308/22791/23
17.01.2024 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла із Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк. АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 180-1 КУпАП ,-
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №966057 від 26.05.2023 року вбачається, що 26.05.2023 року о 22 год. 30 хв. будучи адміністратором закладу «Малібу» який розташований за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 72, допустив перебування малолітніх осіб, без супроводу дорослих та чим порушив порядок перебування дітей у закладі, чим вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст. 180-1 КУпАП.
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.01.2023 року, матеріали справи за вказаним протоколом направлено на доопрацювання.
Повторно справа для розгляду до суду надійшла 21.12.2023. При цьому у ході доопрацювання до матеріалів справи додано рапорт посадової особи ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області про те, що під час складання протоколу відносно ОСОБА_1 , останній повідомив, що надасть всі необхідні документи під час розгляду в судовому засіданні.
У судове засідання не з'явився ОСОБА_1 , про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Повідомлення про його виклик у суд на розгляді справи у вигляд смс повідомлення направлено на його мобільний номер телефону. Також інформація щодо розгляду справи розміщена на сайті Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, веб-порталі судової влади України, за посиланням: https://ug.zk.court.gov.ua/sud0712/gromadyanam/.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07.07.1989, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ч.2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Суд, приймаючи до уваги неявку особи, що притягається до відповідальності, яку розцінює як штучне затягування процесу, з метою уникнути відповідальність за скоєне правопорушення, враховуючи достатність зібраних матеріалів по справі, у відповідності до ст. 268 КУпАП, розглядає справу за відсутності особи, участь якої відповідно до положень частини 2 зазначеної статті не є обов'язковою.
Дослідивши матеріали адміністративного провадження, суд дійшов до висновку:
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Положеннями ст. 276 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення повинен вирішити, у тому числі й питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення (п. 2), а в разі неправильного складання такого протоколу, у тому числі і про адміністративно-карне хуліганство, повернути матеріали адміністративної справи органу внутрішніх справ для належного (додаткового) оформлення (п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22 грудня 2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство»).
Згідно положень ст.ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.
Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення згідно ст. 256 КУпАП зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати пояснення та зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підпису. Власноручно викладені цією особою пояснення та зауваження додаються до протоколу, про що до нього вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення та/або зауваження. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дати пояснення і підписати протокол у ньому робиться запис про це. При складанні протоколу порушникові роз'яснюються його права і обв'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен провадитися їх, у тому числі, і судовий розгляд.
З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, у вину ОСОБА_1 ,ставиться те, що він 26.05.2023 року о 22 год. 30 хв. будучи адміністратором закладу «Малібу» який розташований за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 72, допустив перебування малолітніх осіб, без супроводу дорослих та чим порушив порядок перебування дітей у закладі, чим вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст. 180-1 КУпАП.
Разом із тим, як встановлено зі змісту протоколу, відомостей про потерпілих та свідків правопорушення протокол не містить. Окрім того, відсутні відомості про наявність відео-, фото - доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 , інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 180-1 КУпАП, відповідальність особи передбачена за: порушення встановленого законом порядку перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування.
У законодавстві України про охорону та захист прав дитини встановено відповідальність за факти перебування дітей без супроводу дорослих у вечірній час у громадських закладах.
Згідно з Законом України «Про охорону дитинства», дитина - це особа віком до 18 років (повноліття). Малолітня дитина - дитина віком до 14 років. Неповнолітня - з 14 до 18 років.
З метою попередження злочинності як з боку дітей, так і проти них, стимулювання відповідальності батьків, законодавством України встановлено:
Закон України «Про охорону дитинства» стаття 20-1 передбачає, особливості перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування
Діти віком до 16 років з двадцять другої до шостої години можуть перебувати у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування лише в присутності принаймні одного з батьків чи іншого законного представника дитини або особи, яка її супроводжує і несе за неї персональну відповідальність.
Власники закладів, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладів громадського харчування та уповноважені ними особи зобов'язані вживати заходів щодо недопущення у такі заклади з двадцять другої до шостої години дітей до 16 років без супроводження осіб, зазначених у частині першій цієї статті.
Власники закладів, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладів громадського харчування та уповноважені ними особи мають право у період з двадцять другої до шостої години вимагати у відвідувачів таких закладів документи, що підтверджують досягнення ними 16-річного віку.
Слід зазначити, що у протоколі відсутні відомості про «малолітніх осіб», перебування яких допустив у вказаному закладі ОСОБА_1 .
Згідно фабули протоколу - вказано, що ОСОБА_1 , є адміністратором закладу «Маямі», та що він допустив перебування малолітніх осіб без супроводу дорослих у вказаному закладі. При цьому, жодних доказів тому, що ОСОБА_1 , займає вказану посаду, відомостей щодо функціональних обов'язків та відповідних його повноважень діяти від імені власника закладу до матеріалів справи не додано.
При цьому із наведених вище норм вбачається, що саме власники закладів, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладів громадського харчування та уповноважені ними особи зобов'язані вживати заходів щодо недопущення у такі заклади з двадцять другої до шостої години дітей до 16 років без супроводження осіб, зазначених у частині першій цієї статті, та що саме вказані особи мають право у період з двадцять другої до шостої години вимагати у відвідувачів таких закладів документи, що підтверджують досягнення ними 16-річного віку.
Так, матеріли справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 , є власником чи уповноваженою особою, у розумінні ст.20-1 Закон України «Про охорону дитинства», та відповідно мав вживати заходів щодо недопущення знаходження у вказаному закладі з двадцять другої до шостої години дітей до 16 років без супроводження осіб.
Протокол про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення, а тому дотримання правил щодо його складання є обов'язковим.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У постанові суду, якою справу направлено для доопрацювання та належного оформлення, було вказано на зазначені обставини. Однак в ході доопрацювання до матеріалів справи жодних доказів на наявність у діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення не надано. Так, в ході доопрацювання о матеріалів справи додано лише рапорт посадової особи ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області про те, що під час складання протоколу відносно ОСОБА_1 , останній повідомив, що надасть всі необхідні документи під час розгляду в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи щодо ОСОБА_1 , вважаю, що працівниками поліції не доведено наявність події і складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 180-1 КУпАП, оскільки відсутні будь які докази того, що він є адміністратором закладу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та що він допустив перебування малолітніх осіб без супроводу дорослих у вказаному закладі, як на це вказано у фабулі пртоколу про адміністративне правопорушення.
Натоміть у рапорті працівник поліції фактично переклав обов'язок доказування, власне на ОСОБА_1 , який сам мав надати суду «всі необхідні документи». Окрім того, в рапорті не вказано, які саме документи.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять "обвинувачення за адміністративним проступком" та "обвинувачення, які мають ознаки злочину", залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі "Лутц проти Німеччини", "Отцюрк проти Німеччини", "Девеєр проти Бельгії", "Адольф проти Австрії" та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб.
Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст.62 Конституції України.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
У той же час, у справі "Barbera, MesseguandJabardo v. Spain" від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно дост.7 КУпАПніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ч.1 тс. 180-1 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись п.1 ст.247, ст.ст.251, 283 КУпАП, суддя,-
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 180-1 КУпАП, - закрити, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області шляхом подачі скарги протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В.Фазикош