Справа № 569/23323/23
1-кп/569/819/24
22 січня 2024 рокум. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Рівне обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023181010003032 від 26.10.2023 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
У провадженні Рівненського міського суду перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявила клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою строком на 60 діб із визначенням застави, оскільки існує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду, впливати на потерпілу та свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення. Застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання вищевказаним ризикам.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання прокурора, просили суд відмовити у його задоволенні, та застосувати запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, а саме домашній арешт.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Обвинувачений ОСОБА_4 у відповідності до ст. 12 КК України обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, раніше судимий, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення вчиненого під час іспитового строку встановленого відповідно до статті 75 КК України. Виходячи з викладеного, є підстави вважати реальним та обґрунтованим існування ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_4 може ухилятись від явки до суду, та/або у протиправний спосіб вплинути на учасників процесу, котрі не допитані у суді, у зв'язку з чим суд вважає, що більш м'який запобіжний захід не є достатнім для запобігання встановленим ст. 177 КПК України ризикам. Тому, з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду, є необхідним застосувати до обвинуваченого запобіжний захід - тримання під вартою.
Як визначено в ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає доцільним визначити розмір застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка буде достатньою у співставленні з існуючими ризиками та даними про особу обвинуваченого, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 314-316 КПК України суд,-
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Обрати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Санкт-Петербург російської федерації, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина Росії, розлученого, офіційно непрацюючого, раніше судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - з 22 січня 2024 року до 21 березня 2024 року включно.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утримувати в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
Одночасно визначити ОСОБА_4 розмір застави у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 53 680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: Отримувач коштів ТУ ДСА в Рівненській області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26259988, IBAN №UA048201720355229002000010559.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на обвинуваченого у разі внесення застави обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
У разі внесенні застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченим ОСОБА_4 , прокурору, та направити для відома та виконання начальнику ДУ "Рівненський слідчий ізолятор".
Строк дії ухвали та покладених обов'язків, у разі внесення застави - до 21 березня 2024 року включно.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1