ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.01.2024Справа № 910/5459/14
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
скарги Комунального підприємства "Київпастранс"
на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
у справі № 910/5459/14
за позовом Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця"
до Комунального підприємства "Київпастранс"
про стягнення 21 088 367,99 грн.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання.
Перший Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення 21 088 367, 99 грн., (у тому числі: 20 587 627, 06 грн. - основного боргу, 257 600, 14 грн. - 3 % річних та 243 140, 79 грн. - інфляційні втрати).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 у справі № 910/5459/14 з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" 22 464 231 грн. 59 коп. - основного боргу, 257 600 грн. 14 коп. - 3 % річних та 243 140 грн. 79 коп. - інфляційні втрати.
17 червня 2014 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 у справі № 910/5459/14 видано накази.
30.07.2014 Комунальне підприємство «Київпастранс» звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2014 скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відхилено.
18.09.2014 Комунальне підприємство «Київпастранс» звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про затвердження мирової угоди на стадії виконання судового рішення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 у задоволенні заяви Комунального підприємства «Київпастранс» про затвердження мирової угоди на стадії виконання судового рішення відмовлено.
21.10.2014 Комунальне підприємство «Київпастранс» повторно звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про затвердження мирової угоди на стадії виконання судового рішення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 затверджено мирову угоду від 17.10.2014 по справі № 910/5459/14.
15.12.2023 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником Комунального підприємства «Київпастранс» подано скаргу на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно до якої скаржник просить суд визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з майна КП «Київпастранс», що накладений згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.07.2014; зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з майна КП «Київпастранс», що накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.07.2014 ВП 43958108 та зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження майна КП «Київпастранс».
Скарга мотивована тим, що державним виконавцем в порушення ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», при винесенні 11.12.2014 постанови про закінчення виконавчого провадження № 43958108 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» не знято арешт з майна КП «Київпастранс», що накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.07.2014.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 розгляд скарги призначено на 15.01.2024.
28.12.2023 представником ДВС подано заперечення на скаргу.
02.01.2024 представником скаржника подано відповідь на заперечення на скаргу.
12.01.2024 представником стягувача подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.
У судове засідання 15.01.2024 представники скаржника, ДВС та стягувача з'явились, інші учасники справи не з'явились.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду скарги на 22.01.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.
18.01.2024 представником ДВС подано клопотання про залишення скарги без розгляду.
19.01.2024 представником скаржника подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У судове засідання 22.01.2024 представники скаржника, ДВС та стягувача з'явились, інші учасники справи не з'явились.
Розглянувши матеріали скарги, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 у справі № 910/5459/14 з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" 22 464 231 грн. 59 коп. - основного боргу, 257 600 грн. 14 коп. - 3 % річних та 243 140 грн. 79 коп. - інфляційні втрати.
17 червня 2014 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 у справі № 910/5459/14 видано накази.
У силу ст. 124 Конституції України та ст.ст. 18, 326 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Як встановлено судом, на підставі заяви стягувача головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 11.07.2014 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43958108.
Зазначена постанова направлена сторонам виконавчого провадження (стягувачу та боржнику) відповідно до наявного в матеріалах справи супровідного листа Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 11.07.2014 за вих. № 575/2.-9.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема судових наказів (ст. 17 Закону). Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження)).
Згідно зі ст. ст. 19, 25 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний розглянути заяву стягувача та прийняти до виконання виконавчий документ внаслідок чого винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Частиною 2 ст. 25 Закону (у редакції, чинній на час винесення постанови про арешт майна боржника) визначено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до заяви стягувача від 01.07.2014 за № КЮ-52-502 про відкриття виконавчого провадження для забезпечення виконання судового рішення одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження стягував просив накласти арешт на кошти та майно боржника в реєстрах заборон.
Керуючись вищезазначеними нормами 11.07.2014 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час винесення постанови про арешт майна боржника) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 затверджено мирову угоду від 17.10.2014 по справі № 910/5459/14.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;
11.11.2014 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону, постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.08.2014 № 43958108 виділено в окреме виконавче провадження, відповідно до ч. 7 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».
У відповідності до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час закінчення виконавчого провадження) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час закінчення виконавчого провадження) у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
17.08.2017 державним виконавцем винесено постановку про закінчення виконавчого провадження у зв'язку зі стягнення виконавчого збору в повному обсязі.
Стаття 40. Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час закінчення виконавчого провадження) у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Водночас, на виконання рішення Київської міської ради від 02.03.2023 № 6004/6082 «Про безоплатну передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра Дніпропетровської області» з метою перереєстрації транспортних засобів, встановлено, що провести перереєстрацію неможливо у зв'язку накладенням заборони на їх відчуження, зокрема згідно постанови від 11.07.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах виконавчого провадження № 43958108, що підтверджується відповіддю Територіального сервісного центру МВС № 1242 № 31/4-1242-1171 від 18.07.2023
06.09.2023 Комунальне підприємство «Київпастранс» звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із Заявою № 053/01/02-4542 від 05.09.2023, на яку надано Відповідь № 126411/138548-33-23/20.1 від 26.09.2023, відповідно до якої відділ повідомив про знищення матеріалів виконавчого провадження та рекомендував звернутись до суду у порядку ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов'язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.
Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов'язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
Суд зазначає, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Отже, у даному випадку, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також сплати виконавчого збору в повному обсязі, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Аналогічна правова позиція викладене у постановах Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі № 21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 (провадження № 61-3814св22).
За таких обставин, оскільки виконавче провадження № 43958108 закінчено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із затвердженням ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 мирової угоди від 17.10.2014 по справі № 910/5459/14, враховуючи відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, сплати боржником виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, накладеного саме у виконавчому провадженні № 43958108 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, суд доходить до висновку про обґрунтованість скарги з огляду на невиправдане втручання у право особи на мирне володіння своїм майном.
Керуючись ст. ст. 234, 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з майна КП «Київпастранс», що накладений згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.07.2014.
3. Зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з майна КП «Київпастранс», що накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.07.2014 ВП 43958108.
4. Зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження майна КП «Київпастранс».
5. Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та відповідно до Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складенні повного тексту.
Повний текст ухвали складено: 22.01.2024
Суддя О.А. Грєхова