Справа № 185/7555/23
Провадження № 2/638/1324/24
16 січня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Цвіри Д.М.,
за участю секретаря судового засідання - Зінченко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Дзержинського районного суду м. Харкова на підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2023 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 04 травня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №964500523.
Відповідно до Реєстру боржників №150 від 07.09.2021 до Договору факторингу №28/1118-01, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №964500523.
20.10.2022 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Догові факторингу №20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» Права Вимоги до Боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 21.10.2022 до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 48528, 31 грн., з яких:
- 11499,5 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 37028,81 грн.- сума заборгованості за відсотками.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 липня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому заявлені позовні вимоги підтримані у повному обсязі, та зазначено про те, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у жодне із призначених судом судових засідань не з'явився, про причини неявки та їх поважність суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч.4 ст. 223, ст.ст.280-281 ЦПК України.
Фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на такі встановлені у судовому засіданні обставини та відповідні ним докази.
Так, з матеріалів справи встановлено, що 04 травня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №964500523.
Відповідно до п. п. 3, 4 Паспорту споживчого кредиту «СМАРТ» до Договору №96450023 від 04.05.2021, сума кредиту складає 9450,00 грн. зі строком кредитування на 30 днів. Процентна ставка- 124, 10 процентів річних.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу №28/1118-01.
20.10.2022 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №20102022, у відповідності до якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 21.10.2022 до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 48528, 31 грн., з яких:
- 11499, 5 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 37028, 81 грн.- сума заборгованості за відсотками.
З матеріалів справи вбачається, що 20 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №15156-03/2021 на суму 4000,00 грн., зі строком на 30 днів.
30.11.2021 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №30112021-1, у відповідності до якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає (відсутпає) ТОВ «ФК ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, правонаступництва).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цсі 5.
Судом встановлено, що у зобов'язаннях, що випливають з вищезазначених кредитних договорів, позичальником за якими є відповідач, відбулася заміна кредитора. Новим кредитором у цих зобов'язаннях є ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів".
Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи витягами із Договорів факторингу, із реєстру боржників, копіями Актів прийому-передачі реєстрів боржників.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позивач стверджує, що на виконання умов кредитних договорів первинними кредиторами було перераховано відповідачу обумовлені суми грошових коштів.
Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі Закон N 996-XIV) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом № 996-XIV.
Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 755/2284/16-ц.
Разом із тим, суд зауважує, під час звернення до суду із даним позовом, позивач не надав належних доказів на підтвердження зарахування відповідачу кредитних коштів первинними кредиторами (первинних бухгалтерських документів).
Що стосується розрахунків заборгованості, то самі по собі без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником вони не є підтвердженням наявності заборгованості. Такі розрахунки є внутрішнім документом фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Більше того, такі розрахунки не є первинними бухгалтерськими документами, оскільки не відповідають вимогам Закону № 996-XIV.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, звертаючись до суду з даним позовом, позивач указує на те, що він отримав право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 , уклавши:
- договір факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року з ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», яке, в свою чергу, отримало право такої вимоги згідно договору факторингу № 28/1118-01 з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ДОПОМОГА»;
- договір факторингу № 30112021-1 від 30 листопада 2021 року з ТОВ «ФК «Інвеструм».
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, судом встановлено, що 04 травня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №964500523. Кредитний договір укладено за допомогою електронного підпису позичальника.
Водночас, матеріали справи не містять доказів укладення договору Факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс».
Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження позивача про набуття права грошової вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 за договором № 964500523 перед ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ДОПОМОГА» у зв'язку з укладенням договору факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс», а також у подальшому договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року між позивачем та ТОВ «Таліон Плюс», не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги недоведеність позивачем видачі відповідачу кредитних коштів за кредитними договорами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, сума сплаченого судового збору покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 264, 265, 435 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua).
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя Д.М. Цвіра