Номер провадження: 33/813/256/24
Номер справи місцевого суду: 521/23513/23
Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М.
Доповідач Дришлюк А. І.
15.01.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі головуючого судді Дришлюка А.І.
при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2023 року по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено відповідне адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік та стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 536,80 грн (а.с. 25-26).
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати в частині стягнення штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного дослідження обставин, що мають значення для справи, у результаті чого, висновки суду не у повній мірі відповідають обставинам справи. Таким чином, апелянт просить звернути увагу на той факт, що він є батьком чотирьох малолітніх дітей, тому накладення адміністративного стягнення у розмірі 17000,00 грн є фінансово неможливим. Разом з тим, ОСОБА_2 вказує, що свою вину визнає у повній мірі та за час керування транспортними засобами до відповідальності не притягався, а тому має місце застосування норм чинного національного законодавства, а саме пом'якшення відповідальності та скасування накладеного адміністративного стягнення (а.с. 28-34).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.12.2023 року року було відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду (а.с. 37-38).
В судове засідання з'явився представник апелянта - адвокат Осипенко Максим Валерійович, на підтвердження повноважень якого було долучено до матеріалів справи відповідний ордер. Апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, оскаржувану постанову просив скасувати частково, а саме в частині накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення у вигляді штрафу.
Дослідивши матеріали справи, наведенні доводи апелянта, апеляційним судом встановлено наступне.
Приймаючи оскаржувану постанову щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що вина останнього підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №533767 від 24.09.2023 року, даними огляду водія ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного приладу Drager Alcotest 6810 (прилад ARBH 0629) від 24.09.2023 року, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння від 24 вересня 2023, відеозаписом, а також заявою ОСОБА_1 про визнання вини від 29.11.2023 року.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 533767 вбачається, що 24.09.2023 року близько 23 год. 09 хв. ОСОБА_1 в м. Одеса по вул. Балківська перехрестя вул. Мельницька керував транспортним засобом Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія було проведено у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Alcotest 6810 ARBH 0629, з результатом 2,01 проміле (а.с. 3).
Згідно п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За положенням ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, як правильно було встановлено судом першої інстанції наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в повній мірі підтверджується зібраними уповноваженими особами у відповідності до положень ст. 255 КУпАП адміністративними матеріалами, в тому числі не спростовується безпосередньо особою відносно якої складено протокол та відповідно яка притягується до адміністративної відповідальності. Вказані обставини, в свою чергу вбачається з відеозапису подій, що відбувалися в день складення даного протоколу (01 год. 00 хв. відео), письмових поясненнях останнього, наданими до суду першої інстанції (а.с. 17-19) та заявою від 29.11.2023 року згідно змісту якої ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав в повному обсязі (а.с. 23), в тому числі дані обставини щодо визнання вини вбачаються також безпосередньо зі змісту направленої на адресу суду апеляційної скарги. При цьому, будь-яких доводів на спростування висновків суду першої інстанції щодо встановлення та підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу вищезазначеного адміністративного правопорушення апелянтом в апеляційній скарзі наведено не було.
Натомість, апелянт згідно змісту апеляційної скарги просить оскаржувану постанову скасувати в частині накладення адміністративного стягнення у вигляду штрафу, посилаючись при цьому на наявність відповідних пом'якшуючих обставин, а саме щире каяття ОСОБА_1 та наявність на утриманні чотирьох дітей, на підтвердження чого останнім було долучено відповідні копії свідоцтв про народження.
Враховуючи зазначені обставини, на які посилається безпосередньо апелянта як на підставу часткового скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції, слід зазначити, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Вчинення ОСОБА_1 даного правопорушення, в свою чергу, підтверджується наявними матеріалами справи та не спростовується останнім. При цьому, санкція згідно положень даної статті полягає саме у накладенні адміністративного стягнення у вигляді стягнення штрафу у розмір однієї тисячі неоподатковуваних доходів громадян, що становить 17000,0 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, тобто є безальтернативною та відповідно не передбачає можливості обрання певного виду адміністративного стягнення, а тому в даному випадку відповідні доводи апелянта відхиляються апеляційним судом.
Разом з тим, враховуючи вищенаведені апелянтом доводи, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що діючий КУпАП містить відповідні положення, а саме ч. 2 ст. 301 КУпАП, якими передбачено право на відстрочку виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення), в порядку, встановленому законом.
Згідно ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При цьому, у відповідності до положень ст. 304 КУпАП питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову. Натомість, положеннями ст. 33 ЗУ «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. Тобто, враховуючи наведені норми, апелянт за наявності відповідних зазначених в апеляційній скарзі обставин та відповідно у випадку підтвердження існування таких, має право на звернення до суду із відповідною заявою про відстрочення виконання постанови суду першої інстанції, яким винесено відповідну постанову про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в частині накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Таким чином, враховуючи вищенаведене в своїй сукупності, оскільки наведені доводи апелянта не спростували правильні по суті висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 інкримінованого останньому адміністративного правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення оскаржуваної постанови без змін.
На підставі викладеного та керуючись 294 КУпАП України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк