Справа № 307/3755/22
Провадження №1-кп/307/258/23
22 січня 2024 року Тячівський районний суд Закарпатської області, в особі головуючого судді ОСОБА_1
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурорки ОСОБА_3
представника потерпілого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, кримінальне провадження за № 12022071160000449, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 286-1 та ч. 1 ст. 135 КК України,
В провадженні Тячівського районного суду знаходиться вищевказане кримінальне провадження.
У зв'язку з відкладенням судового засідання прокурорка просить продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на 60 днів, так як відсутні обставини, які б свідчили про зменшення ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Представник потерпілої підтримав думку прокурорки.
Захисник ОСОБА_5 заперечує щодо продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки ризики на які посилається прокурорка відсутні. Просить змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку захисника.
Заслухавши думку учасників судового провадження суд приходить до висновку, що клопотання прокурорки про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання захисника - відмовити, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У відповідності до ст. 5 п. "С" Конвенції, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Згідно із позицією Європейського суду при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою суд повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи, характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке може бути призначено в результаті засудження.
Згідно до вимог ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання в виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, та у вчиненні нетяжкого злочину. Тому існують ризики, що він може переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинені ним злочини, знаходячись на волі може незаконно впливати на потерпілого та/чи свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Беручи до уваги наведене суд приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись стст. 177, 178, 183, 194, 200, 369 КПК України суд
Клопотання прокурорки про продовження строку запобіжного заходу задовольнити.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою без визначення розміру застави продовжити до 24.00 год. 21 березня 2024 року.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 відмовити.
Ухвала підлягає виконанню негайно та може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1