; відносно ОСОБА_9 існує запит щодо екстрадиційного арешту; відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_11 наявні інші кримінальні провадження, в якому вони обвинувачується у вчинення тяжкого злочину проти здоров'я потерпілого, тому на думку прокурора єдиним запобіжним заходом, який може запобігти ризикам є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, за викладених підстав просив продовжити відносно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Дослідивши надані до суду матеріали, приймаючи до уваги особу ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , тяжкість кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачуються обвинувачені, та покарання, що загрожує у разі визнання осіб винними, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватися від суду або вдатися до спроб будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню; вислухавши думку учасників процесу:
- захисника ОСОБА_5 , який в захист інтересів ОСОБА_11 , надав суду клопотання про зміну відносно підзахисного запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт, вказуючи, що ОСОБА_11 перебуває під вартою півтора роки, судовий розгляд фактично завершений, підзахисний має постійне місце мешкання, за яким позитивно характеризується, одружений, на його утриманні двоє неповнолітніх дітей, підтверджуючи свої доводи копіями документів, крім цього відповідно гарантійного листа підзахисний має можливість офіційно працевлаштуватися, паспорт ОСОБА_11 в любий момент можливо передати прокурору або суду, але підзахисний не має наміру переховуватися і стороною обвинувачення не надано жодних доказів ризику переховування; щодо суті обвинувачення зазначив, що допитаний у судовому засіданні потерпілий вказав, що особисто ОСОБА_11 у нього нічого не вимагав, не погрожував, тілесних ушкоджень не наносив, тільки просив позичити 500 гривень, в досліджених протоколах НСРД ОСОБА_11 не побачили, він ніде не зафіксований, вимоги надходили від інших осіб до 22.02.2022 року, тобто до початку війни, свідок Крива також у судовому засіданні показала, що почала сумісно мешкати з потерпілим до початку війни, що до цього йому погрожували, вона бачила його знервованість, за викладених підстав за відсутності ризиків просив змінити відносно підзахисного запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту за місцем фактичного мешкання;
- захисника ОСОБА_6 , який в захист інтересів ОСОБА_9 , зазначив, що в своєму клопотанні про продовження строків тримання під вартою прокурор нічого нового не наводить, з досліджених наданих стороною обвинувачення доказів вбачається, що підзахисний у потерпілого кошти не вимагав і потерпілий у судовому засіданні чітко вказав, що кримінальне правопорушення почалося до початку війни, тобто кваліфікація дій ОСОБА_9 є не вірною, щодо екстрадиційного арешту зауважив, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 3.08.2023 року залишено в силі ухвалу та еміграційну службу зобов'язано розглянути питання щодо надання ОСОБА_9 статусу біженця, тому його екстрадиція на даний час є не можливою, крім того у підзахисного наявне місце мешкання, міцні соціальні зв'язки, він має дружину , на утриманні малолітню дитину, до затримання був волонтером, має наслідки тяжкої травми, у зв'язку з чим вважав, що є всі підстави для зміни відносно підзахисного запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт;
- захисника ОСОБА_7 , яка в захист інтересів ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , підтримуючи думку колег, в свою чергу зауважила, що клопотання прокурора не відповідає вимогам ст.199 КПК України, прокурор повинен доказати, що ризики не зменшилися або з'явилися нові, на думку захисту клопотання є формальним, що є недопустимим; крім цього прокурор посилається, що підзахисні обґрунтовано обвинувачуються в інкримінованому злочині, але самі матеріали кримінального провадження показують, що у даному випадку обвинувачення не обґрунтоване, в підтвердження ризику переховування від суду прокурор в клопотанні посилається лише на тяжкість покарання, проте сторона захисту вважає, що кваліфікація дій не вірна, за відсутності кваліфікуючої ознаки в умовах воєнного стану, це був би нетяжкий злочин, крім цього є не зрозумілим посилання прокурора на спосіб життя ОСОБА_12 , підзахисний має місце проживання, до затримання був приватним підприємцем, платив податки, у нього наявна сім'я, є раніше не судимою особою; щодо ОСОБА_10 зазначила, що дійсно підзахисний є звільненою особою, але це не може бути єдиним обґрунтуванням, щоб продовжувати відносно нього тримання під вартою, існують інші запобіжні заходи, які забезпечать належну поведінку підзахисних, ОСОБА_10 , ОСОБА_12 є громадянами України призивного віку, не можуть покинути територією України, крім того позитивно характеризуються, мають міцні соціальні зв'язки, подальше тримання під вартою є невиправданим, водночас звертаючи увагу суду на стан здоров'я ОСОБА_12 , самопочуття якого погіршилося, вказуючи, що суду раніше були надані медичні документи, у зв'язку з чим просила змінити відносно підзахисних запобіжний захід на не пов'язаний з триманням під вартою,
- захисника ОСОБА_8 , який в захист інтересів ОСОБА_12 , підтримав думку колег, в свою чергу просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати відносно підзахисного запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою;
- обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , які повністю приєдналися до думки своїх захисників, просили змінити запобіжний захід на домашній арешт, запевняючи, що будуть з'являтися до суду, враховуючи положення ст.331 ч.3 КПК України, оцінюючи у сукупності викладені доводи, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження застосування щодо обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає частковому задоволенню, а саме вирішуючи клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає, що клопотання прокурора у даній частині не підлягає задоволенню за наступними підставами.
Відповідно до положень ст.331 ч.1,2 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За змістом ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ст.178 ч.1 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Разом з цим, рішенням Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року у справі «Смирнов проти Росії», та згідно п.п.61, 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», суд визнає, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, але суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою, а у практиці ЄСПЛ існує презумпція на користь звільнення особи з-під варти, доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути загальними й абстрактними, мають підтверджуватися фактичними даними, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.
Також відповідно до ч.1 ст.5 Конвенції кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як серед всього іншого, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, що регламентовано пунктом «с» ст. 5 Конвенції.
Наряду з наведеним, відповідно до вимог п.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 63 рішення у справі «Доронін проти України від 19.02.2009р.) про обрання чи продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою навіть у справах про вбивство та при спробі обвинуваченого зникнути, національні суди мають розглядати можливість застосування тих чи інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, а посилання при цьому головним чином на тяжкість обвинувачення не уявляє собою « відповідної та достатньої» підстави.
Слід також зауважити, що згідно рішення Конституційного суду України у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу, тяжкість злочину не визначається законом як підстава для застосування запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
Крім цього, статтею 17 КПК України про презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватись в кожній конкретній справі з урахуванням конкретних обставин.
Під час розгляду питання про зміну запобіжного заходу, судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, передбачених ст.177 КПК України, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання, при цьому слід зазначити, що у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Відповідно ч.1,2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у злочині, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого. Відповідно до ч. 6 цієї ж статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Статтею 194 ч.5 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Таким чином, виходячи з наведених вимог КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, приймаючи до уваги доводи сторони захисту про можливість належного виконання обвинуваченим ОСОБА_11 покладених на нього процесуальних обов'язків в межах більш м'якого запобіжного заходу на час подальшого проведення судового провадження, ніж тримання під вартою, суд вважає, що доводи захисника ОСОБА_5 знайшли своє підтвердження у ході розгляду клопотання, тому з урахуванням наявності реальних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які на даний момент значно зменшилися, ризику переховування не вбачається, приймаючи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання особи винною у скоєнні інкримінованого їй злочину, однак, дослідивши надані до суду матеріали, які містять дані про особу обвинуваченого, те, що він має місце мешкання, міцні соціальні зв'язки, на утриманні неповнолітню дитину, враховуючи поведінку обвинуваченого під час розгляду клопотання, зважаючи на досліджені відео докази, покази потерпілого, які були надані безпосередньо у судовому засіданні, з яких вбачається, шо ОСОБА_11 особисто не наносив потерпілому тілесних ушкоджень, нічого не вимагав, при цьому обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, тобто подальше тримання під вартою є фактичним відбуванням покаранням за злочин, за який обвинувачений ще не засуджений, що на думку суду є не припустимим, у зв'язку з чим на теперішній час продовження строку тримання під вартою є не виправданим, та зважаючи на те, що при розгляді клопотання прокурор не довів п.3 ст.194 КПК України, а саме неможливість застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання існуючих ризиків, оцінюючи у сукупності викладені доводи, суд дійшов до висновку, що на даний момент наявні підстави щодо доцільності зміни відносно ОСОБА_11 запобіжного заходу, у зв'язку з чим вважає за можливе застосувати відносно обвинуваченого іншу міру запобіжного заходу - у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.194 ч.5 КПК України, заборонивши обвинуваченому залишати місце свого мешкання у певний період доби, що на думку суду буде достатнім для тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та достатнім для запобігання ризиків і забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_11 .
Вирішуючи питання щодо продовження строків тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , суд погоджується з доводами сторони захисту щодо тривалого тримання обвинувачених під вартою, однак враховуючи у даному випадку особливості конкретної справи, зважаючи на те, що судовий розгляд по суті ще триває, існує необхідність дослідження інших доказів для з'ясування певних обставин справи, не даючи правову оцінку інкримінованого обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , злочину, за змістом пред'явленого обвинувачення дії обвинувачених відносяться відповідно до положень ст.12 КК України до особливо тяжкого злочину; приймаючи до уваги особи обвинувачених, які за змістом обвинувального акту достовірно знаючи, що на території України оголошений воєнний стан, свідомо вчинили умисне кримінальне правопорушення за попередньою змовою з погрозою насильства над потерпілим (вимагання), що також вбачається з показів потерпілого, свідка, допитаних у судовому засіданні, крім того не працевлаштовані, не мають легальних джерел доходів, відносно ОСОБА_12 на розгляді суду перебувають інші обвинувальні акти, ОСОБА_10 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що судом приймається в якості характеризуючих даних та у сукупності дає підстави вважати, що обвинувачені, будучи обізнаними про ступінь тяжкості інкримінованого їм злочину, можуть переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; не виключається ймовірність вчинення іншого кримінального правопорушення, виходячи з наведеного, суд дійшов до переконання, що раніше обраний запобіжний захід відповідає характеру та ступеню тяжкості інкримінованого обвинуваченим діяння, на теперішній час ризики, передбачені ст.177 КПК України зменшилися, але деякі з них не втратили своєї актуальності, що на даній стадії судового провадження унеможливлює застосування щодо обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, крім того, будь-яких виключних обставин, які б перешкоджали застосуванню запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України та давали підстави для зміни щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 запобіжного заходу на теперішній час не встановлено, у зв'язку з чим суд вважає за доцільне продовжити щодо обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», що на думку суду також буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст.2 КПК України.
Статтею 183 ч.3 КПК України регламентовано, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Однак, при прийнятті рішення щодо міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених, суд враховує положення ст.183 ч.4 п.1 КПК України, за змістом якої суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, у зв'язку з чим приймаючи до уваги, що ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 обвинувачуються у скоєнні злочину з погрозою застосування насильства, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Таким чином, керуючись ст.ст. 132, 177-178, 183, 194, 196, 205, 331, 369-372, 392 КПК України, суд,-
Постановив:
Клопотання прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 - задовольнити.
В задоволенні клопотання прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_11 - відмовити.
Відмовити захиснику ОСОБА_6 в задоволенні клопотання про зміну відносно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну відносно обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту - задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 19.02.2024 року включно без визначення розміру застави.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 19.02.2024 року включно без визначення розміру застави.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 19.02.2024 року включно без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали складає 60 днів з дня її проголошення та припиняє свою дію 19.02.2024 року.
Копію ухвали направити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягає апеляційному оскарженню безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Застосувати відносно обвинуваченої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту строком на 2 місяці, тобто до 21.02.2024 року включно.
Звільнити ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з-під варти у залі суду.
Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_11 такі обов'язки:
1. Заборонити ОСОБА_11 залишати місце свого фактичного проживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 23:00 години до 6:00 години ранку наступної доби.
2. Заборонити ОСОБА_11 відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, а саме з м. Одеса та Одеської області без дозволу суду.
3. Повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
4. Прибувати до Суворовського районного суду м. Одеси за першою вимогою.
Роз'яснити обвинуваченому про наслідки ухилення від покладених на нього судом обов'язків, що в разі невиконання вищевказаних зобов'язань може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, а також те, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Направити копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту для виконання та контролю до відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області за місцем проживання ОСОБА_11 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до положень ч.4 ст.181 КПК України орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому.
Разом з цим організацію виконання ухвали суду покласти на прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 - процесуального керівника у кримінальному провадженні за №42022163040000022 від 3.05.2022 року.
Строк дії ухвали суду складає 2 місяці з дня її проголошення та припиняє свою дію 21.02.2024 року.
Головуючий суддя: ОСОБА_1