Справа №295/17699/23
Категорія 17
2-о/295/28/24
про залишення заяви без руху
22 січня 2024 року
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Воробйова Т.А.,
розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 ,
заінтересована особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
про встановлення факту розірвання шлюбу,
Заявник звернувся до суду із заявою, у якій просить встановити факт розірвання шлюбу між громадянам України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який було розірвано відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харцизького міського управління юстиції у Донецькій області 03.07.2007.
Дослідивши заяву і додані до неї документи на предмет дотримання вимог цивільного процесуального законодавства, суддя дійшов наступних висновків.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 КПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
В пункті третьому Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року вказано, що вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам заяви щодо її змісту.
Відповідно до положень п. 1, 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», роз'яснив, що суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК України).
Частиною 1 статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
У заяві ОСОБА_1 вказує адресу свого проживання: АДРЕСА_1 .
З метою встановлення зареєстрованого місця проживання заявника, у відповідності до вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, судом здійснено запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи.
За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області від 17.01.2024, заявник ОСОБА_1 зареєстрованим за місцем проживання не значиться.
До заяви ОСОБА_1 долучив копію довідки переселенця №1827-5002706104, яка роздрукована із мобільного застосунку «Дія», та у якій зазначено, що фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 , що за адміністративно-територіальним поділом відноситься до Корольовського району м. Житомира.
При цьому, у заяві відсутнє посилання на докази, які підтверджують, що заявник має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання чи перебування на території Богунського району м. Житомира, та до заяви такі докази не долучені.
Таким чином, заявнику необхідно надати до суду відомості, які мають бути підтверджені відповідними доказами, що дана заява підсудна Богунському районному суду м. Житомира.
Також, згідно з п.5 ч.2 ст. 293 та ч.2 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно закону вони породжують юридичні наслідки.
Статтею 318 ЦПК України визначено, що у заяві про встановлення акту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
У п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц вказано, що «для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови). Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. […] Якщо при розгляді заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, визначено, що існує спір про право і справа має розглядатися за правилами того судочинства, за яким подано цю заяву, проте в порядку позовного провадження, то суд залишає заяву без розгляду. У випадку якщо справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, ніж подано заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, то суд відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрито».
Отже, суди встановлюють юридичні факти тільки у разі, коли особою вчинено всі можливі заходи по отриманню необхідних документів. І тільки у разі наявності об'єктивних причин, які не залежать від волі особи, що обумовлюють неможливість отримання документу на підтвердження юридичного факту, такий факт може встановити суд у порядку окремого провадження.
Обґрунтовуючи наявність підстав для звернення до суду, заявник зазначає про те, що після розірвання шлюбу він до відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харцизького міського управління юстиції у Донецькій області не звертався, оскільки не було потреби. Через певний період, виявивши бажання знову зареєструвати шлюб, заявник звернувся до відділу державної реєстрації актів цивільного стану в м. Житомирі, та йому була надана усна відповідь про те, що для реєстрації шлюбу потрібно надати свідоцтво про розірвання шлюбу з відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харцизького міського управління юстиції у Донецькій області, та роз'яснено, що таке свідоцтво заявник може отримати тільки у первинному відділі, де відбулося внесення відомостей про розірвання шлюбу.
Однак, у заяві відсутні посилання на докази, які підтверджують, що заявник звертався до органів РАЦС, та у вирішенні його питання було відмовлено, та до заяви такі докази не долучені.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За наведених обставин, суддя вважає за необхідне залишити заяву без руху та надати заявнику строк для усунення виявлених та вказаних вище недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 4, 5, 10, 175, 177, 185, 293, 294, 315, 318 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту розірвання шлюбу - залишити без руху.
Встановити заявнику строк для усунення недоліків - упродовж 7 (семи) днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Копію ухвали надіслати заявнику.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву буде визнано неподаною та повернуто заявнику зі всіма доданими документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Т.А. Воробйова