ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.01.2024Справа № 910/13608/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 39 093,00 грн.
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" звернулось із позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення безпідставно набутих коштів за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР-209412953 у сумі 39 093,00 грн. у зв'язку з ДТП яка сталась 07.12.2022 року.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.09.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив строк учасникам справи для реалізації процесуальних прав.
03.10.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що транспортний засіб винної у ДТП особи не було забезпечено у відповідності до положень п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", то керуючись п. 33.2 ст. 33 цього ж Закону учасники ДТП не мали права складати європротокол. Таким чином у відповідача відсутні підстави проводити виплату на підставі п. 41.1 ст. 41 цього закону. Просив стягнути з позивача на свою користь 2 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Також заявив клопотання про залучення у справу в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Враховуючи, що рішення суду у даній справі не впливатиме на права та обов'язки цих осіб, у задоволенні клопотань про їх вступ у справу в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, відповідно до вимог ст. 50 ГПК України судом відмовлено.
11.10.2023 позивач подав суду пояснення, в яких проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував. Заперечив проти заявлених позивачем витрат на правову допомогу, посилаючись на їх недоведеність.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
09.06.2022 між ОСОБА_1 (страхувальником) та позивачем (страховиком) укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія та № ЕР-209412953, згідно якого було забезпечено транспортний засіб «ГАЗ», державний номер НОМЕР_1 .
07.12.2022 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ГАЗ», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Renault», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Дорожньо-транспортна пригода за взаємною згодою водіїв була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом), згідно якого ОСОБА_1 визнав свою вину у скоєнні ДТП.
Як зазначено позивачем у позовній заяві власник пошкодженого автомобіля «Renault», державний номер НОМЕР_2 звернувся до відповідача в порядку Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" із заявою про виплату страхового відшкодування.
Платіжною інструкцією № 17947 від 20.04.2023 позивач здійснив оплату на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування у сумі 39 093 грн.
Також встановлено, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.06.2023 у справі № 638/1458/23 визнано недійсним з моменту укладення поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-209412953, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «ГАЗ», державний номер НОМЕР_1 , НОМЕР_3 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що оскільки поліс визнано недійсним з моменту його укладення, то ДТП не являється для нього страховим випадком, а тому відповідно до підп. а) п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач зобов'язаний відшкодовувати шкоду заподіяну транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до п. 21.1. ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Статтею 6 цього Закону передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до п. 39.1. ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:
а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі:
б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;
в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;
г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;
ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для і виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров'я згідно з чинним законодавством.
Вказана норма Закону передбачає чіткий перелік випадків, за яких Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує шкоду за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих.
Враховуючи заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.06.2023 у справі № 638/1458/23, на момент настання ДТП транспортний засіб «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_4 не було забезпечено договором обов'язкового страхування, внаслідок чого позивач звернувся з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України для відшкодування нанесеної шкоди в порядку підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону.
Доводи позивача щодо дійсності складеного європротоколу безпідставні, оскільки рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.06.2023 у справі № 638/1458/23 визнано недійсним з моменту укладення поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-209412953.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" забезпечений транспортний засіб транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Відповідно до пунктом 33.2 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Таким чином, під час складання європротоколу водіями не було дотримано вимоги щодо того, що транспортні засоби є забезпеченими.
Оскільки транспортний засіб винної особи не було забезпечено у відповідності до положень пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", то керуючись п. 33.2 ст. 33 цього Закону учасники дорожньо-транспортної пригоди не мали права складати европротокол.
Відповідно до п.п. 37.1.3 п 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
За таких обставин, у відповідача відсутні підстави проводити регламентну виплату на підставі підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Доводи позивача щодо введення його в оману під час укладення договору страхування, шляхом надання невірних відомостей щодо об'єкту страхування, не спростовують його обов'язку бути обізнаним з вимогами ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» з приводу вимог до обов'язкового технічного контролю транспортних засобів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку із безпідставністю.
Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-240, 250-252 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак