Номер провадження: 33/813/204/24
Номер справи місцевого суду: 947/27380/23
Головуючий у першій інстанції Прохоров П. А.
Доповідач Сегеда С. М.
28.12.2023 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
правопорушника ОСОБА_1 ,
захисника Шулика М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шулика Максима Юрійовича на постанову Київського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Зазначеною постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Відповідно до адміністративних матеріалів18.08.2023 року о 22:35 год. по вул. Монастирський провулок, 5 в м. Одесі водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Fabia, н/з НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 «Правил дорожнього руху України» (далі - ПДР України), тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Київського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2023 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.11-13).
Не погоджуючись із вказаною вище постановою, представник ОСОБА_1 - адвокат Шулик М.Ю. подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.14-15).
Крім того, разом з апеляційною скаргою, представник ОСОБА_1 - адвокат Шулик М.Ю. подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови (а.с.17).
Дослідивши вищевказане клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Шулика М.Ю., апеляційний суд прийшов до наступного висновку.
Так, у відповідності до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувана постанова Київського районного суду м. Одеси була ухвалена 12 жовтня 2023 року, однак відомості про її направлення та вручення ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, зазначені обставини свідчать про те, що строк на апеляційне оскарження був пропущений апелянтом з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що апеляційний перегляд судового рішення гарантовано учасникам справи п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), та практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Що стосується суті апеляційної скарги, то апеляційний суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У судове засідання до суду апеляційної інстанції, призначене на 28.12.2023 року, прибув ОСОБА_1 та його адвокат Шулик М.Ю., які апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити (а.с.39-41).
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» слідує, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
При визнанні ОСОБА_1 винним у вчиненні зазначеного правопорушення, суд першої інстанції послався на такі докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №534912 від 18.08.2023 року;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4-5);
- направленням на огляд водія транспортного засобу, з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння (а.с.6);
- відеозаписом, долученим до матеріалів справи (а.с.7).
Однак, суд апеляційної інстанції з таким твердженням не погоджується, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 18.08.2023 року о 22:35 год. по вул. Монастирський провулок, 5 в м. Одесі водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Fabia, н/з НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Зазначена Інструкція покроково встановлює дії працівників поліції в разі виникнення підозри у перебуванні водія в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.
Згідно п.1 розділу 2 Інструкції, за наявності ознак, передбачених п.3 розділу І цієї Інструкції (ознаки алкогольного сп'яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Пунктом 12 розділу 2 вказаної Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, а саме, наявність однієї чи декількох ознак стану сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 266 КпАП України огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже законодавцем визначено, що протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП складається поліцейським у разі, якщо особа відмовилася від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки з допомогою технічних засобів так і в медичному закладі.
Відповідно до вимог Інструкції та ч. 2, 3, 4 ст. 266 КУпАП, поліцейський мав запропонувати ОСОБА_1 можливість проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я та доставити його відповідно до цього закладу, і лише у разі відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, поліцейський мав підстави скласти протокол про адміністративне правопорушення за порушення вимог п. 2.5 ПДР, тобто за відмову від проходження огляду.
Однак з відеозапису не вбачається, що поліцейський виконав вимоги зазначених вище нормативно правових актів.
Враховуючи дії ОСОБА_1 , який, на думку поліцейського неналежно виконав інструкцію щодо порядку проходження огляду за допомогою алкотестера, він був зобов'язаний висловити вимогу пройти огляд у медичному закладі та забезпечити проведення огляду в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. При цьому поліцейський не має процесуальних повноважень визначати яким саме методом буде проведений огляд на стан сп'яніння у медичному закладі.
Таким чином, суд першої інстанції, не звернув увагу на невідповідність протоколу вимогам законодавства, а саме на те, що дані протоколу серії ААД № 534912 від 18.08.2023 року, та наявні у справі відеозаписи різняться.
Більше того, доводи ОСОБА_1 про те, що на час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 534912 від 18.08.2023 року ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, а навпаки наполягав на цьому, не спростовані матеріалами справи.
Отже, працівниками поліції при складанні адміністративних матеріалів не дотримано вимоги адміністративного законодавства щодо обов'язку доказування, який лежить на особі, що висуває адміністративне звинувачення, не надано суду достатні докази вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Судом не прийнято до уваги недостатність доказів у справі та їх суперечність один одному, залишено поза увагою норми матеріального права, якими встановлено процедуру фіксації адмінправопорушень, зокрема за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, працівниками поліції при складанні адміністративних матеріалів не дотримано вимоги адміністративного законодавства щодо обов'язку доказування, який лежить на особі, що висуває адміністративне звинувачення, не надано суду достатні докази вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Судом не прийнято до уваги недостатність доказів у справі та їх суперечність один одному, залишено поза увагою норми матеріального права, якими встановлено процедуру фіксації адмінправопорушень, зокрема за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Так відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в його постанові від 10.07.2020 року у справі №420/647/19, адміністративне провадження №К/9901/32880/19, сам по собі тільки протокол про адміністративне правопорушення і рапорт поліцейського не може слугувати достатніми доказами доведеності винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які повинні бути вчинені відповідно до вимог закону.
Апеляційний суд зазначає, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
При цьому, Верховний Суд у справі № 38/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням ПДР України працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
А для підтвердження порушення ПДР України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Зазначені обставини додатково свідчать про те, що суд першої інстанції поверхово і без наявності належних об'єктивних доказів визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З огляду на викладені обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що докази, які маються в матеріалах справи, не доводять обставин правопорушення, зазначених в протоколі та встановлених судом, оскільки сам по собі протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, не може бути безумовним доказом вчинення особою правопорушення за обставин, зазначених в протоколі, без об'єктивного підтвердження даних, зазначених у ньому та інших доказах, які маються в матеріалах справи.
Аналізуючи наведені обставини та оцінюючи зазначені в матеріалах справи докази, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, його вини у вчиненні тих дій, які зазначені в протоколі та в оскаржуваній постанові суду.
Виходячи з вищевикладеного, вважаю за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, та на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст.ст. 268, 283, 287, 289, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Шулика Максима Юрійовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2023 року - задовольнити.
Поновити представнику ОСОБА_1 - адвокату Шулику Максиму Юрійовичу строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2023 року.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шулика Максима Юрійовича - задовольнити.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати.
Прийняти постанову, якою провадження відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Через відпустку судді Сегеди С.М., повна постанова складена 22.01.2024 року.
Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда