Справа № 278/6360/23
Провадження №3/278/242/24
22 січня 2024 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Зубчук І.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу АП Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого водієм в «Еко Таксі»,
за ч.4 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
09.11.2023 о 09 год. 50 хв. на 6 км а/д Н-03 поблизу с. Тетерівка, Житомирського району, Житомирської області, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки Toyota, д.н.з. НОМЕР_1 , надавав послуги з перевезення пасажирів як водій «Еко Таксі», при цьому своєчасно не пройшов обов'язковий технічний контроль, будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 121 КУпАП постановою серії ЕАС №6831881 від 14.04.2023.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи судом останньому достеменно відомо, про що свідчить його підпис у протоколі. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку смс, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.
Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП участь особи за даною категорією справ не є обов'язковою, неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не перешкоджає розгляду справи по суті.
В своїх рішеннях Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причини ОСОБА_1 у судові засідання неповажними і розцінює його неявку як затягування строків розгляду справи, у зв'язку з цим суд розглядає справу у його відсутність. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Частиною 4 ст. 121 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - третьою цієї статті.
Тобто, повторне протягом року:
-керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів;
-керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації;
-керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.
Відповідно до п. 31.3.б ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Положення ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» передбачають, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
При цьому, обов'язковому технічному контролю не підлягають:
-легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
-легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років;
-технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Пп.15 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року №137 «Про затвердження Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу» визначено поняття транспортного засобу, що використовується з метою отримання прибутку. Таким є транспортний засіб, що експлуатується юридичними особами, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку.
Крім того, згідно з даними Порядку замовником проведення обов'язкового технічного контролю є власник транспортного засобу або уповноважена ним особа.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
До матеріалів справи на доведеність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП, окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №608702 від 09.11.2023 долучено лише рапорт патрульного поліцейського, який в не є доказом у розумінні ст. 251 КУпАП.
На підтвердження наявності складу правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП, а саме повторності у діях ОСОБА_1 , до протоколу додано довідку, згідно з даними якої ОСОБА_1 станом на 17.11.2023 протягом року піддавався адміністративному стягненню за ч.2 ст.121 КУпАП, а також долучено копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАС №6831881 від 14.04.2023, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КУпАП, за те, що він 14.04.2023 о 10 год. 11 хв. керував цим же транспортним засобом обладнаним ременем безпеки, при цьому не був пристебнутий ним, не пред'явив посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортним засіб, а також надавав послуги з перевезення пасажирів за відсутності аптечки та води.
Для встановлення події правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, внаслідок порушення водієм п.31.3 «Б» ПДР України, в даному випадку необхідно встановити, чи дійсно автомобіль, яким керував ОСОБА_1 підлягає обов'язковому технічному контролю, відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про дорожній рух».
Однак до матеріалів справи не долучено документів на вказаний транспортний засіб, зокрема копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Також неможливо становити належності автомобіля ОСОБА_1 , а обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.
Аналіз положень статті 35 Закону України «Про дорожній рух» дає підстави для висновку про те, що обов'язковому технічному контролю підлягають автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку. Тобто, визначальною обставиною є мета фактичного використання автомобіля для перевезення пасажирів або вантажів- це отримання прибутку.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у постановах від 17.10.2019 у справі №678/483/17 та від 08.07.2020 у справі №731/186/17.
При цьому в контексті спірних правовідносин, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2 ст. ст.251 КУпАП). Перекладання такого обов'язку на суд є неприпустимим.
На підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, дослідивши усі наявні у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза розумним сумнівом доводили факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, матеріали справи не містять, а тому провадження за ч. 4 ст. 121 КУпАП слід закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір, в порядку ст.40-1 КУпАП, стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 7, 121, 245, 247, 251, 280, 283, 294 КУпАП, суддя,-
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 121 КУпАП, - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя Інна ЗУБЧУК