Справа № 643/4442/18 Головуючий суддя І інстанції Ольховський Є.Б.
Провадження № 22-ц/818/461/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
22 січня 2024 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Яцини В.Б.,
суддів колегії: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» на додаткове рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2023 року, по цивільній справі № 643/4442/18, за позовом Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Рішенням Ленінського райсуду м. Харкова від 28.09.2023 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р № НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.10.2013р. року у розмірі 5192 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р № НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 60 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
01.10.2023 адвокат яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала заяву про ухвалення додаткового рішення по вказаній справі, прохала стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.
Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2023 року було задоволено заяву відповідача про стягнення витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2 просить скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви, оскільки адвокатом не надано суду акт приймання правничої допомоги із зазначенням переліку наданих послуг.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вирішуючи питання в частині розміру витрат на правничу допомогу, суд виходив із обсягу необхідних робіт для розгляду справи та вважав розмір правничої допомоги завищеним, що на думку апелянта є незаконним та необґрунтованим.
Посилається на правову позицію Верховного суду викладену у постанові від 09.10.2020 у справі № 509/5043/17, згідно якої неподання розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, що є підставою для відмови в стягненні витрат на правову допомогу.
Відзив на скаргу не надійшов.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Постановляючи додаткове рішення про стягненні витрат понесених на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що витрати заявлені представником відповідача є завищеними та не відповідають обсягу наданих робіт.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Як убачається з матеріалів справи, 28.09.2023 року рішенням Ленінського райсуду м. Харкова позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 задоволено частково.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, залученням експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при задоволенні позову - на відповідача.
Між адвокатом Селезень С.В. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги №б/н від 12.06.2023 року. (а.с.138-139)
Зі змісту Додаткової угоди від 12.06.2023 року вбачається, що сторони погодили вартість послуг адвоката при розгляді справи у суді першої інстанції у розмірі 15000,00. До договору б/н від 12.06.2023 про надання професійної правничої допомоги, укладено Додаткову угоду від 12.06.2023 року, в якій погоджено, що сторонами не складається та не підписується акт виконаних робіт (а.с.140).
Вартість сплачених позивачем послуг адвоката з професійної правової допомоги, пов'язаної з розглядом цієї цивільної справи, складає 15 000,00 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги від 12.06.2023 року, додатковою угодою б/н від 12.06.2023 р., квитанцією б/н від 12.06.2023 року.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування адвокатом надано копію Додаткової угоди до Договору про надання професійної правничої допомоги б/н від 12.06.2023 року, укладеного між адвокатом Селезень С.В. та ОСОБА_1.
У заяві щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу (розрахунок витрат) від 04.10.2023, яка була направлена банку 03.10.2023 (а.с.134-140а), і банком своїх заперечень суду не надано, вбачається, що адвокат надав наступні послуги: усну консультацію з вивчення матеріалів справи, дослідження правових висновків ВС, складання письмових пояснень по справі (відзиву), участь у судовому засіданні (незалежно від кількості судових засідань).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, які позивач поніс на професійну правничу допомогу, суд має враховувати, що наявний в матеріалах справи детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання всіх заяв та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, оскільки заявлені адвокатом Селезень С.В. витрати на правничу допомогу у сумі 15000,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Посилання банку на відповідну практику Верховного суду не є релевантною у цій справі.
Що стосується доводів скарги про те, що відсутній акту виконаних робіт, то як було вже зазначено вище, його складення не передбачено умовами договору, а виставлення рахунку клієнту та його оплата свідчать про їх прийняття. Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18.
Зважаючи на вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням ст. 141 ЦПК України, виходячи із задоволених вимог, колегія суддів вважає що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається, підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу за подання апеляційної скарги немає.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростували, то відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Додаткове рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 22 січня 2024 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді Ю.М. Мальований.
О.Ю.Тичкова.