ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.01.2024Справа № 910/15865/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
про розподіл судових витрат
у справі № 910/15865/23
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
про відшкодування шкоди в порядку суброгації в розмірі 317 387,40 грн..
Представники учасників судового процесу: згідно протоколу судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про відшкодування шкоди в порядку суброгації в розмірі 317 387,40 грн. залишено без розгляду.
25.12.2023 представником відповідача подано заяву про розподіл судових витрат, в обґрунтування якого заявник зазначає про понесення витрат у розмірі 11 300,00 грн. на отримання Сертифікатів про форс-мажорні обставини № 3200-23-4539 та № 3200-23-4540, які підлягають стягненню з позивача у відповідності до ч. 2 ст. 128 та ч. 5 ст. 130 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 розгляд клопотання призначено на 22.01.2024.
22.01.2024 заявником подано клопотання про розгляд заяви за відсутності представника заявника.
У судове засідання 22.01.2023 представники сторін не з'явились.
Розглянувши у судовому засіданні заяву відповідача про компенсацію витрат на отримання сертифікатів про форс-мажорні обставини на підставі ч. 2 ст. 128 та ч. 5 ст. 130 ГПК, суд дійшов наступного висновку.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Водночас, за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
З матеріалів справи вбачається, що перша заява по суті спору, а саме відзив на позовну заяву, відповідачем подано 09.11.2023 і у відзиві відповідачем зазначено, що орієнтовна сума судових витрат, які він очікує понести складається з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн., витрат пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, експертів та проведення експертизи в розмірі 5 000,0 грн. та витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду в розмірі 2 000,00 грн.
В подальшому, 11.12.2023 представником відповідача подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, до якого долучено Сертифікати про форс-мажорні обставини № 3200-23-4539 та № 3200-23-4540.
Як вбачається з ухвали Господарського суду міста Києва від 11.12.2023, з огляду на подану представником позивача заяву про залишення позову без розгляду, судом на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України залишено позовну заяву без розгляду.
Частиною 5 ст. 130 ГПК України унормовано, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 - 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17).
У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і у подальшому з залишенням позову без розгляду.
Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Водночас ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, від 14.03.2023 у справі № 911/1201/22, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п'ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідно до приписів частини 5 статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача, тощо (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20).
При цьому, суд зазначає, що не можна виходити лише з буквального розуміння терміну «необґрунтовані», тобто такі, для яких не має достатньо фактів чи доказів. Необґрунтованими можуть бути визнані такі дії, які свідомо спрямовані на перешкоджання нормальному перебігу судового провадження та явно свідчать про зловживання правами.
Натомість, заявляючи клопотання про стягнення з позивача витрат на отримання Сертифікатів про форс-мажорні обставини № 3200-23-4539 та № 3200-23-4540, у відповідності о ч. 2 ст. 128 та ч. 5 ст. 130 ГПК України, заявник не зазначає в чому саме полягає необґрунтованість дій позивача, а саме лише подання позову не може бути розцінене судом як таке, що свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки останній має право на звернення до суду та реалізував таке право на свій розсуд, як і має право на подання заяви про залишення такого позову без розгляду та не позбавлений, в такому випадку, права повторно звернутись із цим же позовом до суду.
В свою чергу, ч. 2 ст. 128 ГПК, на яку заявник посилається в обґрунтування заявленого клопотання визначає, що розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Разом з тим, частина 1 цієї ж статті визначає, що особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.
Отже, витрати понесені позивачем на отримання Сертифікатів про форс-мажорні обставини № 3200-23-4539 та № 3200-23-4540, не можуть бути віднесені до витрат, визначених ст. 128 ГПК України, оскільки такі витрати, не є витратами, пов'язаними з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 129, 130, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про розподіл судових витрат відмовити.
Ухвала набирає законної сили 22.01.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя О.А. Грєхова