Справа № 572/2197/22
28 грудня 2023 року Сарненський районний суд Рівненської області
в складі:
головуючого судді - Ведяніної Т. О.
при секретарі - Шевні І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни справу № 572/2197/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстрації,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , як такої, що більше року не проживає у цьому житлі.
В обґрунтування заявлених вимог в позовній заяві зазначено, що рішенням Сарненського районного суду від 31.10.2012 року за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнано право спільної сумісної власності на домоволодіння, яке складається з будинку та надвірних будівель по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. За вищевказаною адресою з позивачем зареєстровані її син ОСОБА_4 , його колишня дружина ОСОБА_2 та її онуки. 25.02.2021 року між її сином та відповідачкою було розірвано шлюб і з того часу відповідач не проживає за місцем реєстрації. Добровільно знятися з реєстрації відповідач відмовляється.
Позивач вказує, що факт реєстрації відповідача у належному їй на праві власності житлі порушує її права, перешкоджає реалізації її права на субсидію, що стало підставою для звернення із цим позовом до суду.
В судове засідання позивач подала письмову заяву, якою заявлені до відповідача вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася вдруге, була повідомлена про час слухання справи належним чином, не повідомила суд про причини неприбуття, відзив на позовну заяву не подала. Позивач не заперечує щодо заочного вирішення справи, а тому суд на підставі ст.280 ЦПК України ухвалює заочне рішення.
Позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у її відсутності.
Заявлене клопотання судом задоволено. Інших клопотань від сторін не надходило.
Правовідносини між сторонами виникли з приводу володіння житловим приміщенням, власником якого є позивач. Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Надана суду позивачем копія рішення Сарненського районного суду Рівненської області по справі №1718/2-1463/11 від 31 жовтня 2012 року, доводить, що ОСОБА_1 має на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_3 будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 .
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано на підставі рішення Сарненського районного суду від 20.10.2011 року.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
Із копії рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 25 лютого 2021 року судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували між собою у шлюбі, який був зареєстрований 29 квітня 2003 року Клесівською селищною радою Сарненського району Рівненської області (актовий запис №12) та розірваний цим рішенням суду.
Вказаний доказ доводить, що відповідач не належить на даний час до членів сім'ї позивача,
Відповідно до копії будинкової книги відповідачка по справі зареєстрована по АДРЕСА_1 з 18.02.2005 року зареєстрована по АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що відповідач після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 25 лютого 2021 року по АДРЕСА_1 не проживає.
На доведення вказаних обставин позивачем суду надано акт обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2 від 24 червня 2022 року, складений начальником служби у справах дітей Клесівської селищної ради та актом про встановлення факту проживання від 01.07.2022 року, відповідно до яких по АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , фактично проживають позивачка ОСОБА_1 та її син ОСОБА_4 , а відповідачка по справі ОСОБА_2 та її двоє дітей тривалий час не проживають за вищевказаною адресою, а проживають по АДРЕСА_2 .
Таким чином, судом достовірно встановлено, що відповідач є зареєстрованою у житлі позивача, в якому не проживає.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
В позовній заяві позивач зазначала, що наявність реєстрації у належному їй на праві власності житлі відповідача, позбавляє її права на оформлення субсидії, що стало підставою для звернення із позовом до суду.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 28 липня 2021 року у справі № 308/6915/19 провадження № 61-15165св20, вказує, що статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Правова позиція Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції передбачає кожній особі гарантії, крім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ від 24 листопада 1986 року у справі "Gillow v. the U.K."), так і на наймача (рішення ЄСПЛ від 18 лютого 1999 року у справі "Larkos v. Cyprus").
У статті 7 ЖК Української РСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Отже, визнання особи такою, що втратила право на житло, має відбуватись виключно у відповідності до закону.
Статтею 405 ЦК України чітко визначено умови, за яких член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом : відсутність члена сім'ї без поважних причин понад один рік, або наявність певної домовленості між ним і власником житла або законом.
Доказування наявності або відсутності таких обставин, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України покладається на сторони.
Позивачем, в порушення вимог наведеної вище норми, не надано суду доказів відсутності відповідача у належному їй на праві власності житлі понад один рік (із позовом до суду позивач звернулася 09.08.2022 року, в той час, як згідно із наданим суду актом про встановлення факту проживання відповідача у вказаному документі не вказано часу, з якого ОСОБА_2 відсутні у зазначеному в позові житлі).
Враховуючи досліджені судом докази, якими не доведено факт відсутності відповідача у житлі за місцем її реєстрації понад один рік, суд вважає, що позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають.
Враховуючи досліджені судом докази, якими не доведено факт відсутності відповідача у житлі за місцем його реєстрації понад один рік, суд вважає, що позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають.
На підставі наведеного, ст.ст. 379, 383, 395, 405 ЦК України, керуючись ст.ст. 81, 263-265 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (жительки АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 ) до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (жительки АДРЕСА_2 (зареєстрована по АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 ) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 , належним на праві власності ОСОБА_8 - відмовити, за безпідставністю заявлених вимог.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: