Ухвала від 22.01.2024 по справі 904/4790/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

22.01.2024м. ДніпроСправа № 904/4790/21 (904/123/24)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код: 14360570)

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт" (49044, м. Дніпро, узвіз Крутогірний, буд. 14, ідентифікаційний код: 33546549)

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальність "Цукорпром" (49000, м. Дніпро, вул. Гусенко, буд. 50, ідентифікаційний код: 32737762)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: розпорядника майна ТОВ "Монтана-Естейт" арбітражного керуючого Савченка Вячеслава Анатолійовича

про визнання недійсними правочинів боржника щодо відчуження об'єкту рухомого майна в межах справи про банкрутство ТОВ "Монтана-Естейт"

Суддя Владимиренко І.В.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді господарського суду Дніпропетровської області Суховарова А.В. перебувала справа №904/4790/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт" (49044, Дніпропетровська область, місто Дніпро, узвіз Крутогірний, будинок 14, ідентифікаційний код 33546549) на стадії розпорядження майном.

Ухвалою господарського суду від 15.01.2024 (суддя Суховаров А.В.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" про відвід судді Суховарова А.В. від розгляду справи №904/4790/21 та всіх позовних проваджень, що розглядаються в даній справі, - задоволено. Передано справу №904/4790/21 та всі позовні провадження, що розглядаються у даній справі для автоматизованого визначення нового складу суду.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області №30 від 19.01.2024, відповідно до п. 2.3.25, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суд суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/4790/21.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2024 матеріали справи № 904/4790/21 передано на розгляд судді Владимиренко І.В.

Ухвалою господарського суду від 22.01.2024 прийнято справу №904/4790/21 про банкрутство ТОВ "Монтана-Естейт" (49044, Дніпропетровська область, місто Дніпро, узвіз Крутогірний, будинок 14, ідентифікаційний код 33546549) до провадження судді Владимиренко І.В. на стадії розпорядження майном.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2024 матеріали справи № 904/4790/21 (904/123/24) передано на розгляд судді Владимиренко І.В.

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальність "Цукорпром", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: розпорядника майна ТОВ "Монтана-Естейт" арбітражного керуючого Савченка Вячеслава Анатолійовича , в якому просить суд:

- визнати недійсним Договір від 02.12.2019 року про внесення додаткового вкладу третьою особою серія та номер 7553 в редакції Додаткової угоди від 05.12.2019 року серія та номер 7736 до Договору від 02.12.2019 року про внесення додаткового вкладу третьою особою укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю “МОНТАНА-ЕСТЕЙТ” (місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, узвіз Крутогірний, буд. 14, Ідентифікаційний код: 33546549) та Товариством з обмеженою відповідальність “Цукорпром” (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Гусенко, буд. 50; Ідентифікаційний код: 32737762), що посвідчені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростіславом Олександровичем в частині передачі, як додатково вкладу об'єкту рухомого майна, а саме: дебаркадер “Д-270” пасажирський; Класифікаційне свідоцтво, Регістр судноплавства України: №111-1-769-10 від 11.06.2010 року.

- визнати недійсним Акт приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “Цукорпром”, від 05.12.2019 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Приватофис” (місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, узвіз Крутогірний, буд. 14, Ідентифікаційний код: 33546549) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Цукорпром” (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Гусенко, буд. 50; Ідентифікаційний код: 32737762), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Р.О. та зареєстрований в реєстрі за №7744.

- застосувати наслідки недійсності правочинів та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальність “Цукорпром” (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Гусенко, буд. 50; Ідентифікаційний код: 32737762) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “МОНТАНА-ЕСТЕЙТ” (місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, узвіз Крутогірний, буд. 14, Ідентифікаційний код: 33546549) отримане за договорами рухоме майно, а саме: дебаркадер “Д-270” пасажирський; Класифікаційне свідоцтво, Регістр судноплавства України: №111-1-769-10 від 11.06.2010 року.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" просить суд вжити заходи забезпечення позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” визнання недійсними правочинів боржника щодо відчуження об'єкту рухомого майна в межах справи про банкрутство ТОВ "Монтана-Естейт" шляхом:

1) накладення арешту на об'єкт рухомого майна, а саме: дебаркадер “Д-270” пасажирський; Класифікаційне свідоцтво, Регістр судноплавства України: №111-1-769-10 від 11.06.2010 року;

2) встановлення заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “Цукорпром” (ідентифікаційний код 32737762; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Гусенко, буд. 50), відчужувати, в тому числі, але не виключно, шляхом внесення до статутного капіталу інших юридичних осіб, шляхом передачі у спільну власність, змінювати характеристики рухомого майна, а саме: дебаркадер “Д-270” пасажирський; Класифікаційне свідоцтво, Регістр судноплавства України: №111-1 -769-10 від 11.06.2010 року.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивач посилається на те, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/4790/21 про банкрутство ТОВ “Монтана-Естейт”.

В межах даної справи, АТ КБ “ПриватБанк” звернулось із позовною заявою про визнання недійсними правочинів боржника щодо відчуження об'єкту рухомого майна, в даній позовній заяві АТ КБ “ПриватБанк” вказував на те, що за наслідком внесення ТОВ “Монтана-Естейт” додаткового вкладу до статутного капіталу ТОВ “Цукорпром”, Боржник вчинив дії пов'язані із зменшенням своєї платоспроможності, відчуживши наступне рухоме майно: стоянковий дебаркадер “Д-270”, 1979 рік побудови, основний матеріал - сталь, довжина: 2,5,00 м., ширина: 8,00 м., осадка 2,00 м., валова місткість 250,00 тон, після виникнення зобов'язань перед АТ КБ “ПриватБанк”, тобто в межах “підозрілого періоду” та за обставин існування заборгованості перед іншими кредиторами, що слідує з наступного.

26.11.2007 року за ТОВ “Приватофис” (нове найменування ТОВ “Монтана-Естейт”) набуло право власності на стоянковий дебаркадер “Д-270”, 1979 рік побудови, основний матеріал - сталь, довжина: 25,00 м.. ширина: 8,00 м., осадка 2,00 м., валова місткість 250,00 тон, на підставі: Договору купівлі-продажу дебаркадера, укладеного між ТОВ “Приватофис” та ТОВ “Інтерпроект”, посвідченого 26.11.2007 ПНКМНО Морозовою С.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 3-6368; Акту прийому-передачі дебаркадера від 10.12.2007 до Договору купівлі продажу дебаркадера, укладеного між ТОВ “Приватофис” та ТОВ “Інтерпроект”, посвідченого 26.11.2007 ПНКМНО Морозовою С.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 3-6368; Витягу з Державного реєстру правочинів №5026265 від 26.11.2007, виданого ПНКМНО Морозовою С.В. (номер правочину 2521043); Заяви директора ТОВ “Інтерпроект” ПриймаченкаЮ.В. від 26.03.2010, посвідченої26.03.2010 ПНЗМНО Кияницею О.В. та зареєстрованої в реєстрі за №927; Свідоцтва про право власності на судно, виданого інспекцією головного державного реєстратора флоту України №003806 від 30.07.2010 згідно записів, внесених у Державний судновий реєстр Інспекції ГДРФ, м. Київ під№ІРС-0352 від 29.06.2010.

В подальшому, 02.12.2019 між ТОВ “Приватофис” (нове найменування ТОВ “Монтана-Естейт”) та ТОВ “Цукорпром” укладено Договір про внесення додаткового вкладу третьою особою, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Р.О., зареєстрованого в реєстрі за №7553 (далі - Договір), відповідно до якого третя особа зобов'язується внести додатковий вклад до статутного капіталу Товариства у порядку та строки, визначені у даному договорі, а Товариство у строк, визначений у цьому Договорі, зобов'язується прийняти Третю особу до Товариства з відповідною часткою у статутному капіталі.

Згідно п. 2.1. Договору, додатковий вклад третьої особи вноситься рухомим та нерухомим майном, перелік якого визначений у Додатку 1 до цього договору.

Додаток 1 до Договору про внесення додаткового вкладу третьою особою від 02.12.2019 налічує собою 30 об'єктів.нерухомого майна вартістю 52 774 351,61 грн. з ПДВ.

05.12.2019 між ТОВ “Приватофис” (нове найменування ТОВ “Монтана-Естейт”) та ТОВ “Цукорпром” укладено Додаткову угоду від 05.12.2019.

Пунктом 1 Додаткової угоди від 05.12.2019 визначено, що сторони погодили викласти п. 2.2. Договору в наступній редакції: “ 2.2. Вартість Додаткового вкладу складає 257 111 728,57 грн. з ПДВ”.

Пунктом 3 Додаткової угоди від 05.12.2019 визначено, що сторони погодили викласти Додаток 1 до Договору в наступній редакції, де міститься 123 об'єкти нерухомого майна та 124 об'єкт - рухоме майно дебаркадер “Д-270” пасажирський; Класифікаційне свідоцтво, Регістр судноплавства України: №1 11-1-769-10 від 11.06.2010 року.

06.12.2019 між ТОВ “Приватофис” (нове найменування ТОВ “Монтана-Естейт” та ТОВ “Цукорпром” укладено Додаткову угоду до Договору про внесення додаткового вкладу третьою особою від 02.12.2019. посвідчену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Р.О., зареєстровану в реєстрі за №7816 (далі Додаткова угода від 06.12.2019).

Пунктом 1 Додаткової угоди від 06.12.2019 визначено, що сторони погодили викласти п. 2.2. Договору в наступній редакції: “ 2.2. Вартість Додаткового вкладу складає 258 000 000,00 грн. з ПДВ”.

Пунктом 3 Додаткової угоди від 06.12.2019 визначено, що сторони погодили викласти Додаток 1 до Договору в наступній редакції, де міститься 131 об'єкт нерухомого майна та 132 об'єкт - рухоме майно дебаркадер “Д-270” пасажирський; Класифікаційне свідоцтво, Регістр судноплавства України: №111-1-769-10 від 11.06.2010 року.

Актом приймання-передачі майна від 05.12.2019 року ТОВ “Приватофис”) передало, а ТОВ “Цукорпром” прийняло, як вклад (майновий внесок), до статутного капіталу Відповідача - 2 рухоме майно дебаркадер “Д-270” пасажирський; Класифікаційне свідоцтво, Регістр судноплавства України: №111-1-769-10 від 11.06.2010 року, для подальшої передачі його на баланс ТОВ “Цукорпром”.

Тобто, належний ТОВ “Монтана-Естейт” об'єкт рухомого майна було відчужено на користь ТОВ “Цукорпром” в результаті укладання однотипних правочинів: Договору про внесення додаткового вкладу третьою особою, Додаткових угод до Договору про внесення додаткового вкладу третьою особою, Акту приймання-передачі майна до статутного капіталу, що свідчить про фактичний намір вчинити ланцюг правочинів для унеможливлення погашення існуючої заборгованості боржника.

Позивач вважає, що вчинення ТОВ “Монтана-Естейт” правочинів, направлених на безоплатну передачу такого рухомого майна іншій особі, жодним чином не було направлене на отримання ним прибутку, тобто в діях ТОВ “Монтана-Естейт” була відсутня економічна мета, тому за таких обставин дії ТОВ “Монтана-Естейт” є очевидною недобросовісною поведінкою по відношенню до кредиторів.

Вищевказані обставини свідчать про штучність та фіктивність оскаржуваних правочинів, оскільки їх укладення було направлено на відчуженням майна на афілійованих ТОВ "Монтана-Естейт" юридичних осіб.

АТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що накладення арешту на спірний об'єкт рухомого майна, заборона його відчуження та заборона вчинення будь-яких дій стосовно цього майна є ефективним та одночасно співмірним заходом забезпечення позову про визнання недійсним правочину боржника у справі про банкрутство, оскільки у разі задоволення такого позову, спірне рухоме майно підлягає поверненню в ліквідаційну масу боржника. Відчуження такого майна на користь іншої особи може ускладнити чи унеможливити виконання такого судового рішення, а заявник не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

До того ж, накладення арешту на спірне рухоме майно та заборона вчиняти певні дії щодо цього майна не завдасть шкоди та збитків власнику цього майна ТОВ “Монтана-Естейт” та безпосередньо ТОВ “Цукорпром”, не позбавить учасників справи права на володіння та користування вказаним рухомим майном, здійснення господарської діяльності, тощо, а лише тимчасово обмежить право останніх реалізувати вказане майно третім особам (наведене узгоджується із правовою позицією В

В даному випадку АТ КБ “ПриватБанк” звернувся із заявою про визнання недійсними правочинів боржника щодо відчуження об'єкту рухомого майна в межах справи про банкрутство ТОВ “Монтана-Естейт”. Вимоги такої заяви зводяться до визнання недійсними правочинів про відчуження рухомого майна боржником, в межах “підозрілого періоду” тривалість якого становить 3 роки до дати порушення провадження у справі про банкрутство, що свідчить про фраудаторність таких правочинів та їх направленість на шкоду інтересам кредиторів у поєднанні з вимогами про повернення майна переданого за оспорюваними правочинами на користь боржника у справі про банкрутство.

Враховуючи, що задоволення вимог заяви можливе виключно за умови наявності рухомого майна, яка є предметом оспорюваного правочину у володінні та розпорядженні Відповідачів, належним є висновок, що єдиним співмірним та адекватним заходом забезпечення позову у даному випадку є встановлення заборони їх відчуження для Відповідачів у поєднанні із встановлення заборони будь-яким іншим суб'єктам щодо відчуження або зміни Об'єкту рухомого майна.

Зазначене, свідчить про необхідність вжиття зазначених даною заявою заходів забезпечення позову, так як тільки вони за своїм змістом гарантують подальший захист прав кредиторів та можливість виконання рішення суду після його винесення.

Крім того, позивач вважає, що на необхідність застосування заходів забезпечення позову вказує і очевидне унеможливлення виконання рішення у даній справі та унеможливлення відновлення прав кредиторів у випадку не вжиття таких заходів забезпечення позову.

Щодо порядку розгляду заяви про забезпечення позову, господарський суд зазначає, що Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20 (провадження № 61-3480сво21) висловив такий висновок про застосування норми права: законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі; для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два дні та п'ять днів відповідно; першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті; у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов'язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки вже потім вирішувати питання про забезпечення позову; у разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.

Розглянувши заяву АТ КБ “ПриватБанк” про забезпечення позову, господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно із статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу, іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Отже, аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС у складі ВС від 08.10.2018 у справі №913/257/18).

За таких обставин, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд, в першу чергу, повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом залежно від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Господарським судом встановлено, що Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" про визнання недійсними правочинів боржника щодо відчуження об'єкту рухомого майна в межах справи про банкрутство ТОВ "Монтана-Естейт".

У поданій позовній заяві позивач посилається на те, що за наслідком внесення Товариством з обмеженою відповідальністю “Монтана-Естейт” додаткового вкладу до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “Цукорпром”, тобто в межах “підозрілого періоду”, боржником в період надкритичної платоспроможності було здійснено відчуження основних засобів (рухомого майна), на підставі оскаржуваних правочинів, укладених з заінтересованою особою, без отримання будь-якого прибутку, а саме: дебаркадер “Д-270” пасажирський; Класифікаційне свідоцтво, Регістр судноплавства України: №111-1-769-10 від 11.06.2010 року.

Господарський суд доходить висновку, що заборона права відчуження спірного нерухомого майна та заборона вчинення реєстраційних дій стосовно цього майна є ефективним та одночасно співмірним заходом забезпечення позову про визнання недійсним правочину боржника у справі про банкрутство та витребування майна на його користь, оскільки відчуження такого майна на користь іншої особи може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а позивач, який є кредитором у справі про банкрутство № 904/4790/21, не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Також господарський суд враховує, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки у даному випадку або відчуження спірного майна іншим шляхом, право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукорпром» буде припинено в силу положень частини першої статті 346 Цивільного кодексу України і такі відомості підлягатимуть внесенню до Державного реєстру речових прав відповідно до положень статей 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», внаслідок чого позивач, який є кредитором у справі про банкрутство, не зможе відновити свої права, на захист яких він звернувся з даним позовом, в межах одного судового провадження.

Господарський суд зазначає, що заборона на відчуження спірної нерухомості, щодо якої вирішується спір в межах справи про банкрутство, не позбавляє права власності Товариство з обмеженою відповідальністю «Цукорпром» та не встановлює заборону використання спірного нерухомого майна.

На підставі вищевикладеного, господарський суд доходить висновку, що враховуючи відповідність виду заходу забезпечення позовним вимогам, баланс інтересів сторін, місцевий господарський суд правомірно встановив заборону відчуження та інших дій стосовно спірної нерухомості та заборону вчинення реєстраційних дій щодо неї, оскільки вжиття цих заходів не встановлює власнику спірного майна заборони його використання і сприяє виконанню рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову у даному випадку спрямоване на виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими і в разі вирішення спору можуть бути скасовані.

Вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного нерухомого майна та заборона вчинення реєстраційних дій стосовно нього запровадить законні обмеження, наявність яких дасть змогу створити належні умови для запобігання перешкодам у виконанні рішення суду у разі задоволення позову у даній справі, тому апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника щодо безпідставності забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій щодо спірного майна, у зв'язку з чим апеляційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню.

Водночас застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно господарський суд вважає такими, що не відповідають предмету спору у даній справі, враховуючи нижчевикладене.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19.02.2021, прийнятій за результатами розгляду справи № 643/12369/19, зазначив наступне.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода вільному розпорядженню майном.

Верховний Суд зауважив, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Також Верховний Суд зазначив, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують права відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що ухвала суду про арешт майна виконується виконавцем в порядку, визначеному положеннями статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», яка має назву «Арешт і вилучення майна (коштів) боржника».

Частиною другою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт.

Таким чином, Закон України «Про виконавче провадження» розмежовує такі процесуальні дії, як накладення арешту на майно і оголошення заборони на його відчуження.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що арешт у класичному розумінні із проведенням його опису і передачею на відповідальне зберігання іншій особі, тобто арешт шляхом обмеження права користування цим майном, доцільно застосовувати до рухомого майна, оскільки воно може зникнути чи бути знищене.

Водночас позбутися нерухомого майна фізично майже неможливо, зникнути воно також не може, тому заборона на відчуження спірного нерухомого майна є достатнім заходом забезпечення позову, який не передбачає обмеження його користування, в той час як накладення арешту на спірне нерухоме майно без конкретизації його дії, може призвести до порушення прав власника, оскільки виконавець за потреби може обмежити право користування майном.

Арешт є крайнім заходом забезпечення позову та може полягати у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні у власника.

Також господарський суд звертає увагу, що в рамках справи про банкрутство ТОВ «Монтана-естейт» у постанові від 01.09.2023, прийнятій за результатами розгляду справи № 904/4790/21 (904/4618/22), за аналогічних обставин Верховний Суд зазначив, що вжиті місцевим господарським судом заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного нерухомого майна та заборони вчинення реєстраційних дій стосовно нього відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності ускладнення чи неможливості ефективного захисту порушених прав позивача в разі невжиття таких заходів. Тих же висновків дійшов Верховний Суд у шести постановах від 18.10.2022 у справі № 904/4790/21, прийнятих за результатами перегляду постанов Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2022, якими апеляційний господарський суд за аналогічних обставин вжив заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного нерухомого майна та заборони вчинення реєстраційних дій стосовно нього і відмовив у застосуванні заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.

Таким чином, надавши оцінку відповідності виду заходу забезпечення з урахуванням підстав та предмету позову у даній справі, балансу інтересів сторін, господарський суд вважає за потрібне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, оскільки такий захід може призвести до порушення права власника на використання належним йому майном.

Да правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2023 по справі № 904/4790/21 (904/4809/23).

Підсумовуючи викладене, з метою вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника, недопущення вчинення незаконних дій з майном, яке є предметом позову, що може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог, за умови доведення наявності підстав для їх задоволення, суд вважає за можливе заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про забезпечення позову - задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 136- 140, 144, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про забезпечення позову - задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Цукорпром» (ідентифікаційний код 32737762; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Гусенко, буд. 50), відчужувати, в тому числі, але не виключно, шляхом внесення до статутного капіталу інших юридичних осіб, шляхом передачі у спільну власність, змінювати характеристики рухомого майна, а саме: дебаркадер «Д-270» пасажирський; Класифікаційне свідоцтво, Регістр судноплавства України: №111-1 -769-10 від 11.06.2010 року.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття 22.01.2024р. та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Строк для пред'явлення ухвали для примусового виконання - до 23.01.2027р.

Стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код: 14360570).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цукорпром» (ідентифікаційний код 32737762; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Гусенко, буд. 50).

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана - 22.01.2024р.

Суддя І.В. Владимиренко