Номер провадження: 11-сс/813/159/24
Справа № 947/39397/23, 1-кс/947/17348/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11.01.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2023 року, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хлібодарське Одеського району Одеської області, громадянина України, не одруженого, офіційно не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023160000001198 від 07.09.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.307 КК України, -
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2023 року частково задоволено клопотання слідчого та відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 22.02.2024 року, з визначенням розміру застави у розмірі 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 805 200 (вісімсот п'ять тисяч двісті) гривень.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисники підозрюваного - адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , кожний окремо, подали апеляційні скарги, в яких, вважають оскаржувану ухвалу необґрунтованою та просять її скасувати та постановити нову, якою обрати відносно підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Доводи апеляційних скарг обґрунтовують наступним:
- в апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 , не оспорюючи обґрунтованості пред'явленої підозри зазначає, що у даному кримінальному провадженні мала місце провокація та ризики, на які посилається слідчий у клопотанні не доведені, слідчий суддя взагалі не приділив уваги наявності у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, особі підозрюваного, який має хворобу серця, потребує оперативного втручання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Крім того наголошує, що розмір застави, визначений слідчим суддею є завідомо непомірним для підозрюваного та його родини, оскільки ОСОБА_7 працює таксистом та не має інших джерел для існування, а також майна;
- в апеляційній скарзі та доповненнях до неї адвокат ОСОБА_9 зазначає, що органом досудового розслідування не доведено, що ОСОБА_7 скоїв інкримінований йому злочин, підозра ґрунтується на припущеннях, матеріали провадження підтверджують, що мала місце провокація злочину з боку працівників поліції та свідка ОСОБА_10 , докази у провадженні є недопустимими, ризики, заявлені слідчим не підтверджені жодними доказами; судом не враховано особу підозрюваного, а саме його соціальних зв'язків, зокрема наявності у нього родини, постійного місця проживання, а розмір застави є занадто великим для його родини.
Позиції учасників апеляційного розгляду
Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного ОСОБА_7 , захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисників, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Згідно частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України вказує, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно із приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався в повному обсязі.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023160000001198 від 07.09.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений час ОСОБА_7 з метою незаконного збагачення, переслідуючи корисливі мотиви, під час введення на території України воєнного стану, при невстановлених обставинах, отримав доступ у невстановленому місці до вогнепальної зброї, а саме до пістолета НОМЕР_7, № НОМЕР_1 , (cтвол № НОМЕР_2 ).
Після чого, у ОСОБА_7 виник умисел на незаконне придбання, носіння, зберігання та збут вказаної вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 в кінці серпня 2023 року, із застосуванням кросплатформової системи миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», використовуючи свій акаунт « ОСОБА_11 » встановив зв'язок із ОСОБА_10 якому в ході листування запропонував придбати в нього вогнепальну зброю.
У подальшому, ОСОБА_7 дотримуючись встановлених правил конспірації, а саме продовжуючи листування у застосунку «Telegram», повідомив ОСОБА_10 про умови збуту вогнепальної зброї та оплати йому грошової винагороди, вказавши грошову винагороду в сумі 8300 гривень, яку необхідно здійснити на рахунок банківської картки надавши її реквізити, а саме її номер - НОМЕР_3 .
Далі ОСОБА_10 (який діяв на підставі постанови про контроль за вчиненням злочину як оперативний закупний) виконуючи вказівки ОСОБА_7 прибув за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 42, де двома транзакціями здійснив переказ грошових коштів в сумі 8300 гривень на рахунок вищевказаної банківської картки.
25.09.2023 року о 16:24 год. ОСОБА_7 , отримавши грошові кошти від ОСОБА_10 , з метою подальшого збуту вогнепальної зброї прибув до відділення ТОВ «Нова пошта» № 1, яке розташоване за адресою: Одеська область, Одеський район, селище Хлібодарське, вул. Маяцька дорога, 25А, де застосовуючи правила конспірації шляхом надання невірних даних щодо себе та вмісту посилки, здійснив відправлення вищевказаної зброї ОСОБА_10 , а саме до поштомату № 35917, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 7.
Так 27.09.2023 року, приблизно о 16:20 год. ОСОБА_10 (який діяв на підставі постанови про контроль за вчиненням злочину як оперативний закупний) прибув до відділення ТОВ «Нова пошта» № 30, за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 7 де отримав посилку від ОСОБА_7 в якій знаходилася вищевказана зброя.
Після чого, того ж дня 27.09.2023, ОСОБА_10 добровільно видав співробітникам поліції придбаний ним у ОСОБА_7 пістолет НОМЕР_7, № НОМЕР_1 , (cтвол № НОМЕР_2 ), який відповідно до висновку експерта є нестандартною гладкоствольною, короткоствольною вогнепальною зброєю - 9 мм. самозарядним пістолетом НОМЕР_7 № НОМЕР_1 (cтвол № НОМЕР_2 ), виготовленим промисловим способом, турецького виробництва (компанія-виробник - «Kuzey Silah Savunma Sanayi Tic. Ltd. Sti.», м. Ізмір, Туреччина), який позиціонується виробником як сигнально-стартовий пістолет калібру 9 мм Р.А.К. (для подачі шумових сигналів), але не є таким у зв'язку з невідповідністю вимогам щодо стартових пристроїв через конструктивні зміни, внесені саморобним способом, що непередбачено виробником - захисний елемент з каналу ствола видалений, газовідвідний отвір заглушено, вказаним пістолетом можливо використання як шумових і газових пістолетних патронів калібру 9 мм Р.А.К. (Р.А.), так і патронів з кінетичними снарядами: 9-мм дробові пістолетні патрони, патрони несмертельної дії, спорядженні гумовими, або аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами (Терен 3П, ПНД-9П, Терен-3Ф та ін.); патрони роздільного спорядження (шумовий, або газовий калібру 9 mm P.A.K. (P.A.) та сферична куля, а саме свинцева картечина діаметром до 5,7 мм) чи перероблені унітарні патрони аналогічного комплектування.
Крім того, досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, який направлений на незаконне збагачення, домовився із ОСОБА_10 про збут йому вогнепальної зброї, а саме трьох пістолетів та набоїв до них за грошову винагороду в сумі 17000 гривень надавши ОСОБА_10 реквізити банківської карти № НОМЕР_4 , використовуючи листування в застосунку «Telegram».
Після чого, 17.10.2023 року ОСОБА_10 , виконуючи вказівки ОСОБА_7 прибув за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 42, де через термінал «City24» здійснив грошовий переказ на рахунок банківської картки № НОМЕР_4 . Далі 18.10.2023 року ОСОБА_7 , отримавши грошову винагороду, повідомив ОСОБА_10 , що він відправить зазначену зброю з набоями шляхом здійснення відправлення через поштового перевізника ТОВ «Нова Пошта».
Згодом, 06.11.2023 року ОСОБА_7 , змінивши акаунт в застосунку «Telegram» на «ІНФОРМАЦІЯ_3» в ході листування повідомив ОСОБА_10 , що того ж дня він відправить один пістолет «МР14» та набої, а інше відправить пізніше, однак цього не зробив.
11.11.2023 року ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_10 , що передасть йому зазначену зброю з набоями шляхом залишення «кладу», місце розташування якого повідомить пізніше.
12.11.2023 року та 13.11.2023 року ОСОБА_7 повернув частину грошової винагороди ОСОБА_10 шляхом здійснення грошового переказу на банківську карту з № НОМЕР_5 в сумі 10000 гривень, аргументуючи це тим, що він не зможе відправити ОСОБА_10 обіцяну ним кількість зброї.
Згодом 12.12.2023 року о 18:20 год. ОСОБА_7 надіслав ОСОБА_10 у застосунку «Telegram» використовуючи новий акаунт під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відео-повідомлення, на якому зафіксоване місце залишення ним «кладу» та повідомив його точне місцезнаходження та адресу, а саме: м. Одеса, вул. Базарна, 1.
Далі ОСОБА_10 (якого залучено до проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки) 12.12.2023 року о 18:30 год. прибув за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 1, де у дворі біля вказаного будинку у автомобільній шині знайшов коробку в якій знаходився пістолет револьвер « НОМЕР_6 , 5 патронів до спортивно- мисливської нарізної вогнепальної зброї та речовину рослинного походження в подрібненому стані, яка знаходилась в паперовому згортку.
Після чого, того ж дня 12.12.2023 року, ОСОБА_10 добровільно видав співробітникам поліції придбаний ним у ОСОБА_7 пістолет револьвер « НОМЕР_6 , 5 патронів до спортивно- мисливської нарізної вогнепальної зброї та речовину рослинного походження в подрібненому стані яка знаходилась в паперовому згортку.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/116-23/22964-БЛ від 20.12.2023 встановити приналежність пістолет револьвер « НОМЕР_6 до категорії вогнепальної зброї не можливо. Надані п'ять патронів, є боєприпасами до спортивно-мисливської нарізної вогнепальної зброї калібру - 5,6 мм (.22LR) гвинтівниковими патронами кільцевого спалаху, промислового виробництва. Дані патрони призначенні для використанні в мисливській та в спортивній зброї, а саме пістолетах системи «Марголіна», «ВROWNING» та карабінах або гвинтівках, вітчизняного та іноземного виробництва відповідного калібру, до стрільби придатні.
Тим самим ОСОБА_7 в порушення вимог Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів" та Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними", у невстановлених на момент досудового розслідування осіб, незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, та збув його ОСОБА_10 , шляхом залишення «кладу» у дворі біля будинку № 1 по вул. Базарна в м. Одеса.
Відповідно висновку експерта № СЕ-19/116-23/22887-НЗПРАП від 20.12.2023, надана на експертизу речовина рослинного походження в подрібненому стані, сіро-зеленого кольору, масою 2,40 г - є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом. Маса канабісу в висушеному стані становить 2,17 г.
27.12.2023 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст.ст. 208, 615 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р., заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Не погоджуючись із доводами сторони захисту про обґрунтовання слідчим суддею підозри недопустимими доказами, колегія суддів наголошує на тому, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів на даному етапі досудового розслідування підтверджується долученими до клопотання матеріалами кримінального провадження, зокрема: протоколами допитів свідка ОСОБА_10 від 07.09.2023 року та від 26.12.2023 року, протоколом огляду заздалегідь ідентифікації (помічених) грошових коштів від 23.09.2023 року; протоколом огляду особи і вручення грошових коштів від 23.09.2023 року; протоколом отримання добровільно наданого предмету від 27.09.2023 року, відповідно до якого ОСОБА_10 видав придбаний ним пістолет з написом «KUZEY S320» в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки у ОСОБА_7 ; висновком експерта від 05.10.2023 № СЕ-19/116-23/17146-БЛ за результатами судової експертизи зброї; протоколом огляду відеозапису від 02.11.2023 року, відповідно до якого було оглянуто відеозапис із камери відеоспостереження приміщення відділення № 1 ТОВ «Нова Пошта», яке розташоване за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Хлібодарське, вул. Маяцька дорога, 25А; протоколом огляду предмету від 01.11.2023 року, відповідно до якого було оглянуто мобільний телефон свідка ОСОБА_10 , в якому виявлено листування в застосунку «Telegram», із ОСОБА_7 щодо обставин збуту зброї; протоколом огляду відеозапису від 01.12.2023 року; протоколом огляду предмету від 26.12.2023 року, відповідно до якого було оглянуто мобільний телефон свідка ОСОБА_10 , в якому виявлено листування в застосунку «Telegram», із акаунтом під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яким користувався ОСОБА_7 щодо обставин збуту ним зброї, боєприпасів та наркотичних засобів; висновком судового експерта № СЕ-19/116-23/21994-ВЗ від 07.12.2023 року, відповідно до якого голос та мовлення особи, зафіксовані у відеофонограмах, які містяться у файлах під назвами: «VID-20231030-WA0001» та «VID-20231030-WA0002» ймовірно належать ОСОБА_7 ; протоколом отримання добровільно наданого предмету від 12.12.2023 року відповідно до якого ОСОБА_10 видав придбане ним в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки у ОСОБА_7 , а саме 5 набоїв та речовину рослинного походження зеленого кольору; висновком експерта від 20.12.2023 року № СЕ-19/116-23/22964-БЛ за результатами судової експертизи зброї; висновком експерта від 20.12.2023 року № СЕ-19/116-23/22887-НЗПРАП за результатами судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; протоколом огляду заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових коштів від 17.10.2023 року; протоколом огляду особи і вручення грошових коштів від 17.10.2023 року, відповідно до якого ОСОБА_10 було видано грошові кошти в сумі 20000 гривень із спеціального фонду державного бюджету України; протоколом про результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки № 11212 н/т, щодо обставин збуту ОСОБА_7 зброї та боєприпасів; протоколом про результати проведення контролю за вчинення злочину у формі оперативної закупки № 9813 нт від 28.09.2023 року щодо обставин збуту ОСОБА_7 пістолету за маркуванням «НОМЕР_7», НОМЕР_1 ; протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій передбачених ст. 260 КПК України від 27.11.2023 року відносно ОСОБА_7 ; протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 11401 від 22.11.2023, передбачених ст. 269 КПК України відносно ОСОБА_7 ; та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Так, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій ОСОБА_7 , дослідження цих документів у сукупності формують у суду внутрішнє переконання щодо того, що мали місце обставини, про які зазначається у клопотанні та що до їх вчинення може бути причетний ОСОБА_7 , тому апеляційний суд вважає правильним висновок слідчого судді про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Щодо доводів сторони захисту щодо недопустимості доказів та провокації вчинення ОСОБА_7 злочинів з боку свідка ОСОБА_10 та працівників правоохоронних органів, слід зазначити, що на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначає лише ймовірну причетність ОСОБА_7 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Доводи сторони захисту та додані до апеляційних скарг матеріали очевидно та беззаперечно не вказують на будь-яку непричетність ОСОБА_7 до кримінальних правопорушень, у вчиненні яких йому повідомлено про підозру, тому на цій стадії досудового розслідування наявні підстави вважати про обґрунтованість підозри.
Окрім того, колегія суддів також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що вона має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави апеляційному суду вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні існують доведені прокурором та слідчим ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ОСОБА_12 може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки він підозрюється у скоєнні тяжких злочинів. Необхідність врахування даного фактору зумовлена тим, що залежно від тяжкості залежить покарання, яке обвинувачений зобов'язаний буде понести ( у разі визнання його винним). Там ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжких умисних та корисливих злочинів. Наразі він неодружений, без дітей, та без офіційного місця роботи;
- незаконно впливати на свідків та експертів, оскільки станом на теперішній час у кримінальному провадженні встановлено та допитано не всіх свідків, покази яких мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, а також вони не допитані в судовому засіданні. Таким чином, ОСОБА_7 перебуваючи не під вартою, може здійснювати вплив на вказаних осіб з метою зміни їх показів чи відмову від них, а також надавати неправдиві висновки;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки підозрюваний офіційно не працевлаштований, а збут наркотичних засобів, є єдиним джерелом доходу ОСОБА_7 та перебуваючи не під вартою він може продовжувати вчиняти злочин, у якому підозрюється. Зазначений ризик обґрунтовується відсутністю легальних джерел доходів;
В той же час, слідчий суддя зазначив, що надані стороною захисту характеризуючі та медичні документи підозрюваного із врахуванням специфіки інкримінованого йому злочину, який є службовим та корупційним суттєво не знижують встановлених ризиків. Захистом не надані документи, що свідчать про неможливість утримання ОСОБА_7 в умовах слідчого ізолятору з медичних підстав.
Крім того, апеляційний суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», оскільки злочини, в якому підозрюється ОСОБА_7 пов'язаний із незаконним обігом особливо небезпечного наркотичного засобу, а також зброї та боєприпасів.
Таким чином, прокурором під час розгляду клопотання, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, доведено недостатність для запобігання вказаному ризику застосування до підозрюваного більш м'яких ніж тримання під вартою запобіжних заходів, а це у свою чергу, враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 , ч.1 ст.263 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти з конфіскацією майна, згідно ч.1, п.5 ч.2 ст.183 КПК України, є підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Водночас, апеляційний суд приймає до уваги та вважає такими, що відповідають дійсності доводи захисників, що підозрюваний має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, проте наголошує на тому, що зазначені обставини не виключають та не зменшують існування зазначених вище доведених органом досудового розслідування ризиків.
Твердження захисників про те, що слідчий суддя, порушивши вимоги діючого КПК України, не надав оцінки всім обставинам справи та не розглянув можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, апеляційний суд не відхиляє, адже, застосувавши запобіжний захід у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Що стосується тверджень захисників про непомірність визначеної слідчим суддею підозрюваному ОСОБА_7 застави, колегія суддів зазначає наступне.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 року, в якому судом зазначено, що при встановленні суми застави, яка перевищує платоспроможність обвинуваченого, слід враховувати тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, а також його професійне становище. Розмір застави, встановлений виключно з урахуванням майнового стану підозрюваного, не є достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Так, апеляційний суд погоджується із висновком слідчого судді щодо виключності зазначеного випадку, оскільки на це вказує характер інкримінованих підозрюваному злочинів, тяжкість можливого призначеного покарання, характеристика сімейного та майнового стану останнього, тому розмір застави у межах, зазначених в п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не буде здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
При цьому, колегія суддів враховує, що саме такий розмір застави є достатнім і прийнятним також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Колегія суддів вважає необгрунтованими твердження захисників про необхідність зменшення розміру застави із посиланням на те, що підозрюваний працює таксистом, а тому його матеріальний стан не дає можливості сплатити визначену слідчим суддею заставу, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст.263 КК України, та отримання за ці дії незаконних прибутків, що може вказувати на наявність в нього прихованих активів, на підставі чого апеляційний суд приходить до висновку, що менший розмір застави, з великою вірогідністю може виявитися недостатнім для гарантування запобігання встановленим ризикам.
На переконання апеляційного суду застава у розмірі 300 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сукупності з покладенням на ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, дозволить контролювати його місце перебування під час досудового розслідування, а також зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, апеляційний суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Водночас Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що органом досудового розслідування була доведена неможливість застосування на даному етапі досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу, для запобігання названим вище ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для задоволення апеляційних скарг захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді немає.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2023 року, відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023160000001198 від 07.09.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.307 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4