Справа № 638/2006/23 Головуючий суддя І інстанції Цвіра Д. М.
Провадження № 33/818/58/24 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
12 січня 2024 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 травня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить - 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Оскаржуваною постановою встановлено, що 25.02.2023 о 00 год. 19 хв. за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 171 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом HYUNDAI TERRACAN, н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6810, проба позитивна. Результат огляду 1,38% проміле. З результатом згоден, від проходження огляду в наркоцентрі відмовився.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі апелянт просить скасувати постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.05.2023 року та закрити адміністративне провадження стосовно ОСОБА_1 .
Свої апеляційні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не з'ясовані усіх обставин, які підлягають з'ясуванню та не надана їм належна оцінка, а також неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Зокрема, ОСОБА_1 посилається на те, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що працівники поліції протокол склали не у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також не роз'яснили апелянтові у зв'язку з чим він притягається до адміністративної відповідальності та не ознайомили його з отриманими доказами. Відеозапис не містить фактів ознайомлення ОСОБА_1 з доказами у цій справі, що, на думку апелянта, спростовує факт його ознайомлення з відповідними письмовими доказами у цій справі. Крім того, працівниками поліції ані посвідчення водія, ані транспортний засіб у особи, яка притягається до адміністративної справи не вилучались, що, на думку ОСОБА_1 , свідчить про відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 просив поновити йому пропущений строк на апеляційне оскарження постанови судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.05.2024 року, посилаючись на те, що в судовому засіданні в суді першої інстанції апелянт участі не приймав, копію постанови ОСОБА_1 не отримував. Про існування оскаржуваної постанови дізнався від працівників поліції під час перебування у відпустці. Є чинним військовослужбовцем та приймає активну участь у відсічі збройній агресії російської федерації проти України.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відомостями матеріалів справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
В судове засідання, призначене на 12 листопада 2023 року в приміщенні Харківського апеляційного суду, ОСОБА_1 для розгляду його апеляційної скарги не з'явився; про дату, час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, а саме: особисто телефонограмою (а.с.42), а також шляхом отримання судової повістки в електронній формі (довідка про доставку СМС повідомлення, сформованої згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасників судового процесу, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року №28. (а.с. 45).
Крім того, Харківським апеляційним судом була направлена судова повістка на адресу АДРЕСА_1 . З невідомих причин зворотне повідомлення про отримання судових повісток до суду апеляційної інстанції не повернулись протягом тривалого часу, однак, згідно відомостей роздруківки трекінгу АТ «Укрпошта» судова повістка, направлена на адресу, вказану в апеляційній скарзі зазначено «відправлення у точці видачі».
З огляду на вказане, Харківський апеляційний суд вжив всіх заходів щодо повідомлення учасників справи про дату судового засідання та вважає їх повідомленими належним чином.
При цьому належить взяти до уваги, що відповідно до ч.5, 6 ст. 294 КУпАП апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання.
Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. В матеріалах справи відсутні відомості про поважність неявки апелянта у призначене судове засідання, а також жодні заяви або клопотання чи будь-яких інших повідомлень стосовно відкладення судового засідання, призначене на 12 січня 2024 року.
Поряд з цим слід зазначити, що апеляційний розгляд у цій справі раніше вже відкладався у зв'язку із заявою особи, що подала апеляційну скаргу (а.с. 39), що свідчить про обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд його апеляційної скарги Харківським апеляційним судом.
Таким чином, Харківський апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 за відсутності належно повідомлених учасників справи в межах поданої апеляційної скарги та відомостей, що є наявними у матеріалах справи.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні, передбаченого п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, вчиненому за наступних обставин.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджуються наявними у справі відомостями, а саме:
- відомостями протоколу ААД№ 224596 від 25.02.2023 року ОСОБА_1 25.02.2023 о 00 год. 19 хв. за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 171 керував транспортним засобом HYUNDAI TERRACAN, н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6810, проба позитивна. Результат огляду 1,38% проміле. З результатом згоден, від проходження огляду в наркоцентрі відмовився.
У графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті справи» зазначив «ст. 63 Конституції України» та власний підпис, що свідчить про відмову надавати пояснення відносно себе.
Щодо порушення його прав працівниками поліції жодним чином не зазначив.
- довідкою, згідно якої ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 видане 22.12.2022 (а.с.2);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів з відміткою у графі «результат огляду на стан сп'яніння» зазначено «1,38 проміле, тест №1323». З результатом тесту ОСОБА_1 був згоден про що свідчить його підпис у відповідній графі цього акту (а.с.6);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з позначкою «не проводився» (а.с.7);
- роздруківкою тесту на стан алкогольного сп'яніння (а.с.5);
- відомостями рапорту інспектора УПП в Харківські області О. Звєздової. Згідно цих відомостей, під час патрулювання Шевченківського району м. Харкова 25.02.2023 року о 00 год. 05 хв. за адресою вул. Клочківська 171 м. Харкова було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування у водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, порушення координації рухів. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатору на місті зупинки транспортного засобу. Результат огляду становив 1,38 проміле. З результатом водій був згоден. ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортними засобами, автомобіль було передано тверезому водію - діючому військовослужбовцю;
- відомостями з відеозапису фіксації обставин правопорушення, наданих Управлінням патрульної поліції в Харківській області (додаток до протоколу ААД№224596 (а.с. 3, 4), де зафіксовано зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , спілкування працівників поліції з водієм зупиненого транспортного засобу. Відеозаписом встановлено, що працівниками поліції було проведено огляду водія на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки у встановленому законом порядку. Результат огляду становив 1.38 проміле. Водій з результатом огляду за допомогою газоаналізатора погодився. У зв'язку з чим було складено протокол про адміністративну відповідальність відносно ОСОБА_1 .
Особу, яка притягається до адміністративної відповідальності було ознайомлено зі змістом складеного протоколу та роз'яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Заяв чи клопотань про порушення його прав працівниками поліції жодним чином не зазначив, будь-яких заперечень чи зауважень щодо дій працівників поліції не висловлював.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 не скористався процесуальною можливістю та не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Також стороною захисту не надано відомостей про, що останні зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб - працівників поліції.
Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи, що апелянт не скористався своїм правом та не надав до суду доказів на підтвердження його версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів сторони захисту в цій частині.
Твердження апелянта щодо того, що працівниками поліції складався протокол за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також про те, що працівниками поліції водію не роз'яснено вчинене правопорушення та не ознайомлено з доказами та документами є суб'єктивними, надуманими та необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно з вимогами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 2.9 «а» ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
Відповідно до вимог ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення, який оцінюється у сукупності з іншими доказами по справі, й обставини, що містяться на вказаному відеозаписі, повністю узгоджується зі змістом обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так й у долучених до нього доказах.
Відповідно до вимог п. 1 розділу 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 Протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; акт огляду на стан сп'яніння в разі проведення огляду на стан сп'яніння; інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Крім того слід зазначити, що працівниками поліції формується лише адміністративний матеріал, окремі докази, зокрема відеозапис, можуть бути долучені за першої можливості та з пропуском розумного часу для їх отримання. А розгляд справи за ч. 1 ст 130 КУпАП, зафіксовані у протоколі про адміністративну відповідальність, розглядають виключно суди районних, районних у містах, міські чи міськрайонні суди.
Відомостями протоколу та додатків до нього, а саме відеозаписом встановлено, що ОСОБА_1 було зупинено під час дії в м. Харкові комендантської години. Під час спілкування працівниками поліції у водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору DRAGER 6810. Результат такого огляду склав 1.38 проміле. З результатом огляду водій був згоден.
Водія ОСОБА_1 було ознайомлено з протоколом ААД№224596 від 25.02.2023 року про, що свідчать його підписи у відповідній графі протоколу ААД №224596 та в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Зауважень, щодо його складання, зокрема з приводу долучених до протоколу доказів, жодним чином не висловив. Дії працівників поліції в цій частині у визначеному Законом порядку не оскаржував.
Крім того, ОСОБА_1 було роз'яснені права передбачені ст. 268 КУпАП, згідно приписів яких, він має право ознайомлюватись з матеріалами справи. Відомості матеріалів справи не містять жодних фактів, щодо відмови апелянтові у використанні такого права як працівниками поліції, так і судом першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було відомо про заборону, встановлену Правилами дорожнього руху України, керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а також його ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення та актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеними відносно нього відповідальною особою і долученими до матеріалів цієї справи.
У зв'язку з чим, доводи апелянта в цій частині слід визнати необґрунтованими та розцінювати їх як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .
З приводу апеляційних доводів щодо того, що працівниками поліції не були вилучені посвідчення водія та транспортний засіб особи, яка притягається до адміністративної відповідальності слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог п. 3, 4 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1086 посвідчення водія тимчасово вилучається за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене Кодексом України про адміністративні правопорушення за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
У разі вчинення правопорушення, за яке передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, складається протокол про адміністративне правопорушення у двох примірниках і тимчасово вилучається посвідчення водія, про що робиться запис у протоколі.
Вимогами ч. 3. ст. 265-2 КУпАП встановлено, що у разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху або не створює загрозу безпеці руху, крім розміщення транспортного засобу на місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик. Випадки тимчасового затримання транспортного засобу та доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик визначені частиною третьою статті 265-4 цього Кодексу тобто таке затримання транспортного засобу має бути обумовлено порушенням чітко визначених правил дорожнього руху.
З відомостей, наявних у матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 на огляд працівникам поліції було надано посвідчення водія відповідної категорії у застосунку «Дія», а транспортний засіб, яким він керував, було передано тверезому водії - командиру роти в/ч НОМЕР_3 .
За таких обставин працівники поліції були позбавлені процесуальної можливості вилучити посвідчення апелянта та вилучити транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 25.02.2023 року по вул. Клочківській 171.
Аналізуючи відомості всіх доказів у справі як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та поза розумним сумнівом свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння.
Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 2.9 «а» ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
Пунктом 1. 9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі захисника не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновивши йому строк на апеляційне оскарження постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 травня 2023 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 травня 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков