Справа № 629/3584/23 Головуючий суддя І інстанції ЦЕНДРА Н. В.
Провадження № 33/818/66/24 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
15 січня 2024 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К. при секретарі Вакула Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Арменії, мешканець АДРЕСА_1 ,
- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.
Постановою встановлено, що 25.06.2023 року о 00:09 год. в Харківській області, Лозівському районі, с. Садове по вул. Центральна, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер», результат огляду позитивний - 1,42 проміле.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити, посилаючись на те, що суд першої інстанції не аргументував рішення, ухваливши його на припущеннях, а також не вірно застосував норми права. Вказував, що поліція зупинила його без правових підстав, тобто незаконно та провели незаконну перевірку. Також вказував, що його не відсторонили від керування.
14 січня 2024 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшла заява захисника ОСОБА_1 - адвоката Авер'янова О.Ю., в якій він просив слухати справу без його участі та без участі ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, а також вимоги ст.ст. 268, 271 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 без його участі та без участі його захисника, враховуючи відомості, які містяться в матеріалах цієї справи.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.9А.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Належить врахувати те, що ані ОСОБА_1 , ані його захисник не заявляли будь-яких клопотань щодо перевірки відомостей протоколу та решти матеріалів, які долучені органом патрульної поліції до цієї справи.
Натомість, суб'єктивні твердження та доводи апелянта не спростовують відомості протоколу та решти матеріалів, виходячи з наступного.
Визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції послався на відомості, як містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення; акті огляду на стан сп'яніння; результаті тесту газоаналізатора ДРАГЕР; направленні на огляд водія; відеозаписі бодікамери працівників поліції, а також інших доказах, які містяться в матеріалах цієї справи.
Зокрема, відповідно до відомостей, які зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення (арк. 2) вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зв згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер, результат огляду позитивний 1,42 проміле при безперервній відеозйомці на службову камеру № 241.
Аналізуючи зміст цього протоколу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі.
Належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ані ОСОБА_1 , ані його захисником не оскаржувалися, тобто останній не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва для проведення службової перевірки щодо їх дій під час складення протоколу, не звертався до суду в порядку КАС України на дії працівників поліції, а також не звертався до правоохоронних органів з відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції.
Отже, враховуючи відсутність будь яких скарг ОСОБА_1 та його захисника щодо дій працівників поліції під час складення ними протоколу стосовно ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в протоколі відповідають дійсності та заслуговують на увагу.
Крім того, відповідно до відомостей роздруківки газоаналізатору Драгер, вміст алкоголю у видихаємому ОСОБА_1 повітрі складав 1,42 проміле (арк. 5).
Поряд з цим, з відомостями проведеного огляду, які зазначені у цій роздруківці ОСОБА_1 був згоден, про що свідчить його власноручний підпис у цій роздруківці. Також згода ОСОБА_1 з результатом проведеного огляду підтверджується його особистим підписом у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (арк. 3) у графі «з результатами згоден».
Крім того, в матеріалах справи міститься відеозапис події за участю ОСОБА_1 (арк. 10).
З відомостей відеозапису вбачається, що працівники поліції під час дії комендантської години зупинили автомобіль «Тойота», під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці його зупинки з використанням газоаналізатора Драгер. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп'яніння та результат цього огляду виявився позитивним - 1,42 проміле. З таким результатом ОСОБА_1 був згоден, будь-яких заперечень або незгод щодо проведеного огляду працівникам поліції не повідомляв.
Отже, оскільки працівники поліції зупинили ОСОБА_1 під час дії комендантської години, такі твердження апелянта щодо незаконної зупинки є необґрунтованими.
Аналізуючи відомості цього відеозапису та відомості роздруківки газоаналізатору ДРАГЕР, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння та особисто у такому стані керував транспортним засобом, що поза розумним сумнівом свідчить про порушення ним п. 2.9А ПДР України.
Крім цього, відповідно до вимог ч.2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому до матеріалів справи був долучений відеозапис події за участю ОСОБА_1 , який містить відомості про: керування ОСОБА_1 автомобілем; проведення огляду на місці його зупинки з використанням алкотестеру ДРАГЕР, а тому, враховуючи наявність цього відеозапису, залучення працівниками поліції свідків було необов'язковим, що передбачено саме вимогами ст. 266 КУпАП.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Між тим, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9А Правил дорожнього руху України та притягнуто його за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 жовтня 2023 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков