Справа № 372/2645/23
Провадження № 2-1068/23
21 грудня 2023 року Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Сташків Т.Г.,
при секретарі судового засідання Редьці Н.Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 , про виділ частки із складу земельної ділянки,
До Обухівського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 , про виділ частки із складу земельної ділянки.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 17 листопада 2023 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
До судового засідання позивач не з'явився, у позові просив розгляд справи здійснювати за його відсутності та зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач та його законний представник до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце проведення засідання повідомлені належним чином, відзив на позовну заяву не поданий.
Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки, не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25.02.2021 року у справі № 756/1971/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Дніпро», Київської міської ради, Першотравневської міської ради, треті особи: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 , про визнання права власності у порядку спадкування- задоволено. Визнано за ОСОБА_1 , зокрема, право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,321 га, розташованої на території АДРЕСА_1 .
Згідно з витягом від 22.02.2023 № 323613952 із Державного реєстру речових прав земельна ділянка з кадастровим номером 3223186601:01:007:0031, площею 0,25 га, перебуває в спільній частковій власності, а саме: 1/2 частки належить ОСОБА_1 згідно з рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25.02.2021 року у справі № 756/1971/19, а інша 1/2 частки належить ОСОБА_2 .
Цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3223186601:01:007:0031, відповідно до витягу від 01.03.2023 № НВ-3200362812023 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Як слідує з витягу від 22.02.2023 № 323615545 із Державного реєстру речових прав земельна ділянка з кадастровим номером 3223186601:01:007:0032, площею 0,06 га перебуває в спільній частковій власності, а саме: 1/2 частки належить ОСОБА_1 згідно з рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25.02.2021 року у справі № 756/1971/19, та інша 1/2 частки належить ОСОБА_2 .
Відповідно до витягу від 01.03.2023 № НВ-3200363592023 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3223186601:01:007:0032, - для ведення особистого селянського господарства.
Оскільки ОСОБА_2 тривалий час не використовує спірну земельну ділянку, позивач звертався до відповідача з письмовою пропозицією про укладення договору про поділ у натурі частки із нерухомого майна. У разі незгоди з істотними умовами, позивач просив направити свої пропозиції або підписати відповідний примірник договору протягом п'яти днів з дня отримання.
Даний лист вручений ОСОБА_2 27.05.2023 року, що вбачається з відомостей по трекінгу поштового відправлення з веб-сайту АТ «Укрпошта».
Натомість, відповіді із пропозиціями або підписаного договору про поділ у натурі частки із нерухомого майна від відповідача позивачу не надійшло.
У свою чергу, позивачем підготовлено схему поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 3223186601:01:007:0031, 3223186601:01:007:0032, за якою існує технічна можливість виділення часток в окремі об'єкти нерухомого майна.
Стаття 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Ця засада означає, що право власності є недоторканним, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно з частинами першою та другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
За змістом наведених норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно, за загальним правилом, розміру його частки у праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна.
Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об'єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об'єкта у самостійний об'єкт.
Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об'єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна утворюється два самостійних об'єкта майна.
Отже, у спорах про поділ (виділ частки) в натурі учасникам спільної часткової власності може бути виділено відокремлену частину нерухомого майна, яка відповідає розміру їх частки у праві власності. Якщо виділ (поділ) можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Також відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Частиною четвертою статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Згідно з частиною першою статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності визначається насамперед угодою співвласників залежно від розміру їхніх часток у спільній власності, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів потрібно брати до уваги цю угоду.
Відтак, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є усталений порядок користування майном, розмір часток співвласників, технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
Судом прийнято до уваги, що позивач звертався до відповідача з листом-пропозицією щодо укладення договору про поділ у натурі частки із нерухомого майна, а саме земельних ділянок з кадастровими номерами 3223186601:01:007:0031, 3223186601:01:007:0032.
Натомість, відповідач незгоду з запропонованими позивачем істотними умовами договору про поділ у натурі частки із нерухомого майна не надав, відповідний примірник договору не підписав.
Із наданих до суду доказів слідує, що відповідно до схеми поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 3223186601:01:007:0031, 3223186601:01:007:0032, існує технічна можливість виділення часток в окремі об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, відповідно до статті 141 ЦПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору внаслідок задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 , про виділ частки із складу земельної ділянки, - задовольнити.
Виділити із спільної часткової власності належні ОСОБА_1 частини земельної ділянки, кадастровий номер 3223186601:01:007:0031, призначеної для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1250 га, що становить 50% ідеальної частки (за 1 варіантом розподілу Пропозиції схеми поділу земельної ділянки 3223186601:01:007:0031 по точках 11-12 лінії поділу земельної ділянки) точка В з заходу, точка Г з півночі та точка А з сходу.
Виділити із спільної часткової власності належні ОСОБА_1 частини земельної ділянки, кадастровий номер 3223186601:01:007:0032, призначеної для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0300 га, що становить 50% ідеальної частки (за 1 варіантом розподілу Пропозиції схеми поділу земельної ділянки 3223186601:01:007:0032 по точках 8-9 лінії поділу земельної ділянки) точка Д зі сходу, точка А з півночі.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто Обухівським районним судом у випадку подання відповідачем відповідної заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому повне заочне рішення не було йому вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя : Сташків Т.Г.