Номер провадження: 11-кп/813/812/24
Справа № 494/1362/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09.01.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Миколаївського районного суду Одеської області від 22.11.2023 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023162260000337, внесеному до ЄРДР 04.06.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання прокурора Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 до 20.01.2024 року включно, без визначення розміру застави.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на продовження існування ризиків, передбачених п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для обрання такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою, в тому числі ризику переховуватись від органів досудового розслідування та від суду та може вчинити інше кримінальне правопорушення, а також доведена неможливість застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, так як більш м'які запобіжні заходи не забезпечать його належну процесуальну поведінку з урахуванням встановлених ризиків. Крім того, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважав за недоцільне визначати розмір застави обвинуваченому.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду є незаконною та такою що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи з огляду на наступне:
- прокурор в порушення вимог ч.3 ст.184 КПК України до клопотання до суду першої інстанції не надавались копії матеріалів, якими він обґрунтовує доводи клопотання, а також підтвердження того, що обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів;
- пред'явлене обвинувачення необґрунтоване;
- прокурором існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, жодним чином доведено не було;
- під час судового засідання суду першої інстанції обвинувачений заперечував проти участі іншого захисника, який був залучений на окрему процесуальну дію та який приймав участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення невстановленого законодавством.
На підставі наведеного захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу та звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 з під варти.
Позиції учасників судового розгляду
09.01.2024 року на електронну адресу Одеського апеляційного суду надійшла заява захисника ОСОБА_6 , у якій останній просив розгляд справи провести без його участі, однак за участі обвинуваченого у режимі відеоконференції. Також просив його апеляційну скаргу задовольнити.
З урахуванням клопотання захисника, апеляційним судом прийнято рішення про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з ДУ «Одеський слідчий ізолятор» за участі ОСОБА_7 , однак встановити зв'язок для проведення судового засідання у режимі відеоконференції не вдалося з технічних причин.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Апеляційний суд звертає увагу що клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін не надходило, у зв'язку із чим, апеляційний суд вважає за можливе, апеляційний розгляд провести за відсутності сторін кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Мотиви апеляційного суду
Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що на розгляді у Миколаївському районному суді Одеської області знаходиться кримінальне провадження №12023162260000337, внесеному до ЄРДР 04.06.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Задовольняючи клопотання, суд першої інстанції з огляду на обставини, передбачені ст. 178 КПК України, погодився з доводами прокурора, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, на даний час не зникли та продовжують існувати.
Переглядаючи оскаржену ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним із існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особі обвинуваченого і зможе забезпечити, на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, належне виконання нею процесуальних обов'язків.
Що стосується посилань захисника з приводу того, що відсутнє обґрунтоване обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого правопорушення, апеляційний суд зазначає, що на даній стадії не вправі вдаватися у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченим дій та давати оцінку обґрунтованості обвинувачення, оскільки остаточна оцінка доведеності обвинувачення у відповідності до вимог закону, буде дана лише за наслідками судового розгляду справи в суді першої інстанції, за результатами повного дослідження всіх доказів. За таких обставин, доводи сторони захисту щодо необґрунтованості обвинувачення є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги що обвинувачений заперечував проти участі іншого захисника, який був залучений на окрему процесуальну дію, апеляційний суд не приймає, оскільки підозрюваний, обвинувачений має право, в тому числі на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження, а також на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв'язку з відсутністю коштів на її оплату (ст. 42 ч. 3 п. 3 КПК України).
Реалізація права на відмову від захисника та відповідна належна правова процедура визначена ст. 54 КПК України, частинами 1 та 3 якої зокрема передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його, проте відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов'язковою.
Враховуючи, що участь захисника відповідно до ч.1 ст. 52 КПК України в даному кримінальному провадженні є обов'язковою, а захисник ОСОБА_6 будучи належним чином сповіщеним про день та час розгляду справи в судове засідання не з'явився, в зв'язку з чим, суд правомірно залучив іншого захисника на окрему процесуальну дію.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Як вбачається з обґрунтованих висновків суду, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні продовжують існувати доведені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, того, що обвинувачений ОСОБА_7 може вдатись до спроб переховування від органів досудового розслідування, суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, які обумовлені наступним:
- зважаючи на обставини інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 8 до 15 років, ОСОБА_7 перебуваючи на волі, будучи обізнаним про ступінь тяжкості пред'явленого обвинувачення та покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винними, відомості про особу обвинуваченого зокрема: обвинувачений перебуває у цивільно-шлюбних відносинах, тобто не має тісних родинних та соціальних зав'язків, може безперешкодно залишити своє місце проживання не має, буде мати можливість переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності;
- ОСОБА_7 раніше судимий за тяжкі і особливо тяжкі злочини в тому числі за розбій, поєднаний з проникненням у житло, що свідчить про певну схильність обвинуваченого до противоправної поведінки, офіційно не працевлаштований, тобто не має постійного прибутку та стабільного джерела доходу, має місце ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може вдатися до спроб вчинення інших злочинів з корисливих мотивів.
На думку апеляційного суду, встановлена в ухвалі суду першої інстанції наявність встановлених судом ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, відповідає фактичним обставинам справи, при розгляді апеляційної скарги не спростовані, будь-яких доказів про зменшення або зникнення цих ризиків стороною захисту не надано.
Матеріали справи не містять відомостей про обставини, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, апеляційним судом не встановлено.
Щодо посилань захисника ОСОБА_6 , що прокурор в порушення вимог ч.3 ст.184 КПК України до клопотання до суду першої інстанції не надавались копії матеріалів, якими він обґрунтовує доводи клопотання, а також підтвердження того, що обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, апеляційний суд зазначає наступне.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Апеляційний суд зазначає, що таке недотримання вимог саме ст. 184 КПК України враховуючи положення ст.ст. 315, 331 КПК України не є підставою для не розгляду клопотання, оскільки відповідно до ст.331 КПК України суд незалежно від наявності клопотань зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта.
Крім того, ні захисник, ні обвинувачений не були позбавлені можливості заявити клопотання про надання часу для ознайомлення у разі такої потреби з письмовим клопотанням прокурора про продовження строку тримання під вартою.
Разом з тим, як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, оскаржуваної ухвали суду та журналу судового засідання, у судовому засіданні обвинувачений та його захисник не просили відкласти розгляд справи для ознайомлення з клопотанням.
Отже, на думку апеляційного суду, зазначені ризики виправдовують продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 та дають апеляційному суду можливість дійти до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції про наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який у цьому випадку, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, які б були підставою для скасування оскарженої ухвали та зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишенню без змін, як законна та обґрунтована.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського районного суду Одеської області від 22.11.2023 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023162260000337, внесеному до ЄРДР 04.06.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4