05 грудня 2023 року
м. Чернівці
справа № 723/2965/22
провадження 22-з/822/87/23
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіної Н. Ю.
суддів Кулянди М. І., Одинака О. О.
секретаря Паучек І.І.
з участю відповідача ОСОБА_1
учасники справи:
позивач ОСОБА_2
відповідач ОСОБА_1
за заявою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Головко Ольга Станіславівна, про ухвалення додаткового рішення
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_2 у серпні 2022 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування.
Зазначала, що внаслідок смерті матері ОСОБА_3 відкрилась спадщина 03 листопада 2006 року.
До спадкового майна належала житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,1200 га кадастровий номер 7324587500:01:005:1082 за адресою АДРЕСА_1 цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), земельна ділянка площею 0,4100 га кадастровий номер 7324587500:01:005:0183 за адресою АДРЕСА_1 цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.
Вказувала, що житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 належить до майна колгоспного двору, в якому станом на 15 квітня 1991 року проживали мати ОСОБА_3 та батько ОСОБА_4
ОСОБА_3 вчинено заповіт, посвідчений секретарем Новобросковецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області області Малованюк І.Л. 27 вересня 2004 року, яким заповіла все своє майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Також батько ОСОБА_4 вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки був непрацездатною особою віком 75 років та постійно проживав разом з спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини.
Постановою державного нотаріуса Вижницької державної нотаріальної контори Чернівецької області Мицкан Ж.І. від 09 червня 2022 року №49/02-31 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповтом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набуто право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/6 частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , 5/12 частин земельної ділянки площею 0,1200 га кадастровий номер 7324587500:01:005:1082 за адресою АДРЕСА_1 цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), 5/12 частин земельної ділянки площею 0,4100 га кадастровий номер 7324587500:01:005:0183 за адресою АДРЕСА_1 цільове призначення для ведення особистого селянського господарства кожний.
Батько ОСОБА_1 набуто право власності в порядку спадкування після смерті дружини ОСОБА_3 на 1/12 частини житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , 1/6 частини земельної ділянки площею 0,1200 га кадастровий номер 7324587500:01:005:1082 за адресою АДРЕСА_1 цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), 1/6 частини земельної ділянки площею 0,4100 га кадастровий номер 7324587500:01:005:0183 за адресою АДРЕСА_1 цільове призначення для ведення особистого селянського господарства (обов'язкова частка).
Внаслідок смерті батька ОСОБА_4 відкрилась спадщина 28 червня 2009 року на 7/12 частин житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , 1/6 частини земельної ділянки площею 0,1200 га кадастровий номер 7324587500:01:005:1082 за адресою АДРЕСА_1 цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), 1/6 частини земельної ділянки площею 0,4100 га кадастровий номер 7324587500:01:005:0183 за адресою АДРЕСА_1 цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.
ОСОБА_4 вчинено заповіт, посвідчений секретарем Новобросковецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області області Малованюк І.Л. 08 вересня 2008 року, яким заповів все своє майно ОСОБА_2 .
Подала до Сторожинецької державної нотаріальної контори Чернівецької області заяву про прийняття спадщини.
Постановою державного нотаріуса Вижницької державної нотаріальної контори Чернівецької області Мицкан Ж.І. від 09 червня 2022 року №50/02-31 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Просила встановити, що частка ОСОБА_2 у спадковому майні після смерті матері ОСОБА_3 та батька ОСОБА_4 в житловому будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 становить 19/24 часток будинковолодіння, що складає 79,2 %; у земельній ділянці площею 0,1200 га кадастровий номер 7324587500:01:005:1082 за адресою АДРЕСА_1 цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) становить 7/12 частки; у земельній ділянці площею 0,4100 га кадастровий номер 7324587500:01:005:0183 за адресою АДРЕСА_1 цільове призначення для ведення особистого селянського господарства становить 7/12 частки.
Встановити, що частка ОСОБА_1 в спадковому майні після смерті матері ОСОБА_3 в житловому будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 становить 5/24 часток будинковолодіння, що складає 20,8%; у земельній ділянці площею 0,1200 га кадастровий номер 7324587500:01:005:0182 за адресою АДРЕСА_1 цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) становить 5/12 частки; у земельній ділянці площею 0,4100 га кадастровий номер 7324587500:01:005:0183 за адресою АДРЕСА_1 призначення для ведення особистого селянського господарства становить 5/12 частки.
Визнати право власності ОСОБА_2 на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. «А», літньої кухні літ. «Б», сараю літ. «В», гаража літ. «Г», сараю літ. «Д», сараю літ. «Е», сараю літ. «Є», вбиральні літ. «Ж», сараю літ. «З», сараю літ. «Л», господарської будівлі літ. «М», літнього душу літ. «Н», огорожі №1-№6, №8, 9, криниці літ. «Т7», в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 та батька ОСОБА_4 в розмірі 19/24 частин будинковолодіння, що складає 79,2%.
Визнати право власності ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 та батька ОСОБА_4 на 7/12 часток земельної ділянки площею 0,1200 га кадастровий номер 7324587500:01:005:0182 за адресою АДРЕСА_1 цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 7/12 часток земельної ділянки площею 0,4100 га кадастровий номер 7324587500:01:005:0183 за адресою АДРЕСА_1 призначення для ведення особистого селянського господарства.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 05 вересня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування задоволено.
Встановлено, що частка ОСОБА_2 в спадковому майні після смерті матері ОСОБА_3 та батька ОСОБА_4 в житловому будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 становить 19/24 часток будинковолодіння, що складає 79,2 %; в земельній ділянці площею 0,1200 га кадастровий номер 7324587500:01:005:1082 за адресою АДРЕСА_1 цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) становить 7/12 частки; та на земельній ділянці площею 0,4100 га кадастровий номер 7324587500:01:005:0183 за адресою АДРЕСА_1 цільове призначення для ведення особистого селянського господарства становить 7/12 частки.
Встановлено, що частка ОСОБА_1 в спадковому майні після смерті матері ОСОБА_3 в житловому будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 становить 5/24 часток будинковолодіння, що складає 20,8%; в земельній ділянці площею 0,1200 га кадастровий номер 7324587500:01:005:0182 за адресою АДРЕСА_1 цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) становить 5/12 частки; та в земельній ділянці площею 0,4100 га кадастровий номер 7324587500:01:005:0183 за адресою АДРЕСА_1 призначення для ведення особистого селянського господарства становить 5/12 частки.
Визнано право власності ОСОБА_2 на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. «А», літньої кухні літ. «Б», сараю літ. «В», гаража літ. «Г», сараю літ. «Д», сараю літ. «Е», сараю літ. «Є», вбиральні літ. «Ж», сараю літ. «З», сараю літ. «Л», господарської будівлі літ. «М», літнього душу літ. «Н», огорожі №1-№6, №8, 9, криниці літ. «Т7», в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 та батька ОСОБА_4 в розмірі 19/24 частин будинковолодіння, що складає 79,2%.
Визнано право власності ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 та батька ОСОБА_4 на 7/12 часток земельної ділянки площею 0,1200 га кадастровий номер 7324587500:01:005:0182 за адресою АДРЕСА_1 цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 7/12 часток земельної ділянки площею 0,4100 га кадастровий номер 7324587500:01:005:0183 за адресою АДРЕСА_1 призначення для ведення особистого селянського господарства.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 23 листопада 2023 року рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 05 вересня 2023 року в частині встановлення, що частка ОСОБА_2 в спадковому майні після смерті матері ОСОБА_3 та батька ОСОБА_4 в житловому будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 становить 19/24 часток будинковолодіння, що складає 79,2 %; в земельній ділянці площею 0,1200 га кадастровий номер 7324587500:01:005:1082 за адресою АДРЕСА_1 цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) становить 7/12 частки; та на земельній ділянці площею 0,4100 га кадастровий номер 7324587500:01:005:0183 за адресою АДРЕСА_1 цільове призначення для ведення особистого селянського господарства становить 7/12 частки, що частка ОСОБА_1 в спадковому майні після смерті матері ОСОБА_3 в житловому будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 становить 5/24 часток будинковолодіння, що складає 20,8%; в земельній ділянці площею 0,1200 га кадастровий номер 7324587500:01:005:0182 за адресою АДРЕСА_1 цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) становить 5/12 частки; та в земельній ділянці площею 0,4100 га кадастровий номер 7324587500:01:005:0183 за адресою АДРЕСА_1 призначення для ведення особистого селянського господарства становить 5/12 частки скасовано.
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення частки у спадковому майні відмовлено, а в решті залишено без змін.
Додаткове рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 22 вересня 2023 року скасовано.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Головко О.С., 23 листопада 2023 року звернулася з заявою про ухвалення додаткового рішення, яким здійснити розподіл судових витрат.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Встановлено, що ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Головко О.С., у позовній заяві зазначено, що понесено витрати з сплати судового збору в сумі 4305 грн. 57 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн.
Крім того, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Головко О.С., подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу 05 вересня 2023 року, за якою протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду буде подано докази та розрахунок вартості понесених судових витрат.
Водночас ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Головко О.С., подано засобами поштового зв'язку заяву від 08 вересня 2023 року про долучення до матеріалів справи копії договору про надання правової допомоги від 16 серпня 2022 року та додаткової угоди №1 від 16 серпня 2022 року, додаткової угоди від 15 серпня 2023 року №3, акту про прийняття0передачу наданих послуг від 29 серпня 2022 року.
Також ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Головко О.С., подано заяву від 23 листопада 2023 року, за якою протягом п'яти днів після розгляду апеляційної скарги буде подано докази та розрахунок вартості понесених судових витрат на надання правової допомоги у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Після чого ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Головко О.С., подано заяву від 23 листопада 2023 року про долучення до матеріалів справи копії додаткового договору №4 про надання правової допомоги від 17 листопада 2022 року до договору про надання правової допомоги від 16 серпня 2022 року, акту про прийняття-передачу наданих послуг від 23 листопада 2022 року.
На підставі пункту 3.1 договору між адвокатом Головко О.С. та ОСОБА_2 про надання правової допомоги від 16 серпня 2022 року розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до пункту 1, 2 додаткової угоди №1 від 16 серпня 2022 року до договору про надання правової допомоги від 16 серпня 2022 року, укладеної адвокатом Головко О.С. та ОСОБА_2 , дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокату за надання професійної правової допомоги у спорі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування.
Вартість послуг виходячи з складності справи за домовленістю сторін вираховується шляхом визначення вартості 1 години роботи адвоката, яка становить 1000 грн.
За змістом пункту 1, 2 додаткової угоди №4 від 16 серпня 2022 року до договору про надання правової допомоги від 16 серпня 2022 року, укладеної адвокатом Головко О.С. та Козак М.Г. 17 листопада 2023 року, дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокату за надання професійної правової допомоги в суді апеляційної інстанції у спорі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування.
Вартість послуг виходячи з складності справи за домовленістю сторін вираховується шляхом визначення вартості 1 години роботи адвоката, яка становить 1000 грн.
За актом про прийняття-передачу наданих послуг до додаткової угоди №1 від 16 серпня 2022 року, який складений адвокатом Головко О.С. та Козак М.Г. 29 серпня 2022 року, надано послуги з попереднього опрацювання матеріалів, отриманих від клієнта тривалістю 2 год. вартістю 2000 грн., опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, формування правової позиції, консультування клієнта з питань, які стосуються справи тривалістю 3 год. вартістю 3000 грн, підготовки процесуальних документів по справі (збирання додаткових доказів, написання позовної заяви із додатками тощо) тривалістю 15 год. вартістю 15000 грн, загальною вартістю 20000 грн.
На підставі акту про прийняття-передачу наданих послуг до додаткової угоди №4 від 17 листопада 2023 року, який складений адвокатом Головко О.С. та Козак М.Г. 23 листопада 2022 року, надано послуги з попереднього опрацювання матеріалів апеляційної скарги тривалістю 2 год. вартістю 2000 грн., опрацювання законодавчої бази з питань, що містяться в апеляційній скарзі, формування правової позиції, консультування клієнта з питань, які стосуються справи тривалістю 7 год. вартістю 7000 грн, участь у судовому засіданні 23 листопада 2023 року тривалістю 1 год. вартістю 1000 грн, загальною вартістю 10000 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
На підставі п.1, 3, 4 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази давали пояснення, не ухвалено рішення; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до п.41 постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або, наприклад, про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи суд на підставі статті 220 ЦПК має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання.
Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» передбачено, що апеляційний суд має право ухвалити додаткове рішення за заявою особи, яка бере участь у справі, або з власної ініціативи в разі, якщо він скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове чи змінив його за наявності підстав, передбачених статтею 220 ЦПК.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 23 листопада 2023 року не вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано , офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Частинами 1, 3 статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частинами першою - третьою статті 246 ЦПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Зі змісту статей 10 - 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
На підставі частини другої 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Зі змісту частини другої статті 134 ЦПК України вбачається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ЦПК України.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Таким чином відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
У цьому висновку суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18.
ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Головко О.С., у позовній заяві зазначено, що понесено витрати з сплати судового збору в сумі 4305 грн. 57 коп., витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 20000 грн.
Крім того, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Головко О.С., подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу 05 вересня 2023 року, за якою протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду буде подано докази та розрахунок вартості понесених судових витрат.
Водночас ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Головко О.С., подано засобами поштового зв'язку заяву від 08 вересня 2023 року про долучення до матеріалів справи копії договору про надання правової допомоги від 16 серпня 2022 року та додаткової угоди від 16 серпня 2022 року №1, додаткової угоди від 15 серпня 2023 року №3, акту про прийняття-передачу наданих послуг від 29 серпня 2022 року.
Також ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Головко О.С., подано заяву від 23 листопада 2023 року, за якою протягом п'яти днів після розгляду апеляційної скарги буде подано докази та розрахунок вартості понесених судових витрат на надання правової допомоги у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Після чого ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Головко О.С., подано заяву від 23 листопада 2023 року про долучення до матеріалів справи копії додаткового договору №4 про надання правової допомоги від 17 листопада 2022 року до договору про надання правової допомоги від 16 серпня 2022 року, акту про прийняття-передачу наданих послуг від 23 листопада 2022 року.
Згідно із частинами третьою, четвертою, п'ятою, шостою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 у письмових поясненнях від 15 листопада 2023 року на не підтвердження понесення ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 цього Кодексу).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.
ОСОБА_1 подано заперечення на заяву ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Головко О.С., про розподіл судових витрат від 28 листопада 2023 року, яке містить посилання на неспівмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (справа "East/West Alliance Limited" проти України") від 23 січня 2014 року).
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом з тим, у частині п'ятій наведеної норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частиною п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
На підставі пункту 3.1 договору між адвокатом Головко О.С. та Козак М.Г. про надання правової допомоги від 16 серпня 2022 року розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до пункту 1, 2 додаткової угоди №1 від 16 серпня 2022 року до договору про надання правової допомоги від 16 серпня 2022 року, укладеної адвокатом Головко О.С. та ОСОБА_2 , дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокату за надання професійної правової допомоги у спорі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування.
Вартість послуг виходячи з складності справи за домовленістю сторін вираховується шляхом визначення вартості 1 години роботи адвоката, яка становить 1000 грн.
За змістом пункту 1, 2 додаткової угоди №4 від 16 серпня 2022 року до договору про надання правової допомоги від 16 серпня 2022 року, укладеної адвокатом Головко О.С. та Козак М.Г. 17 листопада 2023 року, дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокату за надання професійної правової допомоги в суді апеляційної інстанції у спорі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування.
Вартість послуг виходячи з складності справи за домовленістю сторін вираховується шляхом визначення вартості 1 години роботи адвоката, яка становить 1000 грн.
Згідно із статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22 ) фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
За актом про прийняття-передачу наданих послуг до додаткової угоди №1 від 16 серпня 2022 року, який складений адвокатом Головко О.С. та Козак М.Г. 29 серпня 2022 року, надано послуги з попереднього опрацювання матеріалів, отриманих від клієнта тривалістю 2 год. вартістю 2000 грн., опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, формування правової позиції, консультування клієнта з питань, які стосуються справи тривалістю 3 год. вартістю 3000 гнр, підготовки процесуальних документів по справі (збирання додаткових доказів, написання позовної заяви із додатками тощо) тривалістю 15 год. вартістю 15000 грн, загальною вартістю 20000 грн.
На підставі акту про прийняття-передачу наданих послуг до додаткової угоди №4 від 17 листопада 2023 року, який складений адвокатом Головко О.С. та ОСОБА_2 23 листопада 2022 року, надано послуги з попереднього опрацювання матеріалів апеляційної скарги тривалістю 2 год. вартістю 2000 грн., опрацювання законодавчої бази з питань, що містяться в апеляційній скарзі, формування правової позиції, консультування клієнта з питань, які стосуються справи тривалістю 7 год. вартістю 7000 грн, участь у судовому засіданні 23 листопада 2023 року тривалістю 1 год. вартістю 1000 грн, загальною вартістю 10000 грн.
Установлено, що предметом розгляду суду першої інстанції були позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення частки у спадковому майні, визнання права власності в порядку спадкування.
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 05 вересня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 23 листопада 2023 року рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 05 вересня 2023 року в частині встановлення частки у спадковому майні скасовано.
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення частки у спадковому майні відмовлено, а в решті залишено без змін.
Отже задоволено позовну вимогу ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування, що становить 50% задоволених вимог.
На підставі пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 6458 грн 36 коп. відповідно до фіскального чеку Акціонерного товариства «Укрпошта» від 06 жовтня 2023 року №1218309716.
За обставин часткового задоволення позову ОСОБА_2 , судові витрат слід покласти на ОСОБА_1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 10000 грн (20000 грн х 50%), на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 5000 грн (10000 грн х 50%).
акож на ОСОБА_2 слід покласти судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог з сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3234 грн (11392 грн 26 коп. х 50%).
У постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.
Застосовуючи наведений правовий висновок, колегія суддів вважає, що здійснення адвокатом Головко О.С. попереднього опрацювання матеріалів, отриманих від клієнта, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, попереднє опрацювання матеріалів апеляційної скарги, опрацювання законодавчої бази з питань, що містяться в апеляційній скарзі, формування правової позиції не є тими послугами, які є необхідними, тому не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, визначених ОСОБА_2 .
Крім того, представник відповідача ОСОБА_5 приймав участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 23 листопада 2023 року тривалістю 40 хвилин (11:23:52 - 12:05:08).
З огляду на наведе обсяг наданих адвокатом Головко О.С. послуг з участі у судовому засіданні 23 листопада 2023 року тривалістю 1 год. є завищеним.
Отже компенсації підлягають витрати ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу щодо участі адвоката Головко О.С. у судовому засіданні в сумі 667 грн (40 хвилин х 1000 грн./година).
Ураховуючи складність справи та виконаних адвокатом Головко О.С. робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, реальність надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, а також клопотання ОСОБА_1 щодо зменшення судових витрат з обґрунтуванням неспівмірності заявлених вимог, колегія суддів вважає обмежити розмір витрат ОСОБА_6 на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції з огляду на розумну необхідність судових витрат для справи до 8500 грн.
Також з огляду на складність справи та виконаних адвокатом Головко О.С. робіт, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, реальності надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), представлення інтересів ОСОБА_2 у судовому засіданні, нетривалості розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також клопотання ОСОБА_1 щодо зменшення судових витрат з обґрунтуванням неспівмірності заявлених вимог, колегія суддів вважає справедливим відшкодування ОСОБА_2 понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 3000 грн.
Керуючись п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Головко Ольга Станіславівна, про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 8500 грн., витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 3000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3234 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення 10 грудня 2023 року.
Головуючий Н. Ю. Половінкіна
Судді М. І. Кулянда
О. О. Одинак