вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.01.2024м. ДніпроСправа № 904/5783/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Державної авіаційної служби України, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", м. Дніпро
про стягнення 8 424,86 грн. штрафних санкцій за договором поставки
Без виклику (повідомлення) учасників справи
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Державна авіаційна служба України звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про стягнення 8 424,86 грн. штрафних санкцій за договором поставки № 9 від 28.10.2022.
Ухвалою від 06.11.2023 позовну заяву залишено без руху.
15.11.2023 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 20.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
22.01.2024 здійснено розгляд справи по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю № 9 від 28.10.2022 в частині повної та своєчасної поставки товару.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід Згідно положень ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Так, згідно даних підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дата реєстрації: 10.10.2023 11:37.
Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвалу від 20.11.2023 було доставлено до електронного кабінету відповідача 20.11.2023.
Таким чином, Відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином, відзив на позов не надав.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є обставини щодо укладання договору, встановлення факту поставки за договором, порушення відповідачем договору в частині повної та своєчасної поставки товару, правомірність нарахування штрафних санкцій.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі постачальник) та Державною авіаційною службою України (далі покупець) був укладений договір про закупівлю № 9 від 28.10.2022. (далі-договір).
Відповідно до пунктів 1.1-1.2 договору постачальник бере на себе зобов'язання поставити замовнику дизельне паливо (код ДК 021:2015 - 09130000 -9 Нафта і дистиляти) (далі-товар), а замовник прийняти й оплатити його вартість у строки та на умовах, зазначених у договорі. Товар передається замовнику у вигляді скетч-карток/талонів номіналом 10л, 15л. та/або 20л.
Кількість, найменування та ціна товару визначена сторонами у специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 3.1. договору, ціна цього договору становить 33 432,00 грн., у тому числі ПДВ 2 187,14 грн.
Пунктом 5.1. договору встановлено, що термін передачі товару - протягом 5 робочих днів з дати підписання цього договору.
Право власності на товар переходить від постачальника до замовника з моменту підписання видаткової накладної (п. 5.4. договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до дня припинення або скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», але не пізніше, ніж до 31.12.2022.
Відповідно до пунктів 11.1 договору зміни та доповнення до договору здійснюється за взаємною згодою сторін.
Позивач зазначає, що 17.11.2022 отримав від відповідача повідомлення №б/н від 11.11.2022, в якому останній зазначив, що через відсутність можливості постачання товару по закупівлі вимушений припинити дії та розриває договір.
Позивач зазначає, що у зв'язку із не поставкою товару у визначений договором термін, позивач направив відповідачу вимогу від 18.04.2023 про оплату штрафних санкцій в розмірі 7 822,85 грн. в семиденний термін з моменту отримання вимоги.
Відповідач отримав вимогу (а.с. 20-23), відповіді на неї не надав, штрафні санкції не сплатив, що і стало причиною звернення позивача до суду з позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, строк на поставку товару є таким, що настав.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд не приймає лист відповідача №б/н від 11.11.2022, про відсутність можливості постачання товару по закупівлі, припинення дії та розірвання договору з наступних підстав.
Як передбачено умовами договору, а саме п. 11.3., в якому сторони узгодили, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку, якщо виконання стороною своїх зобов'язань є неможливим у зв'язку з прийняттям нормативно-правових актів, що змінили умови, встановлені договором, і будь-яка із сторін не погоджується із внесенням змін до договору, та відповідно до п. 6.2.2. цього договору.
Пунктом 6.2.2 договору встановлене право замовника на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку в разі істотного порушення постачальником умов цього договору.
Крім того, п. 6.4.2. договору передбачено, що постачальник має право, у разі невиконання зобов'язань замовником достроково розірвати цей договір, повідомивши про це замовника у строк не пізніше, ніж за 15 днів до дня такого розірвання.
Обов'язки замовника (позивача) передбачені п. 6.1. договору, а саме:
- своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлений товар,
- прийняти товар по кількості та якості відповідно до специфікації та паспортів якості заводу-виробника.
Разом із тим, п. 4.1 договору встановлено, що оплата товару замовником здійснюється протягом 10 робочих днів з дати передачі товару на підставі видаткової накладної.
Таким чином, оскільки обов'язок оплати товару у позивача виникає після поставки товару, а товар відповідачем поставлено не було, то й право на розірвання спірного договору на підставі п. 6.4.2. у відповідача не виникло.
Матеріали справи також не містять доказів настання умов, передбачених п. 11.3. договору, оскільки лист відповідача про розірвання договору не містить посилання на прийняття нормативного акту, який би унеможливлював виконання ним договору, а також необхідність внесення до нього змін, з якими відповідач не погоджувався б, а також доказів в обґрунтування підстав для розірвання договору.
Правомірність нарахування пені та штрафу.
Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Водночас, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, відповідно до п. 7.2. договору, у випадку порушення зобов'язань щодо строку поставки товару постачальник сплачує на рахунок замовника пеню в розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Отже, за приписами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.
Таким чином, оскільки розмір пені, визначений у договорі в розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції не перевищує розмір пені, визначений подвійною обліковою ставкою НБУ за кожний день прострочення, пеня підлягає нарахуванню в розмірі, визначеному договором.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 6 084,62 грн. за період прострочення з 05.11.2022 по 05.05.2023.
Суд перевірив розрахунок позивача, помилок не виявив, тому позовна вимога в цій частині є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 6 084,62 грн.
Позивач також просить стягнути штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару у розмірі 2 340,24 грн.
Суд перевірив розрахунок позивача, помилок не виявив, тому позовна вимога в цій частині є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 2 340,24 грн.
Відповідно до приписів п.п. 2,4,5 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Суд зазначає, що відповідач, всупереч вимогам ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, будучи обізнаним про наявність в суді справи, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 38), не надав суду жодних заперечень, пояснень у справі або доказів, які б свідчили про наявність підстав для відмови в позові.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 6 084,62 грн. - пені, 2 340.24 -штрафу.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").
Оскільки, при зверненні до господарського суду заявлено вимогу майнового характеру (8 424,86грн.), то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 147,20грн. За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 684,00грн., про що свідчить платіжна інструкція № 689 від 22.09.2023. Отже, поверненню з Державного бюджету України підлягає 536,80грн.
Таким чином, позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (п.2 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").
Суд не вирішує питання повернення судового збору, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 2 147,20 грн.
Керуючись нормами Цивільного кодексу України, статтями 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Державної авіаційної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про стягнення 8 424,86 грн. штрафних санкцій за договором поставки задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503; ідентифікаційний код 41449359) на користь Державної авіаційної служби України (01135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14, ідентифікаційний код 37536026) 6 084,62 грн. - пені, 2 340,24 грн - штрафу, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 147,20 грн., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 22.01.2024.
Суддя Н.Г. Назаренко