Провадження № 11-сс/803/139/24 Справа № 204/11482/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
15 січня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна - генерального директора ТОВ «Придніпровський механічний завод» ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 22023040000000206 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України, на ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2023 року про арешт майна, -
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
представників власника майна ОСОБА_5 ,
ОСОБА_8 ,
За ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2023 року клопотання слідчого ОСОБА_9 задоволено та накладений арешт на нерухоме майно - виробничий комплекс, який розташовано за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Січеславський шлях, буд. 2, реєстраційний номер майна 27817586 від 22.10.2009 року, який перебуває у власності ТОВ «Придніпровський механічний завод» (ЄДРПОУ 31523315), шляхом накладення заборони відчуження та розпорядження зазначеним майном.
Слідчий суддя дійшов висновку, що вказане нерухоме майно може бути знаряддям вчинення злочину, оскільки використовується вході господарської діяльності підприємства, а також можуть являтися речами, набутими протиправним шляхом внаслідок фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, та дій, вчинених з метою зміни та повалення конституційного ладу і захоплення державної влади. Оскільки незастосування арешту на зазначене майно може призвести до його втрати чи відчуження, дійшов висновку, що клопотання про арешт майна необхідно задовольнити.
В апеляції:
- адвокат просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого про арешт майна відмовити.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що сторона обвинувачення спотворила обставини, у зв'язку слідчий суддя дійшов посилкового висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого.
Вказує, що підприємство з часу початку повномасштабної збройної агресії рф проти України не здійснює жодної господарської діяльності з суб'єктами господарської діяльності на території рф та республіки білорусь. Жодних надходжень з рф на рахунки підприємства не поступало з 2014 року. Вся продукція підприємства була реалізована на території України.
Звертає увагу на те, що кінцеві бенефіціарні власники ТОВ «ПМЗ» ОСОБА_10 (з 2013 року постійно проживає на території України, а з 26.04.2013 року йому була видана посвідка на постійне проживання, строк якої необмежений) та ОСОБА_11 (з 2015 року постійно проживає на території України, а з 18.06.2015 року йому була видана посвідка на постійне проживання, строк якої необмежений), хоча і є громадянами рф, проте на законних підставах проживають на території України, є її резидентами.
Зазначає, що у органу досудового розслідування відсутні будь-які докази щодо сплати підприємством отриманого прибутку до рф, що ставить під сумнів в цілому кваліфікацію за ч. 2 ст. 110-2 КК України.
Посилається на те, що слідчим суддею не врахована правова підстава для накладення арешту, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна. Також у слідчого судді відсутні будь-які об'єктивні джерела відомостей для висновку про наявність у вилученого майна будь-яких ознак речових доказів, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів того, що майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються, під час кримінального провадження.
Крім того, звертає увагу на те, що жодній особі у цьому кримінальному провадженні не повідомлено про підозру.
Вважає, що клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею із порушенням територіальної підсудності.
Вислухавши представників власника майна, які кожен окремо та разом підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, просив рішення слідчого судді залишити без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги, співставивши їх з вимогами кримінального процесуального закону, колегія суддів виходить з наступного.
Доводи апеляційної скарги представника є частково обґрунтованими, а висновки слідчого судді про необхідність накладення арешту на майно є передчасними з огляду на таке.
Судове рішення відповідно до ст. 370 КПК повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Частиною 2 статті 171 КПК України визначено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу) та розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Зазначені вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею належним чином дотримані не були.
Так, зі змісту клопотання і доданих до нього витягу із ЄРДР слідує, що слідчим відділом УСБУ у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені 28.02.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань провадження за № 22023040000000206 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.
У вказаному клопотанні слідчий просить накласти арешт на майно, що перебуває у власності ТОВ «Придніпровський механічний завод», а саме на виробничий комплекс (реєстраційний номер майна 27817586 від 22.10.2009 року) з метою збереження речових доказів, при цьому, окрім посилання на ст. 98 КПК України та декларування ст. 170 КПК України, прокурор не доводить необхідності такого арешту, а також наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а також яким саме критеріям згідно ст. 98 КПК України це майно відповідає у зв'язку з досудовим розслідуванням, що триває.
Крім того, слідчий у клопотанні вказує про необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та/або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи в порядку ст. 96-6 КК України. Проте, за правилами ст. 96-3 КК України підставою для застосування таких заходів щодо юридичної особи є вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах вказаної юридичної особи кримінальних правопорушень з числа прямо зазначених у вказаній нормі. При цьому зі змісту клопотання не вбачається якими саме особами були вчинені дії, передбачені ч. 3 ст. 110-2 КК України, у зв'язку із чим їх належить вважати такими, що вчинені від імені та в інтересах ТОВ «Придніпровський механічний завод», на наявність у діях будь-яких осіб складів злочинів, зазначених у ст. 96-3 КК України, слідчий в клопотанні також не посилається.
Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що в рамках даного кримінального провадження жодну особу не повідомлено про підозру, а тому вимога про накладення арешту на зазначене майно з підстав можливості його конфіскації як виду покарання позбавлене належного обґрунтування.
Наведені обставини вказують на невідповідність вимогами ст. 171 КПК України, а тому висновок слідчого судді щодо необхідності накладення арешту на вказане у клопотанні слідчого майно без виконання положень ч. 3 ст. 172 КПК України, є передчасними, а таке рішення суду відповідно до положень ст. 409 КПК України підлягає скасуванню.
При цьому колегія суддів, встановивши обставини, передбачені ч. 3 ст. 172 КПК України, не приймає рішення по суті клопотання старшого слідчого.
З огляду на те, що ухвала слідчого судді скасовується через неналежне дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не перевіряє інші доводи апеляційної скарги, які повинні бути враховані та перевірені під час нового розгляду у випадку повторного звернення з клопотанням про арешт майна.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині порушення правил підсудності, то вданому випадку враховується, що згідно з положеннями ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України; 3) підрозділи детективів органів Бюро економічної безпеки України.
Тобто, чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування не службових осіб - слідчих цих органів досудового розслідування, а відповідні державні установи - слідчі підрозділи та підрозділи детективів, у зв'язку з чим територіальна підсудність визначається за місцем їх знаходження (реєстрації).
А тому, визначений відповідно до Витягу з ЄРДР від 28.02.2023 року орган досудового розслідування: Слідчий відділ УСБУ у Дніпропетровській області дає підстави для висновку про можливість звернення слідчого цього відділу до слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з будь-яким клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження за його місцезнаходженням.
Такий висновок відповідає та узгоджується з позиціями Верховного Суду, викладеними в ухвалах від 20 квітня 2020 року у провадженні № 51-1901 впс 20 та від 13 жовтня 2020 року у справі № 607/16332/20 (провадження № 51-4916 впс 20).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, а тому постановлене слідчим суддею рішення не можна вважати обґрунтованим, у зв'язку з чим ухвалу слідчого судді необхідно скасувати, а вищезазначене клопотання - повернути для усунення недоліків відповідно до вимог ч. 3 ст. 172 КПК України.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна - генерального директора ТОВ «Придніпровський механічний завод» ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 22023040000000206 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України у Дніпропетровській області майора юстиції ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_12 про накладення арешту на майно у кримінальному проваджені № 22023040000000206 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України, - повернути прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин з моменту отримання цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4