ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.01.2024Справа № 910/17160/23
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМПА АЛЛАДІНА»
про стягнення 20 030,74 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМПА АЛЛАДІНА» про стягнення 20 030,74 грн заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем, як власником нежитлового приміщення площею 201,2 кв.м. за адресою: вул. В. Васильківська, 47 у м. Києві, свого обов'язку із оплати експлуатаційних послуг за період з 01.11.2020 по 09.08.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
16.11.2023 до суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 13.11.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17160/23 та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана сторонам рекомендованими листами з повідомленням про вручення. Позивач отримав ухвалу від 20.11.2023 у справі № 910/17160/23 - 28.11.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛАМПА АЛЛАДІНА» ухвала про відкриття провадження у справі№ 910/17160/23 була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу його місцезнаходження (вул. Велика Васильківська, 47, м. Київ, 03150), яка відповідає адресі, вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом юридичної особи - 34692933.
Втім, поштовий конверт з ухвалою суду про відкриття провадження від 20.11.2023 у справі № 910/17160/23 повернувся до суду не врученим, причиною повернення зазначено: «за закінченням терміну зберігання».
Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.
Враховуючи викладене вище, оскільки судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач-2 мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 20.11.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 багатоквартирний житловий будинок № 47 на вул. Велика Васильківська в м. Києві, як об'єкт комунальної власності територіальної громади міста Києва, віднесено до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації.
Розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 № 509 «Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації», проведено закріплення об'єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями з балансів комунальних підприємств на баланс комунального підприємства «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва», яке відповідно до розпорядження Печерської районної у місті Києві державної адміністрації № 48 від 28.01.2015 перейменовано в комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва».
Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 «Про удосконалення структури житлово-комунальним господарством міста Києва» створено Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» на балансове утримання якого передано, зокрема, будинок № 47 на вул. Велика Васильківська в м. Києві.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 24.11.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАМПА АЛЛАДІНА» є власником нежитлового приміщення № 43 загальною площею 201,20 кв.м., яке знаходиться за адресою: вул. Червоноармійська (нині - вул. Велика Васильківська), будинок № 47 у м. Києві.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що оскільки відповідач є власником нежитлового приміщення у будинку № 47 по вул. Велика Васильківська в м. Києві, а тому на нього відповідно до приписів статей 322, 382 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», покладено обов'язок зі сплати коштів за надані позивачем, як балансоутримувачем, послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України, власникам квартир та нежитлових приміщень у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку (власників житлових та нежитлових приміщень).
Співвласники зобов'язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572 власник та наймач (орендар) зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил.
Позивач вказує, що оскільки багатоквартирний житловий будинок по вул. Велика Васильківська, 47 у м. Києві перебуває на обслуговуванні його структурного підрозділу, то власникам приміщень відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за споживчі комунальні послуги та утримання прибудинкової території», Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76, необхідно укладати з балансоутримувачем - обслуговуючою організацією договір «Про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» унормовано, що до житлово-комунальних послуг належать, зокрема: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Основним видом діяльності Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» є комплексне обслуговування багатоквартирних житлових будинків.
Судом встановлено, що публічний Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території був опублікований у газеті «Хрещатик» від 14.07.2015 №99 (4695) для приєднання нових споживачів до його умов відповідно до ст. 634 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В оголошенні, розміщеному позивачем у газеті «Хрещатик» від 14.07.2015 № 99 (4695), було зазначено, що договір вважається акцептованим усіма споживачами, які у встановленому порядку не надали заперечення щодо умов цього договору.
Матеріали справи не містять доказів висловлення відповідачем заперечень щодо укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, редакція якого була опублікована у газеті «Хрещатик» від 14.07.2015 № 99 (4695), з огляду на що суд дійшов висновку про укладення між сторонами вказаного договору.
Водночас пунктом 3-1 Перехідних та Прикінцевих положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону від 09.11.2017 № 2189-VIII встановлено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом.
Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2023 позивач направив на адресу відповідача лист від 01.08.2023 № 432-2202 щодо укладання договору про надання послуг з утримання будинку, до якого долучено проєкт договору від 01.08.2023 № 141 Х про надання послуг у двох примірниках та додаток 1 до договору (структура, періодичність та строки надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) - один примірник, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0101510557175.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Проте, відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав, запропонований позивачем проєкт договору не погодив та не підписав, зауваження або пропозиції відносно змісту запропонованого правочину не надав, протокол розбіжностей до нього не склав.
Отже, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо надісланого позивачем проєкту договору, суд вважає укладеним між сторонами Договір № 141 Х про надання послуг від 01.08.2023 в редакції, запропонованій позивачем.
У п. 1.3 Договору № 141 Х про надання послуг від 01.08.2023 визначено розмір щомісячної плати за надані експлуатаційні послуги, який з 01.11.2020 разом з ПДВ становить 685,69 грн, а з 01.06.2023 разом з ПДВ становить 753,29 грн.
Пунктом 3.2.1. Договору № 141 Х про надання послуг від 01.08.2023 передбачено обов'язок замовника (відповідача) оплачувати послуги в установлений цим договором строк.
За умовами п. 2.2. Договору № 141 Х про надання послуг від 01.08.2023 власник нежитлового приміщення, незалежно від результатів господарської діяльності, зобов'язується сплачувати вартість наданих послуг на підставі рахунків-фактур до 20 числа місяця, наступного за звітним у безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця (позивача).
Відповідно до умов п. 2.5., 2.7. Договору № 141 Х про надання послуг від 01.08.2023, факт надання послуг підтверджується актом про надання послуг, який підписується замовником та виконавцем в кінці кожного календарного місяця. У випадку, якщо замовник не підписує акт протягом п'яти днів з дня його отримання, при цьому, не надасть вмотивовану відмову від підписання та не поверне підписаний акт виконавцю, послуги, надані за цим договором, вважаються наданими якісно, у повному обсязі та своєчасно.
Згідно з п. 7.1. Договору № 141 Х про надання послуг від 01.08.2023 цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту своїх зобов'язань. Виконавець та замовник дійшли згоди, що відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України умови даного договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, а саме з 01.11.2020.
Так, позивачем нараховано відповідачу до стягнення заборгованість за надані експлуатаційні послуги протягом періоду 01.11.2020 - 09.08.2023 на загальну суму 20 030,74 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено акти про надання послуг за вказаний період, підписані в односторонньому порядку з боку позивача.
Втім, судом встановлено, що за вказаними актами загальною сумою наданих послуг є 23 516,26 грн, однак, як вбачається із розрахунку позивача нарахувань та сплат за надані експлуатаційні послуги, останнім визначено суму боргу відповідача у розмірі 20 030,74 грн з урахуванням здійсненої часткової оплати наданих послуг у червні 2021 року у розмірі 3485,52 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2023 позивачем надіслано відповідачу вимогу від 09.08.2023 № 432-2268 щодо сплати заборгованості у розмірі 20 030,74 грн за житлово-комунальні послуги, до якої було долучено розрахунок нарахувань та сплат за надані експлуатаційні послуги, акт звірки взаємних розрахунків, рахунок-фактуру № 4299-1/61 від 01.08.2023 та акти надання послуг за період з листопада 2020 року по серпень 2023 року у двох примірниках на 34 аркушах.
Однак, відповідач вказану вище вимогу позивача залишив без відповіді та задоволення, доказів іншого матеріали справи не містять.
Таким чином, з огляду на умови п. 2.7. Договору № 141 Х про надання послуг від 01.08.2023, суд вважає, що позивачем належним чином виконано свої зобов'язання із надання експлуатаційних послуг, в той час як факт відсутності підписаних сторонами актів надання послуг не є підставою для несплати відповідачем коштів за надані послуги.
Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав, факт надання позивачем означених послуг, їх вартість та якість не спростував.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
З наведеного вбачається, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується надання позивачем у період з 01.11.2020 - 09.08.2023 послуг з утримання будинку та прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку № 47 по вул. Велика Васильківська у м. Києві, у якому розташоване належне відповідачу на праві власності нежитлове приміщення № 43 загальною площею 201,20 кв.м., з огляду на відсутність доказів оплати відповідачем наданих послуг, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення боргу у розмірі 20 030,74 грн.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи принцип змагальності сторін та встановлені судом обставини суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог, що має наслідком задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМПА АЛЛАДІНА» (вул. Велика Васильківська, 47, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 34692933) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (пров. Івана Мар'яненка, 7, м. Київ, 01021, 35692211) заборгованість у розмірі 20 030,74 грн та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 22.01.2024.
Суддя Т. Ю. Трофименко