19 січня 2024 року
м. Київ
справа № 127/2-2466/10
провадження № 61-237ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2023 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», заінтересовані особи: акціонерне товариство «Оксі Банк», акціонерне товариство «Райффайзен Банк», ОСОБА_1 про заміну стягувача його правонаступником у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк» в особі Вінницької обласної дирекції до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (далі - ТОВ «Цикл Фінанс») звернулося до суду з заявою про заміну стягувача його правонаступником, заінтересовані особи: акціонерне товариство «Оксі Банк» (далі - АТ «Оксі Банк»), акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі - АТ «Райффайзен Банк»), ОСОБА_1 , в якому просило суд замінити стягувача у справі № 2-2466/10 з АТ «Райффайзен Банк» на його правонаступника ТОВ «Цикл Фінанс».
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2023 року заяву ТОВ «Цикл Фінанс», заінтересовані особи: АТ «Оксі Банк», АТ «Райффайзен Банк», ОСОБА_1 , про заміну стягувача його правонаступником задоволено.
Замінено стягувача АТ «Райффайзен Банк» на його правонаступника ТОВ «Цикл Фінанс» у справі № 2-2466/10 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2023 року
в частині мотивів задоволення заяви ТОВ «Цикл Фінанс» змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. залишено за боржником.
24 грудня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2023 року (надійшла до суду 04 січня 2024 року), у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій невірно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки постановою державного виконавця від 03 лютого 2022 року виконавчий лист № 2-2466/2010 щодо боржника повернуто стягувачу в зв'язку з відсутністю майна, то строк пред'явлення виконавчого документа до виконання на час звернення ТОВ «Цикл Фінанс» з заявою про заміну стягувача не закінчився. Відтак, правонаступник стягувача АТ «Райффайзен Банк» - ТОВ «Цикл Фінанс» має право на повторне звернення до виконання виконавчого документа щодо боржника.
Однак при цьому, судами попередніх інстанцій, на думку заявника, порушено його право на справедливий суд, оскільки заявником не доведено ні факту існування виконавчого провадження за рішенням суду у справі № 2-2466/10, ні факту наявності у заявника (ТОВ «Цикл Фінанс») виконавчого листа у вказані справі.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 10 серпня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції заборгованість за кредитним договором № 014/035-43/40774 від 09 лютого 2006 року у розмірі 14 462,17 доларів США, що еквівалентно 114 225,11 грн, а також витрати пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 166,01 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді у сумі 120,00 грн, у тому числі і за рахунок заставного майна, згідно з договором іпотеки від 09 лютого
2006 року.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 24 грудня 2010 року рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 10 серпня 2010 року в частині стягнення заборгованості за рахунок предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва на право власності на житло виданого виконкомом Вінницької міської ради 29 грудня 2005 року скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Указане судове рішення набрало законної сили.
23 лютого 2011 року на виконання судового рішення видано виконавчий лист
у справі № 127/2-2466/10, за яким боржником є ОСОБА_1
03 лютого 2022 року постановою державного виконавця Другого відділу виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Волковинською Я. П. повернуто стягувачу виконавчий лист № 2-2466/2010, виданий Замостянським районним судом м. Вінниці, на підставі пункту другого частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
28 квітня 2023 року АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк» уклали договір про відступлення права вимоги № 114/2-60, за умовами якого АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь АТ «Оксі Банк» право вимоги заборгованості за кредитним договором № 014/035-43/40774 від 09 лютого 2006 року.
28 квітня 2023 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-60-1, за умовами якого АТ «Оксі Банк» відступило на користь ТОВ «Цикл Фінанс» право вимоги за кредитним договором
№ 014/035-43/40774 від 09 лютого 2006 року.
10 травня 2023 року між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк», а у подальшому між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договори відступлення прав за договорами іпотеки/застави, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В. та зареєстровані в реєстрі за № № 142, 143.
За умовами указаних договорів відбулася передача новому іпотекодержателю всіх прав первісного іпотекодержателя за іпотечними договорами, указаними у реєстрі іпотечних договорів (згідно додатку № 1 до АТ «Оксі Банк», а в подальшому до ТОВ «Цикл Фінанс» перейшли права іпотекодержателя за іпотечним договором, укладеним 09 лютого 2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та
ОСОБА_2 ).
У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду, виконання яких є складовою права на справедливий суд та ефективний захист прав сторони у справі, що передбачені статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною першою статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони,
а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Водночас, відповідно до статті 55 ЦПК України заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Змінюючи мотиви задоволення заяви ТОВ «Цикл Фінанс» про заміну стягувача його правонаступником, суд апеляційної інстанції вірно застосував висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), а саме, що «реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони у справі на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, а тому потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.
Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Отже, обов'язковою умовою для процесуального правонаступництва є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про заміну стягувача на його правонаступника у справі, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку.
Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про заміну стягувача на його правонаступника у справі суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».
Таким чином, встановивши, що постановою державного виконавця від 03 лютого 2022 року виконавчий лист № 2-2466/2010 щодо боржника ОСОБА_1 повернуто стягувачу на підставі пункту другого частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а відповідно частини п'ятої статті 12, до пункту 5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», строк пред'явлення виконавчого документа до виконання на час звернення ТОВ «Цикл Фінанс» з заявою про заміну стягувача правонаступником (03 жовтня 2023 року) не закінчився, апеляційний суд дійшов вірного висновку про задоволення заяви ТОВ «Цикл Фінанс» про заміну стягувача його правонаступником, змінивши ухвалу суду першої інстанції у її мотивувальній частині.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не надав відповіді на аргументи щодо факту існування виконавчого провадження, факту наявності у ТОВ «Цикл Фінанс» виконавчого листа у справі, факту існування заборгованості з а зобов'язаннями, невірного номеру виконавчого листа та номеру справи, спростовуються викладеними в постанові апеляційного суду обставинами.
Зокрема, апеляційний суд з метою перевірки доводів апеляційної скарги та відповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, витребував у Другого відділу виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) інформацію щодо виконавчих проваджень по виконанню рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 10 серпня 2010 року у справі № 2-2466/10 за позовом АТ «Райффайзен Банк» в особі Вінницької обласної дирекції до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та щодо стану їх виконання.
За цією інформацію було встановлено, що постановою державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Волковинською Я. П. від 03 лютого 2022 року виконавчий лист № 2-2466/2010 щодо боржника ОСОБА_1 повернуто стягувачу на підставі пункту другого частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до пункту другого частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Таким чином, апеляційним судом встановлено: вірний номер виконавчого листа № 2-2466/2010; що цей виконавчий лист стосується саме боржника ОСОБА_1 ; що виконавче провадження за виконавчим листом щодо боржника ОСОБА_1 не закінчено, а виконавчий лист повернуто стягувачу, і що виконавчий лист повернуто стягувачу в зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а не тому, що боргові зобов'язання виконані боржником.
Закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу мають різні наслідки щодо можливості повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Так, якщо повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження», не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, то виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом ( абзац другий частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»).
Інші доводи касаційної скарги, які є аналогічними тим, що були викладені в апеляційній скарзі і їм дана належна правова оцінка, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а є лише незгодою заявника з їх змістом та зводяться до власного тлумачення норм матеріального права.
Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами статті 512 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 55 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.
Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2023 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», заінтересовані особи: акціонерне товариство «Оксі Банк», акціонерне товариство «Райффайзен Банк», ОСОБА_1 про заміну стягувача його правонаступником у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк» в особі Вінницької обласної дирекції до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник