Справа № 314/5424/23
Провадження № 2/314/337/2024
15.01.2024 м. Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Свідунович Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу № 314/5424/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОРІ ФІНАНС", треті особи: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Якименко Андрій Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню -
Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Тимошенка А.В. звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області із позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позову зазначив, що 20.12.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Якименком А.О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 щодо виконання виконавчого напису № 88366, вчиненого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. 12.06.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОРІ ФІНАНС" заборгованості у розмірі 28437,49 грн.
Вважає, що вищевказаний виконавчий напис вчинений з численними грубими порушеннями законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з тим, що, що, по-перше, позивач не укладав з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОРІ ФІНАНС" жодних договорів, по-друге, на момент вчинення виконавчого напису законом не було передбачено права його вчиняти на кредитних договорах, які нотаріально не посвідчувалися, по-третє, у нотаріуса на час вчинення ним виконавчого напису були відсутні документи, які свідчили про безспірність заборгованості за кредитним договором та, по-четверте, відповідач не направляв позивачу жодних вимог про усунення порушень кредитного договору.
Ухвалою суду від 17.11.2023 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників. Сторонам надано строк для надання відзиву, пояснень, відповіді на відзив та заперечень.
Ухвалою суду від 17.101.2023 задоволено заяву адвоката Тимошенка А.В. в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову та зупинено стягнення за виконавчим провадженням № НОМЕР_2, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Якименком А.О. з примусового виконання виконавчого напису № 88366, вчиненого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. 12.06.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОРІ ФІНАНС" заборгованості у розмірі 28437,49 грн.
Визначений ч. 3 ст. 279 ЦПК України строк для реалізації особами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків сплив.
Відповідач та треті особи у наданий судом строк та станом на момент розгляду справи своїм правом подання до суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не скористались, відзив на позов не подали, заперечень щодо розгляду справи в спрощеному порядку також подано не було, будь-яких клопотань та заяв від відповідача до суду не надходило, відтак відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з таких підстав.
12.06.2021 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 88366, про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 0637378937 від 26.05.2019, укладеним з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНФІНАНС", правонаступником всіх прав і обов'язків якого на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами № 1 від 05.02.2021 є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС", правонаступником всіх прав і обов'язків якого на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами № 1/1 від 04.06.2021 є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОРІ ФІНАНС", заборгованості за вказаним кредитним договором за період з 04.06.2021 по 09.06.2021 у розмірі 27437,49 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 2499,99 грн, простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 24937,50 грн, а також стягнуто з боржника на користь стягувача плату за вчинення виконавчого напису нотаріусом у розмірі 1000,00 грн. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача за вказаним виконавчим написом, становить 28437,49 грн.
За вказаним виконавчим написом нотаріуса приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Якименком А.О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 за постановою від 20.12.2021.
Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 88 вказаного Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до п. 1.2 гл. 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів"), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині доповнення переліку після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин", відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у ст. 88 Закону України "Про нотаріат". Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені ст. 88 Закону України "Про нотаріат" умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням ст. 87 цього Закону.
При прийнятті постанови 22.02.2017 колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", згідно якого визнання акту суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.
Київський апеляційний адміністративний суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.
Ухвалою від 06.03.2017 у справі № 826/20084/14 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 та до закінчення касаційного розгляду зупинив її виконання.
Касаційний розгляд справи було закінчено винесенням ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, яка згідно інформації ЄДРСР України була опублікована 13.11.2017. Тобто на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису дія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 була відновлена.
Встановлено, що резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" № 23 від 21.03.2017. Резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" № 92 від 24.11.2017.
Таким чином, застосуванню при вирішенні спору підлягає саме Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку та підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України № 2075 від 11.11.1999, № 693 від 24.04.2000 та № 1602 від 29.11.2001.
Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналів нотаріально посвідчених договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Для вчинення виконавчого напису відповідачем до приватного нотаріуса був поданий кредитний договір № 0637378937 від 26.05.2019, який був нотаріально не посвідчений.
З огляду на вказане, подані відповідачем для вчинення виконавчого напису документи не відповідали вимогам, які пред'являються вище приведеним Переліком, а, отже, в момент вчинення виконавчого напису 12.06.2021 були відсутні правові підстави для його вчинення.
Висновки суду у цій частині узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17, відповідно до якої кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до Переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, а порушення нотаріусом порядку вчинення нотаріусом виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, на думку суду, неможливість вчинення виконавчого напису у цій справі була обумовлена й іншими обставинами.
Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
В постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 310/9293/15-ц зазначено, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вказана правова позиція висловлена також Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється таким чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
У постанові від 13.10.2021 у справі № 554/6777/17-ц Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Згідно з правовими висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.11.2021 у справі № 758/14854/20, учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, чи направлялась стягувачем вимога боржникові про погашення суми заборгованості за кредитом (усунення порушень вимог кредитного договору).
При цьому позивач взагалі стверджує, що ніколи не визнавав наявність кредитних правовідносин за кредитним договором на підставі якого вчинений виконавчий напис, а тим більше наявність боргу.
В свою чергу, відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, враховуючи, що станом на час вчинення виконавчого напису зазначена у ньому заборгованість не була безспірною, а також, що нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису застосовано не чинні на той момент норми, які регулюють вчинення виконавчих написів по кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі, суд приходить висновку, що спірний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, а позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині - такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 1610,40 грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі ""Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 1933/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
А у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 вказано, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір про правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не повній мірі дотримано вимог ст. 137 ЦПК України, оскільки на підтвердження витрат на правничу допомогу надано копію договору про надання правничої допомоги від 06.11.2023, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Тимошенком А.В., розрахунок вартості юридичних послуг від 06.11.2023, акт від 10.11.2023 приймання-передачі виконаних робіт (наданих юридичних послуг), а також прибутковий касовий ордер б/н від 10.11.2023 на суму 14000,00 грн. Разом з тим, надані документи не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, що, свою чергу, позбавляє іншу сторону можливості спростувати ймовірну не співмірність витрат на професійну правничу допомогу.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем не доведені понесені ним витрати на правничу допомогу, а тому ці витрати не підлягають стягненню з відповідача, відтак у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
На підставі викладеного, ст.ст. 12, 13, 81, 133-134, 137, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОРІ ФІНАНС" (код ЄДРПОУ 44353663, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Хоткевича Гната, 5, оф. 202), треті особи: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Якименко Андрій Олександрович (адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 17, 84), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати виконавчий напис № 88366 від 12.06.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОРІ ФІНАНС" заборгованості в розмірі 28437,49 грн, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОРІ ФІНАНС" (код ЄДРПОУ 44353663, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Хоткевича Гната, 5, оф. 202) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1610,40 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Наталія Миколаївна Свідунович
15.01.2024