Справа № 372/4564/23
Провадження № 2-1610/23
(заочне)
20 грудня 2023 року Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Сташків Т.Г.,
при секретарі Редьці Н.Н.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,
До Обухівського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 20.12.2023 року позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач до судового засідання не з'явилась, відзиву на позов не подала.
Під час судового засідання 20.12.2023 року судом допитано в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Судом установлено, що 01.03.2019 року ОСОБА_3 прийнята фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на роботу на посаду продавця продовольчих товарів, що підтверджується наказом № 5 від 01.03.2019 року та повідомленням про прийняття на роботу від 18.03.2019 року.
Як стверджує позивач, за час роботи ОСОБА_3 періодично частинами отримувала в борг грошові кошти, загальний розмір яких становить 345 200,00 грн., що підтверджується розпискою від 01.12.2022 року.
Також позивач посилалася на те, що за домовленістю сторін відповідач зобов'язалася повертати борг частинами по 5 000,00 грн. щомісячно.
Оскільки відповідач не повернула частину позики в установлений строк, позивач звернулася до відповідача з вимогою від 29.07.2023 року щодо повернення боргу в повному обсязі в сумі 345 200,00 грн. протягом семи днів з дня отримання вимоги.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються приписами параграфом 1 Глави 71 Цивільного кодексу України.
За приписами статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За викладеною в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 740/2904/17-ц правовою позицією договір позики, укладений у письмовій формі, є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Крім того, наявність оригіналу розписки у кредитора свідчить про невиконання боржником свого обов'язку, в тому числі і щодо повернення боргу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 483/1953/16-ц.
Під час розгляду справи судом установлено, що оригінал розписки від 01.12.2022 року ОСОБА_3 знаходився в позикодавця ОСОБА_1 .
Як слідує зі змісту розписки, ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 у борг грошову суму в розмірі 345 200,00 грн. готівковим способом, які зобов'язалася повернути в повному обсязі в строк до 18.12.2027 року.
У свою чергу, позивач наголошувала на домовленості сторін, за якою відповідач зобов'язалася повертати борг частинами по 5 000,00 грн. щомісячно.
Оскільки відповідач порушила зобов'язання з повернення частини суми позики, позивач зверталася до відповідача з вимогою від 29.07.2023 року щодо повернення боргу в повному обсязі в сумі 345 200,00 грн. протягом семи днів з дня отримання вимоги.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із умов договору позики у вигляді розписки слідує, що ОСОБА_3 зобов'язалася повернути ОСОБА_1 в повному обсязі в строк до 18.12.2027 року.
Натомість, умов щодо повернення позики частинами в розписці від 01.12.2022 року не зазначено.
Також судом під час судового засідання 20.12.2023 року допитано в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
На запитання суду свідок ОСОБА_4 показала, що працює в магазині позивача та була присутня при розмові сторін щодо надання грошових коштів у борг відповідачу. Також свідок бачила, як відповідач писала розписку та чула, що відповідач обіцяла повертати по 5 000,00 грн. у місяць.
Свідок ОСОБА_5 показала суду, що працювала разом із відповідачем у магазині позивача. Свідок бачила, що відповідач писала розписку та усно сказала, що буде повертати борг по 5 000,00 грн. у місяць.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Таким чином, суд дійшов висновку, що показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не можуть бути підтверджені обставини щодо встановлення обов'язку відповідача повертати суму позики по 5 000,00 грн. щомісячно.
З огляду на наведене, оскільки в розписці від 01.12.2022 року не погоджено умов щодо обов'язку відповідача повертати суму позики частинами із певною періодичністю, та відповідні обставини не можуть бути підтверджені показаннями свідків, суд дійшов висновку про те, що строк повернення позики відповідно до розписки становить до 18.12.2027 року.
Отже, пред'явлення позивачем вимоги про дострокове повернення повної суми борги згідно з розпискою від 01.12.2022 року не змінює встановленого строку повернення позики до 18.12.2027 року, оскільки відповідним договором позики у формі розписки не встановлено обов'язку відповідача повернути позику частинами.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки в розписці від 01.12.2022 року строк повернення всієї суми позики в розмірі 345 200,00 грн. встановлений до 18.12.2027 року, тобто станом на час звернення позивача з даним позовом до суду строк повернення позики не настав, суд дійшов висновку про передчасність відповідного позову та відсутність правових підстав для його задоволення.
Згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями статті 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 89, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто Обухівським районним судом у випадку подання відповідачем відповідної заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому повне заочне рішення не було йому вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя : Т.Г. Сташків