ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.12.2023Справа № 910/8258/23
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг"
до Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України
простягнення 376193,64 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Негеля Ю.М.
Представники сторін:
від позивачаРозпаченюк А.С.
від відповідачаБарабаш М.Ю.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України про стягнення 376193,64 грн, з яких: 348822,98 грн основного боргу, 3% річних на суму 5045,99 грн та 22324,67 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного з Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (в подальшому перейменованої на Акціонерне товариство "К.Енерго") договору №3050092 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2001 в частині своєчасної оплати спожитої у період з 01.09.2017 по 01.05.2018 теплову енергію, право вимоги за яким набуто позивачем за результатами електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/8258/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 12.07.2023.
11.07.2023 від відповідача надійшли заява про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовчому засіданні від 12.07.2023 судом задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд заяви про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву відкладено до наступного судового засідання. Підготовче засідання 12.07.2023 відкладено на 02.08.2023, про що відповідача повідомлено відповідною ухвалою суду.
26.07.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що позивач не довів документально факту набуття ним права вимоги до відповідача за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №3050092 від 01.05.2001; відповідач не надавав письмової згоди на відступлення прав вимоги за вказаним договором; позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували факт та обсяг постачання відповідачу теплової енергії у гарячій воді та, відповідно, наявність заборгованості.
У підготовчому засіданні від 02.08.2023 суд задовольнив клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву та прийняв відзив до розгляду, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів згідно з ч.3 ст.177 Господарського процесуального кодексу України, встановив строк для подання відповіді на відзив до 14.08.2023, встановив строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 01.09.2023 та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 07.09.2023.
18.08.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень відповідача, викладених останнім у відзиві на позов, заперечив.
31.08.2023 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів у справі.
01.09.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Також 01.09.2023 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому останній просить суд зупинити провадження у справі №910/8258/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/12027/23 за позовом Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України до ТОВ "Київенерго-борг" про визнання недійсними результатів електронного аукціону з продажу дебіторської заборгованості Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України перед Акціонерним товариством "К.Енерго", оформленого протоколом №UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021 та визнання недійсним акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021.
У підготовчому засіданні 07.09.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з огляду на відсутність та те відповідних процесуальних підстав та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 27.09.2023.
22.09.2023 від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача про витребування доказів.
Відповідач у підготовче засідання 27.09.2023 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.10.2023.
Судове засідання, призначене на 26.10.2023, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Смирнової Ю.М. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08.11.2023.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 08.11.2023 оголошено перерву до 07.12.2023.
07.12.2023 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 07.12.2023 судом задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи на 21.12.2023, про що відповідача повідомлено відповідною ухвалою суду.
Представник позивача у судовому засіданні 21.12.2023 заявлені позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судовому засіданні 21.12.2023 проти позову заперечив з підстав наведених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив.
В судовому засіданні 21.12.2023 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
01.05.2001 між Державним житлово-комунальним підприємством Національної академії наук України (абонент) та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (в подальшому перейменоване на Акціонерне товариство "Київенерго", правонаступником якого було Акціонерне товариство "К.енерго") (енергопостачальна організація) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №3050092 (договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п.п.2.2.1, 2.3.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до договору, тоді, як абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.
Відповідно до п.2 додатку №4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у міжрайонному відділенні із збуту теплової енергії №4 за адресою: вул.Борщагівська, 171/18, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в МВРТ-4) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяці з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Згідно п.3 додатку №4 до договору сплату за вказаними в п.2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п.8.1, 8.4 договору).
Строк дії договору продовжувався неодноразово, що підтверджується, зокрема, наявним в справі звертанням-дорученням про укладення договору з 01.09.2010, номер договору залишився незмінним.
Згідно довідки про стан розрахунків відповідача за спожиту від Акціонерного товариства "Київенерго" теплоенергію станом на 01.01.2021 заборгованість Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №3050092 від 01.05.2001 становить 348822,98 грн.
Як пояснив позивач, сума боргу обчислена наступним чином: за станом на 01.02.2018 заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію становила 280133,45 грн + 354689,53 грн (споживання теплової енергії за період з 01.02.2018-01.05.2018) - 286000,00 грн здійснених відповідачем оплат =348822,98 грн.
25.08.2021 відповідно до протоколу електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 відбувся електронний аукціон з продажу майна (право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги) в процедурі банкрутства Акціонерного товариства "К.Енерго", порушеної Господарським судом Донецької області у справі №905/1965/19.
Переможцем зазначеного аукціону стало Товариство з обмеженою відповідальність "Спортсервіс-СТМ" (в подальшому, згідно протоколу загальних зборів учасників від 14.09.2021 №1/2021 Товариство з обмеженою відповідальність "Спортсервіс-СТМ" змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг").
Згідно акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 Акціонерне товариство "К.Енерго" передало, а Товариство з обмеженою відповідальність "Спортсервіс-СТМ" прийняло майно, що є предметом продажу на аукціоні №UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту 71, який відбувся 25.08.2021, а саме, право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги (послуги теплової енергії, послуги центрального опалення, послуги гарячої води, послуги надання конденсату, послуги надання хімічного очищення води) на суму 241900394,18 грн.
У п.905 додатку №1 до акту про придбання майна на аукціоні №UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту 71, який відбувся 25.08.2021 зазначено про включення до загального переліку відступленої дебіторської заборгованості, заборгованості Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України за договором №3050092 у розмірі 348822,98 грн - період виникнення боргу з 01.02.2018.
Вся інформація щодо аукціону розміщена за посиланням https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-08-10-000016-3.
Зазначене у сукупності надає можливість належної ідентифікації складу майна (лота), запропонованого до продажу позивачу, як права вимоги до відповідача за договором №3050092.
Відповідно до ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з цим 3 ст.512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Дійсно, п. 9.4 договору, на який посилається відповідач, заперечуючи можливість набуття позивачем прав вимоги за договором, передбачено, що жодна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки за договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони.
Разом з цим, продаж майнових прав банкрута - Акціонерного товариства "К.Енерго" на аукціоні, який відбувся 25.08.2021 був формою примусової реалізації активів банкрута з метою задоволення вимог кредиторів. Тому посилання відповідача не обумовлену п. 9.4 договору заборону щодо передачі прав та обов'язків сторін договору іншим особам суд відхиляє, оскільки продаж права вимоги в даному випадку здійснювався не за ініціативою сторони договору, а в межах законодавчо визначеної процедури банкрутства боржника.
Доказів визнання недійсними або скасування результатів даного аукціону в установленому законом порядку матеріали справи не містять.
Отже, з наведеного вбачається, що позивач став новим кредитором за договором №3050092 та набув права вимоги до відповідача щодо погашення заборгованості, що виникла в ході виконання цього договору.
08.11.2021 позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про зміну кредитора у зобов'язанні.
12.08.2022 на адресу відповідача направлено вимогу №3-К від 12.08.2022 про оплату заборгованості, зокрема, на суму 348822,98 грн, на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг".
Листом у відповідь №09-180 від 29.09.2022 відповідач визнав борг на суму 1910290,44 грн перед Акціонерним товариством "К.Енерго", визначений у витягу з додатку №1 до акту придбання майна на аукціоні №UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту 71, який відбувся 25.08.2021, зокрема, на суму 348822,98 грн за договором №3050092.
Проте, сума боргу відповідачем на користь позивача сплачена не була.
Договір №3050092 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2001, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні ст.11 Цивільного кодексу України, для виникнення у сторін даного правочину взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України (згідно норм законодавство, яке діяло у період виникнення та існування заборгованості).
Згідно зі ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
За приписами ч.ч.1, 4 ст.276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.
На підтвердження виконання постачальником зобов'язань за договором №3050092 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2001 у період з вересня 2017 року по травень 2018 року позивачем надано відповідні облікові картки, довідку Акціонерного товариства "К.Енерго" про стан розрахунків, які підтверджують надання послуг у спірний період. Як пояснив позивач, оскільки підприємство - постачальник послуг ліквідований, у позивача наявні дублікати зазначених документів, виготовлених правонаступником постачальника з його бази даних.
Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Отже, з врахуванням наведеного вище, надані позивачем докази приймаються судом як такі, що з більшою долею вірогідності підтверджують наведені позивачем обставини в обґрунтування заявлених позовних вимог.
Також суд зазначає, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії, у контексті їх оцінки як доказів, неодноразово вирішувалося у судовій практиці, що відображено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/6652/17, від 12.07.2018 у справі №910/6654/17, від 12.10.2018 у справі №910/30728/15, якими залишено без змін судові рішення, якими стягнуто заборгованість, наявність якої обґрунтовано посиланням на облікові картки (табуляграми).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18).
Заслуговує на увагу аргумент позивача, що всі первинні документи, складені в рамках виконання договору, мають зберігатися також і у відповідача, адже договір передбачає обов'язок відповідача, як споживача, звітувати про фактичне споживання теплової енергії.
В контексті викладеного слід зауважити, що згідно п.2 додатку №4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у міжрайонному відділенні із збуту теплової енергії №4 за адресою: вул.Борщагівська, 171/18, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в МВРТ-4) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяці з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Доказів виконання відповідачем вимог п.2 додатку №4 до договору щодо самостійного отримання вказаних документів матеріали справи не містять, як і не містять доказів вмотивованої відмови абонента від їх підписання.
Таким чином, надані на підставі договору послуги вважаються прийнятими.
В свою чергу, із наданої позивачем довідки Акціонерного товариства "К.Енерго" про стан розрахунків вбачається, що відповідачем у спірний період спожито теплової енергії на суму 8668246,94 грн, з яких погашено 493475,15 грн.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням погодженого у п.3 додатку №4 до договору порядку розрахунків, зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії мало бути виконане відповідачем не пізніше 25 числа поточного місяця, а у випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, то не пізніше 3 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відтак суд констатує, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 348822,98 грн заборгованості за договором.
В контексті заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 22324,67 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 5045,99 грн, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.09.2021 по 01.05.2023, дослідивши умови правочину щодо відступлення права вимоги та з'ясувавши обсяг і зміст прав, які перейшли до позивача, суд дійшов наступних висновків.
За загальним правилом, закріпленим у ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов'язанні. Однак у договорі про заміну кредитора (про відступлення права вимоги) сторони вправі самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора. Отже, сторони можуть провести часткову заміну кредитора у зобов'язанні за умови подільності зобов'язання. У первісного кредитора є можливість передати новому кредиторові право на стягнення неустойки (штрафу, пені), відсотків або відшкодування збитків окремо від передачі прав вимоги за основним зобов'язанням.
Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми.
При цьому, у кредитора, згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України виникає кореспондуюче право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення сплати основного боргу.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст.625 Цивільного кодексу України дійшла до висновку про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов'язковим.
Вищенаведені норми надають право кредитору вимагати від боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повернення не тільки основного боргу, а й сплати встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три відсотки річних від простроченої суми, які є фактично платою за користування боржником грошовими коштами кредитора за весь період прострочки виконання грошового зобов'язання, а також пені. Зазначені норми не обмежують права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується і після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Тобто, обов'язок оплатити основний борг, а також обов'язок оплатити нараховані на основний борг пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати, є подільними один від одного зобов'язаннями, хоча і є взаємопов'язаними між собою; крім того, норми цивільного законодавства не ставлять в залежність одночасність вимог кредитора на стягнення з боржника основної заборгованості від одночасності права вимоги на стягнення трьох відсотків річних, інфляційних та пені у зв'язку з простроченням основного грошового зобов'язання.
Аналогічний висновок викладено у постанові Вищого господарського суду України від 09.07.2013 у справі № 7/113-12.
У цьому контексті варто також звернутись до положень абз.3 підпункту 1.4 п.1 пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18, де зазначено, що у разі заміни кредитора в зобов'язанні не в повному обсязі (у подільному зобов'язанні; в разі передачі новому кредитору права на стягнення неустойки окремо від передачі прав вимоги за основним зобов'язанням тощо) новий кредитор є правонаступником первісного кредитора лише в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу відповідних прав якщо інше не встановлено договором або за законом (ст.514 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.905 додатку №1 до акту про придбання майна на аукціоні №UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту 71, який відбувся 25.08.2021 до загального переліку відступленої дебіторської заборгованості, включено заборгованість відповідача у розмірі 348822,98 грн, яка, як встановлено судом, складається з прострочених грошових зобов'язань відповідача за період з 01.02.2018 й охоплює заборгованість, яка є предметом даного судового провадження.
Тобто до позивача перейшло право вимагати від відповідача сплати лише 348822,98 грн основного боргу.
Заявлені ж в межах даного позову вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період прострочки виконання грошового зобов'язання, виходять за межі обсягу прав, що перейшли до позивача, що має наслідком відмову в задоволенні позову в цій частині.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" підлягають частковому задоволенню.
З огляду на наведене, всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України (03150, м.Київ, вул.Антоновича, буд.124-128, ідентифікаційний код 30573192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" (01011, м.Київ, вул.Рибальська, 13, ідентифікаційний код 32826328) заборгованість у розмірі 348822 (триста сорок вісім тисяч вісімсот двадцять дві) грн 98 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5232 (п'ять тисяч двісті тридцять дві) грн 34 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 18.01.2024
Суддя Ю.М.Смирнова