Провадження № 22-ц/803/1089/24 Справа № 185/12073/23 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
22 січня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Повалій Олени Василівни, Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я, -
У вересні 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвоката Повалій О.В. звернулася до суду з позовом до ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_1 - адвоката Повалій О.В. посилалася на те, що позивач з 30 січня 1990 року по 04 червня 1990 року, з 04 червня 1992 року по 14 липня 1997 року, з 24 липня 1997 року по 20 липня 1998 року, 21 квітня 2000 року по 30 квітня 2012 року, з 01 травня 2012 року по 26 січня 2016 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля". 26 січня 2016 року позивача звільнено з роботи, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці. За час роботи на підприємстві ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" позивач отримав хронічні професійні захворювання. Згідно довідок МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12 ААА, № 017928; Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААА, № 431838 від 03 червня 2016 року ОСОБА_1 первинно-повторно встановлено з 23 травня 2016 року по 01 червня 2017 року третю групу інвалідності, а також 60 % втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: первинно 30% - радикулопатія; первинно 15 % - деф. артроз; первинно 10% - ХОЗЛ, первинно 5% - туговухість, повторно - 0% за виробничу травму згідно акту Н-1 № 17 від 25 березня 2002 року, з подальшим переоглядом. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування. Згідно довідок МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12 ААА, № 058320; Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААБ, № 604869 від 19 травня 2020 року ОСОБА_1 повторно встановлено з 01 червня 2020 року по 01 червня 2023 року третю групу інвалідності, а також 60% втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 30% - радикулопатія; 15% - ДПП; 10% - ХОЗЛ, 5% - туговухість, з подальшим переоглядом. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування. Згідно довідок МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12 ААА, № 128838; Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААГ, № 182832 від 23 травня 2023 року ОСОБА_1 повторно безстроково встановлено з 01 червня 2023 року третю групу інвалідності, а також 60 % втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 30% - радикулопатія; 15% - ДПП; 10% - ХОЗЛ, 5% - туговухість. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування. У зв?язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв?язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у житті позивача є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров?я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічного професійного захворювання. На підставі викладеного представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Повалій О.В. просила суд стягнути з відповідача ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я у розмірі 245 000 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2023 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я. Стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, 120 000 грн., з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1 200 грн.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Повалій О.В. просить рішення суду від 27 жовтня 2023 року змінити, стягнувши з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь позивача ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 245000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, посилаючись на невідповідність обставинам справи, порушення норм матеріального права.
В апеляційній скарзі ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" просять рішення суду від 27 жовтня 2023 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 у зв'язку з ушкодженням здоров'я до 60 000 грн. посилаючись на порушення норм матеріального права.
У відзиві на апеляційну скаргу, подану ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Повалій О.В. просить апеляційну скаргу ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення, а апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвоката Повалій О.В. задовольнити в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Повалій О.В. - задовольнити частково, апеляційну скаргу ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Згідно ст. 4 Закону України "Про охорону праці", державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно з ст. 6 Закону України "Про охорону праці", умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Відповідно до ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров 'я чи настання смерті були б неможливими.
Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року №20-рп/2008, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).
За таких обставин, з огляду на вищезазначені норми Законів, судом встановлено що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічного професійного захворювання.
Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15).
У справі встановлено, позивач ОСОБА_1 з 30 січня 1990 року по 04 червня 1990 року, з 04 червня 1992 року по 14 липня 1997 року, з 24 липня 1997 року по 20 липня 1998 року, 21 квітня 2000 року по 30 квітня 2012 року, з 01 травня 2012 року по 26 січня 2016 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (а.с.7-9).
26 січня 2016 року позивача ОСОБА_1 було звільнено у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України.
За час роботи на підприємстві відповідача ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" позивач ОСОБА_1 набув хронічні професійні захворювання.
31 березня 2016 року в.о. начальника Павлоградського міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області, в.о. Головного державного санітарного лікаря міста Павлограда, Павлоградського та Юр'ївського районів Мишуста Р.С. затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 , гірника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті, з якого вбачається, що комісія 31 березня 2016 року провела розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання у позивача та встановила діагноз: 1) радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м'язо-тонічним та периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторними порушеннями на кистях; 2) двобічний плечолопатковий періартроз (ПФ другого ступеня), остеоартроз, у поєднанні з періартрозами ліктьових та колінних (ПФ другого ступеня) суглобів; 3) хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.); 4) нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху).
Цим же актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технологічних процесів.
Причини виникнення професійного захворювання: показники важкості праці: робоча поза вимушена на четвереньках, впродовж 80% змінного часу; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, кг - 45; фізичне динамічне навантаження при загальному навантаженні (за участю м'язів рук, тулубу, ніг) 90 000 кг/м; переходи пішки становлять 2 км за зміну, та з вимушеними нахилами тулуба уперед під кутом більше 30 градусів 300 разів за зміну. Пил гірничої маси, природний, мінеральний, утворюється при роботі гірничошахтного обладнання з вмістом вільного діоксину кремнію до 10% в концентрації 111,15 мг/м3 при ГДК 4,0 мг/м3, дія впродовж 80% робочого часу. Шум від роботи гірничошахтного устаткування, з еквівалентним рівнем 86 дБ, при ГДР 80 дБ.
Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлені (а.с.10).
Згідно довідок МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12 ААА, № 017928; Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААА, № 431838 від 03 червня 2016 року ОСОБА_1 первинно-повторно встановлено з 23 червня 2016 року по 01 червня 2017 року третю групу інвалідності, а також 60 % втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: первинно 30% - радикулопатія; первинно 15 % - деф. артроз; первинно 10% - ХОЗЛ, первинно 5% - туговухість, повторно - 0% за виробничу травму згідно акту Н-1 № 17 від 25 березня 2002 року, з подальшим переоглядом. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування (а.с.11, 12).
Згідно довідок МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12 ААА, № 058320; Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААБ, № 604869 від 19 травня 2020 року ОСОБА_1 повторно встановлено з 01 червня 2020 року по 01 червня 2023 року третю групу інвалідності, а також 60% втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 30% - радикулопатія; 15% - ДПП; 10% - ХОЗЛ, 5% - туговухість, з подальшим переоглядом. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування (а.с.13).
Згідно довідок МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12 ААА, № 128838; Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААГ, № 182832 від 23 травня 2023 року ОСОБА_1 повторно безстроково встановлено з 01 червня 2023 року третю групу інвалідності, а також 60% втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 30% - радикулопатія; 15% - ДПП; 10% - ХОЗЛ, 5% - туговухість. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування (а.с.14).
Медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання від 22 березня 2016 року № 432 позивачу ОСОБА_1 встановлено діагноз радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м'язо-тонічним та периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторними порушеннями на кистях. Двобічний плечолопатковий періартроз (ПФ другого ступеня), остеоартроз, у поєднанні з періартрозами, ліктьових та колінних (ПФ другого ступеня) суглобів. Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.). Нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху) (а.с.15,16).
Таким чином, внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач ОСОБА_1 втратив професійну працездатність, має інвалідність третьої групи, втратив 60% за профзахворюваннями професійної працездатності, що порушило його звичайний спосіб життя. Через професійне захворювання позивач ОСОБА_1 позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль. Внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. Самопочуття позивача ОСОБА_1 не поліпшується, негативні зміни у житті позивача є незворотними, усвідомлення чого, завдає позивачц душевного болю та страждань.
Позивач ОСОБА_1 позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, змушений проходити курс лікування, постійно відчуває наслідки минулої роботи в неналежних умовах, що свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 120 000 грн.
Однак, вирішуючи питання стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо її стягнення з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
23 травня 2020 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України щодо оподаткування доходів податком на доходи фізичних осіб, внесені Законом України від 16 січня 2020 року 466-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві".
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).
Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПК України.
Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Встановлено, позивач ОСОБА_1 з 30 січня 1990 року по 04 червня 1990 року, з 04 червня 1992 року по 14 липня 1997 року, з 24 липня 1997 року по 20 липня 1998 року, 21 квітня 2000 року по 30 квітня 2012 року, з 01 травня 2012 року по 26 січня 2016 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (а.с.7-9).
ОСОБА_1 на час перебування з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" у трудових відносинах первинно-повторно встановлено з 23 червня 2016 року по 01 червня 2017 року третю групу інвалідності, а також 60 % втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: первинно 30% - радикулопатія; первинно 15 % - деф. артроз; первинно 10% - ХОЗЛ, первинно 5% - туговухість, повторно - 0% за виробничу травму згідно акту Н-1 № 17 від 25 березня 2002 року, з подальшим переоглядом. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування (а.с.11,12).
З 01 червня 2020 року по 01 червня 2023 року ОСОБА_1 повторно встановлено з третю групу інвалідності, а також 60% втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 30% - радикулопатія; 15% - ДПП; 10% - ХОЗЛ, 5% - туговухість, з подальшим переоглядом. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування (а.с.13).
З 01 червня 2023 року ОСОБА_1 повторно безстроково встановлено третю групу інвалідності, а також 60 % втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 30% - радикулопатія; 15% - ДПП; 10% - ХОЗЛ, 5% - туговухість. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування (а.с.14).
Таким чином, ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, встановлено третю групу інвалідності у період перебування у трудових відносинах з відповідачем ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", 23 червня 2016 року - дата встановлення непрацездатності у період роботи у відповідача, тобто до набрання чинності нової редакції ст.164.2.14 Податкового кодексу України, а тому вказані зміни не поширюються на оподаткування сум (моральна шкода), що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди позивачеві у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання.
За таких обставин, апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Повалій О.В. слід задовольнити частково, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2023 року змінити, зазначивши, що сума моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача - без відрахування податків та інших обов'язкових платежів. Апеляційну скаргу ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення.
Доводи апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Повалій О.В. про наявність підстав для стягнення з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля"суми моральної шкоди у розмірі 245000 грн. є необґрунтованими належними доказами у справі.
Доводи апеляційної скарги ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 60 000 грн. є безпідставними та необґрунтованими.
Приведені в апеляційних скаргах інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Повалій О.В. - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"- залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я - змінити, зазначивши: Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, що спричинена втратою працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, у розмірі 120 000 грн. без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 22 січня 2024 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді Т.П.Красвітна
О.В.Свистунова