Провадження № 33/803/46/24 Справа № 932/4576/23 Суддя у 1-й інстанції - Карягіна Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.
19 січня 2024 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисників Кізіми Валентина Віталійовича та Овчаренко Сергія Миколайовича в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2023 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за
адресою: АДРЕСА_1
у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
за участю:
захисників Кізіми В. В., Овчаренко С. М.
особи, яка притягується до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
Зміст оскарженого судового рішення.
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2023 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Згідно з постановою суду першої інстанції, 28 квітня 2023 року о 22 годині 35 хвилин, водій ОСОБА_1 по вул. Панікахи, буд. 28 у м. Дніпрі, керував транспортним засобом "Кіа" д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода). Від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожного руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисники просять постанову суду скасувати та закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилаються на порушення порядку проведення огляду водія на стан сп'яніння, передбаченого ст. 266 КУпАП, а саме зазначають, що відеозапис (відеофайл з записом з нагрудних камер співробітників поліції), не є безперервним та складається з окремих файлів, крім того останній не засвідчений належним чином електронним цифровим підписом.
Зазначають, що в матеріалах справи не міститься доказів факту керування транспортним засобом, оскільки відповідно до матеріалів автомобіль був припаркований та не рухався, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, крім того судом першої інстанції не взято до уваги показання дружини ОСОБА_1 , яка співробітникам поліції повідомила, що керувала транспортним засобом саме вона. Вважає, що в порушення вимог Інструкції співробітники поліції висунули незаконну вимогу про проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки надані матеріали не містять доказів встановлення та виявлення у ОСОБА_1 ознак сп'яніння. Сторона захисту зауважує на тому, що поведінка ОСОБА_1 є адекватною та відповідає обстановці, зазначають, що саме неправомірні дії співробітників поліції зумовили останнього стати на захист своєї дружини. Зазначають, що рапорт співробітника поліції не є допустимим доказом по справі, оскільки не містить відповідних реквізитів та доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення. Також зазначають, що показання свідка ОСОБА_2 , який повідомив до органу поліції про факт дорожньо-траснпортної пригоди, не є належним та допустимим доказом, оскільки він не був очевидцем подій та не вказав, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Крім того, матеріали справи не містять даних про те, що на транспортному засобі ОСОБА_1 були виявлені механічні ушкодження чи стосовно нього був складений протокол у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Сторона захисту зазначає, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом та не роз'яснено у встановленому законом порядку права та обов'язки.
Вважають, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом вказували на його винуватість у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення.
Позиції учасників апеляційного процесу.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги захисників та просив її задовольнити з викладених в ній підстав.
Захисник Овчаренко С. М. підтримав доводи апеляційної скарги та просив постанову суду скасувати, а провадження закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також зазначив, що наданими матеріалами не підтверджено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, вказав про недопустимість доказів, а саме пояснення свідка ОСОБА_2 та рапорту співробітника поліції.
Захисник Кізіма В. В. підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні з викладених в ній підстав. Крім того зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази щодо порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, що слугували підставою для проходження огляду, зауважив на тому, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не керувала транспортним засобом. Зауважив на тому, що дії співробітників поліції були незаконними та такими, що не відповідали обставинам події.
Мотиви апеляційного суду.
Перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, які зводяться до процесуальних порушень порядку проведення поліцейськими огляду, відсутності підстав зупинки транспортного засобу, не встановлення факту керування транспортним засобом, недопустимості доказів по справі апеляційний суд, доходить наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» слідує, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи і з таким висновком погоджується суд апеляційної інстанції. Так, вина правопорушника підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №042837, складеним уповноваженою особою, з дотриманням вимог статей 254 - 256 КУпАП, в якому зафіксовано, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці та від проходження огляду у встановленому законом порядку ( з застосуванням спеціального технічного приладу Drаger Alcotest та у медичному закладі) відмовився, чим порушив п. 2. 5 Правил дорожнього руху України; рапортом інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №1 УПП в Дніпропетровській області Загоровського Юрія, згідно якого28 квітня 2023 року о 22 годині 38 хвилин, під час патрулювання на службовий планшет отримано виклик про дорожньо-транспортну пригоду, без травмованих, прибувши на місце події заявник повідомив обставини скоєного ДТП та дані/характеристики автомобіля на якому рухався правопорушник, після чого навпроти кінотеатру "Січ" виявили схоже за описом авто водій та пасажирка якого неадекватно поводились. У водія ОСОБА_1 під час спілкування було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, після чого було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, на що він відмовився (а. с. 4); направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 28 квітня 2023 року, згідно якого ОСОБА_1 від проведення огляду відмовився (а. с. 5).
Крім того, відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції зафіксовані події, які стались 28 квітня 2023 року, а саме під час під'їзду екіпажу поліції виявлено автомобіль "Кіа" д/н НОМЕР_1 , біля якого знаходився ОСОБА_1 та його дружина і двоє неповнолітніх дітей, крім того на місці були ще декілька екіпажей поліції, учасники події поводились неадекватно, висловлювались нецензурною лайкою. Після встановлення особи ОСОБА_1 , у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, що об'єктивно підтверджується переглянутим відеозаписом, останній добровільно повідомив, що саме він керував транспортним засобом та у довільній формі зазначив: "Что в ларек не врезался, только, что подьехал, припарковался и хотел идти за пиццой".
Також на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 не заперечував факт того, що він був водієм вказаного транспортного засобу, крім того дружина останнього у стверджувальній формі також не вказувала, що безпосередньо вона керувала транспортом, її висловлювання виражались у припущеннях про ймовірну можливість надання їй, як дружині ОСОБА_1 права на керування.
Зазначені вище докази, є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду.
Судом вірно враховано у якості доказу долучений до матеріалів адміністративної справи на оптичному диску відеозапис, з якого вбачається, що співробітники поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення діяли згідно до вимог чинного законодавства та у відповідності до процедури проведення огляду водіївтранспортних засобів на стан сп'яніння та оформлення результатів такого огляду.
Відеозапис є об'єктивним доказом по справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь якої особи та на якому зафіксовано достовірну, повну та переконливу фіксацію відповідних подій. У виконання вимог ст. 266 КУпАП та ст. ст. 31, 40 ЗУ "Про Національну поліцію України", поліцейський використав технічні засоби з метою відеофіксації подій та долучив відеозапис як доказ до протоколу про адміністративне правопорушення, про що зроблений відповідний запис в протоколі, та який в подальшому був підписаний безпосередньо ОСОБА_3 .
Вказаний відеозапис об'єктивно відображає стан водія ОСОБА_1 , його поведінку та те, що співробітники поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення діяли згідно вимог чинного законодавства та у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи захисту щодо не безперервності відеозапису, апеляційний суд оцінює критично, оскільки КУпАП не містить застережень щодо мінімальних чи максимальних об'ємів відеозапису, які можуть бути доказом у справі. Крім того відеозапис з нагрудних камер співробітників поліції за весь день чергування, містить інформацію і дані щодо інших осіб - правопорушників та подій, у зв'язку з чим долучення інформації стосовно інших осіб, які не стосуються подій щодо вчиненого ОСОБА_1 правопорушення є неприпустимим. У той час, як долучений до матеріалів справи відеозапис за своїм обсягом містить усю фіксацію подій, що підтверджує обставини, викладені і зафіксовані у протоколі.
Положення ст. 251 КУпАП встановлюють абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі "будь - які фактичні дані". Також, на відміну від правил кримінального судочинства, КУпАП не містить критеріїв недопустимості доказів.
Суд апеляційної інстанції зважає на те, що відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду водія як на місці зупинки транспортного засобу поліцейським за допомогою спеціальних технічних приладів, так і від медичного огляду в закладі охорони здоров'я, чим порушив вимогу 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Диспозиція вказаної статті окреслює обставини, які підлягають доведенню в межах справи про адміністративне правопорушення і в даній справі такі обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудного відеореєстратора працівника поліції та поясненнями на місці події самого ОСОБА_1 тому будь-яких сумнівів у правильності та обґрунтованості висновку суду першої інстанції немає.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.
Доводи захисту щодо не складання адміністративного матеріалу за фактом дорожньо-транспортної пригоди, через відсутність механічних пошкоджень на автомобілі та закриття провадження стосовно ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП, не спростовують встановлених фактичних даних в рамках адміністративного матеріалу за ч. 1 ст. 130 КУпАП та зазначені дані не впливають на кваліфікацію, доведеність чи спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
Позиція захисту зводиться до твердження, що у матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки цей факт не підтверджується відеозаписом з нагрудного відеореєстратора працівника поліції.
З такими твердженнями захисту суд апеляційної інстанції погодитись не може, оскільки КУпАП не встановлює вимог, що ця обставина (керування транспортним засобом) встановлюється тільки відеозаписом або іншими певними видами доказів. Апеляційний суд зауважує, що факт керування може бути встановлений на підставі будь-яких доказів та їх сукупності відповідно до ст. 251 КУпАП.
Факт керування транспортним засобом за обставин, викладених у рішенні суду, підтверджується поясненнями самого ОСОБА_1 , який на відеозаписі на питання працівника поліції пояснив куди їхав на транспортному засобі, як його припаркував та не заперечував факту керування та того факту, що він був водієм.
Відповідно до п. 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», роз'яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.02.2019 року по справі №404/4467/16-а (провадження №К/9901/21130/18) зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Так, наданими матеріалами, переглянутим відеозаписом та показаннями під час події самого ОСОБА_1 , "поза розумним сумнівом підтверджується" факт керування транспортним засобом саме ним, оскільки він добровільно у довільній формі розповів співробітникам поліції, що він керував автомобілем, припаркувався та хотів йти за піцою, крім того останній діставав документи саме з водійського сидіння, та очевидець події свідок ОСОБА_2 також підтверджує, що вказаний транспортний засіб рухався та водій останнього поводився неадекватно.
Версію захисту про те, що ОСОБА_1 себе оговорив, суд оцінює критично, оскільки співробітниками поліції будь-яка вимога щодо проходження огляду та складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно його дружини не висувалась, та на час його безпосередніх показань на (08:00 хвилині), остання заспокоїлась та вела бесіду зі співробітниками поліції, крім того вимоги щодо останньої стосувались лише її зухвалої поведінки та нецензурної лайки щодо співробітників поліції.
Доводи захисту щодо безпідставності висунутої вимоги про проходження огляду на стан сп'яніння є необґрунтованими, оскільки працівниками поліції після отримання повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду, було виявлено саме марку транспортного засобу (за кольором та номерним знаком), який вказував заявник ОСОБА_2 та після встановлення особи водія - ОСОБА_1 у останнього були виявлені явні ознаки алкогольного сп'яніння, що підтверджується і відеозаписом на якому видно ( порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці), останньому відповідно до вимог Інструкції було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння.
Відповідно до пунктів 2, 6, 7 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 6 Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Під час перегляду відеозапису встановлено, що співробітниками поліції ОСОБА_1 було запропоновано два можливі варіанти проходження огляду, а саме на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, крім того роз'яснено, що у разі відмови від проходження огляду на останнього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що і сам ОСОБА_1 , як співробітник поліції на час подій та особа, яка має певні знання у галузі права був обізнаний.
Твердження захисників про недопустимість доказу - пояснення свідка ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження, оскільки під час перегляду відеозапису видно, що заявник зазначає, що був очевидцем події - наїзду на кіоск транспортного засобу Кіа, сріблястого кольору з номерним знаком Луганської області, водій якого поводився неадекватно. Крім того судом не встановлено даних про те, що у вказаного свідка були суб'єктивні підстави обмовити ОСОБА_1 і таких даних не довела сторона захисту.
Апеляційні доводи щодо не відсторонення від права керування траспортним засобом та порушення права на захист, яке виразилось у не роз'ясненні прав та обов'язків, також спростовуються наданими матеріалами. Так під час перегляду відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 був доставлений до районного відділу поліції для складання адміністративного протоколу, де співробітником поліції, останньому роз'яснено його права та обов'язки, повідомлено про дату та час судового розгляду адміністративного матеріалу, і те, що транспортний засіб буде знаходиться на майданчику біля відділу поліції, на що ОСОБА_1 погодився та не заперечував та зазначив, щоб автомобіль зберігався на майданчику декілька днів.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що наведені апеляційні доводи в цілому не спростовують наявності обставини, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка поза розумним сумнівом підтверджується зокрема об'єктивним доказом - відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, а доводи апеляційної скарги захисників за своїм змістом зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішення, власної оцінки доказів справи та положень КУпАП, які вони тлумачать на свій розсуд, ігноруючи їх сукупність та об'єктивність відеозапису.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає їх непереконливими з огляду на те, що вони головною мірою мають формальний характер, а в решті полягають у переоцінці окремих доказів на користь сторони захисту, з наданням їм оцінки, яка не відповідає їх дійсному змісту та не узгоджується з іншими доказами, а також в акцентуванні уваги на другорядних обставинах, що не мають істотного значення і не спростовують винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про залишення оскарженої постанови суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Апеляційну скаргу захисників Кізіми Валентина Віталійовича та Овчаренко Сергія Миколайовича залишити без задоволення.
Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2023 року стосовно ОСОБА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. П. Піскун