Справа № 939/714/23
Іменем України
21 грудня 2023 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої - судді Міланіч А.М.
при секретарі - Костюченко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Бородянського нотаріального округу Київської області Король Руслан Анатолійович про розірвання договору довічного утримання,
У березні 2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 лютого 2020 року між ним (позивачем) та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Королем Р.А., за умовами якого він (позивач) передав у власність відповідачці житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , земельні ділянки площею 0,1355 га, кадастровий номер 3221055100:01:018:0305, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та площею 0,0144 га, кадастровий номер 3221055100:01:018:0306, надану для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за тією ж адресою, а відповідачка зобов'язувалась забезпечувати позивача утриманням та доглядом довічно, а саме: надавати йому щомісячно матеріальне забезпечення з утримання (догляду) в сумі 3500 грн., забезпечити його житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваному будинку та користування допоміжними приміщеннями відчужуваного будинку, забезпечувати продуктами харчування, надавати побутові послуги (прання постільної білизни (за бажанням позивача), ремонт побутової техніки, тощо), забезпечувати належними лікувальними засобами на підставі виданих лікарями рецептів та оплачувати рахунки за надані медичні послуги, які будуть йому необхідні, забезпечувати в разі потреби необхідним одягом, обробляти земельні ділянки, що є предметом цього договору, та використовувати їх за цільовим призначенням.
Однак, відповідачка вже більше року не виконує жодного зобов'язання, передбаченого договором довічного утримання.
Тому просив зазначений договір довічного утримання від 26 лютого 2020 року розірвати.
25 квітня 2023 року від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позов в якому вона зазначила, що дійсно між позивачем та нею було укладено договір довічного утримання, з боку відповідачки було постійне та регулярне піклування за позивачем, оскільки він був її двоюрідним дядьком, був похилого віку і мав проблеми із зором, відповідачка за власні кошти, починаючи з 2019 року, лікувала зір позивача, щомісяця возила його у м.Васильків Київської області на обстеження та лікування. Позивач потребував довготривалого лікування, яке забезпечувалося відповідачкою та її родиною. Крім того, у позивача почала проживати ОСОБА_3 , яка не мала свого житла, відповідачка також почала піклуватися про неї. Вона регулярно допомагала позивачу та його співмешканці у побуті: купала їх, прибирала у помешканні, забирала речі на прання, купувала обом одяг, годувала, надала для ведення господарства своїх власних курей, надавала додатково щомісяця обом кошти у сумі 1000-2000 грн., обробляла земельну ділянку біля будинку, оформила субсидію на комунальні послуги. В березні 2022 року для збереження життя та здоров'я своїх рідних відповідачка змушена була евакуювати свою сім'ю до іншого міста. Рідні - батьки та чоловік відповідачки, залишились в смт.Бородянка і навіть під час окупації неодноразово забезпечували позивача продуктами харчування та цікавилися його станом здоров'я. У квітні 2022 року відповідачка та її чоловік особисто відвідали позивача за місцем його проживання, будинок був пошкоджений, позивачу було запропоновано переїхати тимчасово до батьків відповідачки, але він відмовився. На даний час позивач не допускає відповідачку до свого будинку, почав замикати хвіртку, грубо відмовлятися від допомоги, змінив номери телефонів, чим чинить перешкоди відповідачці та її родині належно виконувати обов'язки відповідно до умов договору довічного утримання.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_4 позов підтримали і викладене підтвердили.
Представник відповідачки ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала.
Приватний нотаріус Король Р.А. в судовому засіданні вважав, що позов підлягає задоволеню .
Вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 26 лютого 2020 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, за умовами якого позивач передав у власність відповідачці житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,1355 га, кадастровий номер 3221055100:01:018:0305, що розташована: АДРЕСА_1 , надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), земельну ділянку площею 0,0144 га, кадастровий номер 3221055100:01:018:0306, що розташована за тією ж адресою, надану для ведення особистого селянського господарства, а відповідачка зобов'язувалася забезпечувати ОСОБА_1 утриманням та доглядом довічно. Зокрема, відповідачка зобов'язалася щомісячно надавати позивачу матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке оцінюється в сумі 3500 грн., у вигляді: забезпечення позивача житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваному будинку, забезпечення продуктами харчування, надання побутових послуг (прання постільної білизни (за бажанням позивача), ремонт побутової техніки, тощо), забезпечення належними лікувальними засобами на підставі виданих лікарями рецептів та оплата рахунків за надані медичні послуги, які будуть йому необхідні, забезпечення позивача в разі потреби необхідним одягом, обробітку земельних ділянок, що є предметом цього договору, та використання їх за цільовим призначенням (а.с.6-9).
Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Згідно ч. 1 ст. 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також всі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Згідно ч.1,2 статті 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
У відповідності до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_2 не виконує взяті на себе за договором довічного утримання зобов'язання, жодної допомоги не надає.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що близько п'яти років знайома з позивачем, проживала по сусідству, останні три роки вони живуть разом в будинку позивача. До укладення договору довічного утримання відповідачка дійсно надавала допомогу позивачу, возила його до лікарні, оплачувала дороговартісне лікування, запропонувала укласти договір довічного утримання, обіцяла його доглядати. Після укладення договору довічного утримання відповідачка деякий час приїжджала, пару разів брала білизну для прання, іноді привозила якісь гостинці, зокрема, булочки, на день народження позивача привезла торт. Проживаючи у ОСОБА_1 , вона (свідок) виконувала всі роботи по господарству, готувала їжу, прала, обробляла город, займалась підсобним господарством, тримала курей, повністю самостійно здійснювала догляд за позивачем, відповідачка жодної допомоги в цьому не надавала, ніяких продуктів не привозила, грошей на утримання позивача теж не давала. Після початку війни відповідачка взагалі виїхала за кордон і більше не з'являлась. Внаслідок бойових дій будинок позивача було пошкоджено, чоловік відповідачки приїжджав один раз та забив фанерою двері. На даний час будинок відремонтовано за допомогою волонтерів, двері та вікна замінено, ні відповідачка, ні її сім'я допомоги в цьому не надавали.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що з 2002 року проживає по сусідству з позивачем, є волонтером, допомагає літнім людям, десь років п'ять тому стала приходити до позивача, допомагала йому та ОСОБА_3 , приносила їм продукти, купувала ліки, при необхідності викликала сантехніка, так як має медичну освіту, то надавала допомогу і в лікуванні, ставила крапельниці. Ще до війни кілька разів в будинку ОСОБА_1 бачила відповідачку, та лише приїжджала провідати, нічого там не робила, один раз привозила мисочку з їжею, бачила як ОСОБА_3 давала їй (відповідачці) гроші, щоб та купила ліки. Доглядала за позивачем ОСОБА_3 , відповідачку після деокупації не бачила. Вона (свідок) посилала до позивача волонтерів і вони ремонтували його будинок, ставили вікна, двері, ремонтували дах. Чоловіка відповідачки ні разу не бачила у позивача. Доступ до будинку ОСОБА_1 завжди є, хвіртка відчинена.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що є сусідкою позивача «через паркан», проживає там більше двадцяти років, майже кожен день буває у позивача, постійно спілкується з ним. В 2020 році до ОСОБА_1 почала приїжджати відповідачка, з нею приїжджав чоловік, поправляли сітку огорожі. Відповідачка приїжджала на машині, була у позивача хвилин 10 і їхала, вона (свідок) не бачила, щоб та щось із собою приносила. В 2021 році відповідачка мало з'являлась, два-три місяці могла не приїжджати, після початку війни її вже не бачила. З 2019 року до позивача почала приходити ОСОБА_3 , потім стала з ним проживати, все по господарству робить саме вона ( ОСОБА_3 ). Після деокупації будинок позивача ремонтували волонтери, допомагали йому сусіди, ніхто більше не допомагав, родичі відповідачки до нього не приходили. До позивача можна зайти, коли хтось вдома, то хвіртка завжди відкрита.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що давно проживає по сусідству з позивачем, через дорогу, має з ним дружні відносини, більше почали спілкуватись з 2022 року, коли перебували в окупації, допомагали один одному. За позивачем доглядає ОСОБА_3 , все робить по господарству лише вона. Чула що у позивача є опікун, але ніколи її не бачила, чи допомагала відповідачка позивачу до початку війни не знає.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що знайома з відповідачкою і та їй розповідала про укладений з позивачем договір, заїжджала до неї, коли їздила до ОСОБА_1 , говорила, що прибирає там, прала для нього, ставила сітку огорожі, обробляла город, купувала подушки та ковдри. Всі ці обставини їй відомі лише зі слів відповідачки, ОСОБА_1 вона (свідок) ніколи не бачила.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що про ОСОБА_1 йому відомо зі слів відповідачки, на її прохання він (свідок) неодноразово привозив її в кінець АДРЕСА_1 , до будинку, де, як вона говорила, живе позивач, з собою відповідачка везла постільну білизну, їжу, але коли це було точно не пам'ятає. Після деокупації розвозив людям гуманітарну допомогу, завозив і до позивача.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що є матір'ю відповідачки та двоюрідною сестрою позивача. ОСОБА_1 мав поганий зір та потребував лікування, відповідачка допомагала йому як до укладення договору довічного утримання, так і після цього, майже кожен день їздила до нього, «забивала холодильник» продуктами, зять постійно щось там ремонтував, кожен тиждень давала йому (позивачу) по 600-800 грн. Все це відомо їй зі слів відповідачки. Особисто вона (свідок) в 2021 році кілька разів прала речі позивача, готувала їжу, яку потім відповідачка завозила позивачу, сапала город. З початком війни відповідачка виїхала з дітьми до іншого міста, а потім - за кордон, де перебуває й до цього часу, забрати позивача вони не могли, так як по вулиці вже їхали танки. Після деокупації відповідачка приїжджала до ОСОБА_13 та їздила з чоловіком до позивача, привозила йому речі та продукти з гуманітарної допомоги, забили вікна та двері. Вона (свідок) також возила позивачу гуманітарну допомогу, але він (позивач) вів себе з нею неприязно, в телефонній розмові з відповідачкою також говорив грубо, з погрозами. В червні-липні 2022 року зять возив позивачу продукти, але хвіртка там була закрита, по телефону зв'язатись з ним було неможливо. Вважала, що ОСОБА_1 сам відмовився від допомоги відповідачки.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що він є чоловіком відповідачки, з 2019 року знайомий з позивачем, вони з відповідачкою возили його до лікарів, так як у нього проблеми із зором, дружина допомогла оформити субсидію. Їздили до ОСОБА_1 по можливості раз на один-два тижні, так як дружина працювала та пізно приїжджала з роботи, допомагали у всьому що він просив, іноді забирали речі для прання, привозили продукти, готувала ОСОБА_3 . В 2021 році на прохання ОСОБА_3 їздили купити за її кошти свиню, привезли їй козу, курей, огортали картоплю на городі, кропили жуків, зрізали горіх, поремонтували паркан - сітку. Відповідачка давала позивачу гроші, але коли і в якому розмірі не знає, так як усім займалась дружина, він їй лише допомагав та виконував її доручення. Коли почалась війна, то він (свідок) вивіз дружину з дітьми з Бородянки, на початку квітня 2022 року вони повернулись та приїжджали до позивача, привезли хліб, продукти, забили двері, в цьому ж місяці відповідачка з дітьми виїхала за кордон, де перебуває до цього часу. Він (свідок) пару разів ще привозив позивачу продукти, хвіртка іноді була закрита і він перелазив через паркан, питав, що ще треба, але позивач казав що нічого не треба, тому він і перестав туди їздити.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні знайшло своє підтвердження неналежне виконання відповідачкою своїх зобов'язань за спірним договором довічного утримання, зокрема, в частині щомісячного надання позивачу матеріального забезпечення з утримання (догляду), яке оцінено сторонами в сумі 3500 грн., жодного доказу протилежного суду не надано, а тому визнає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги, розірвати договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 26 лютого 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області Король Р.А. та зареєстрований в реєстрі за № 455.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути на відшкодування його витрат по сплаті судового збору 1073,60 грн. та на відшкодування витрат по наданню правничої допомоги 2500 грн. (а.с.12,13,14,15,135).
Керуючись ст. 626,629,653,744,745,749,755,756 ЦК України, ст. 10-13,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Бородянського нотаріального округу Київської області Король Руслан Анатолійович про розірвання договору довічного утримання задовольнити.
Договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 26 лютого 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області Королем Русланом Анатолійовичем та зареєстрований в реєстрі за № 455, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок та на відшкодування витрат по наданню правничої допомоги 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.
Повне рішення суду складено 22 січня 2024 року.
Головуючий-суддяА.Міланіч