Справа № 727/13543/23
Провадження № 2/727/144/24
22 січня 2024 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді: Гавалешка П.С.,
при секретарі судового засідання: Рудій І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
До суду надійшов вищезазначений позов, в обґрунтування якого зазначено, що 28 травня 2010 року між позивачем та відповідачем, відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції було зареєстровано шлюб за актовим записом №678.
Від вказаного шлюбу у сторін є двоє спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач вказує, що спільне життя у них не склалося через різні погляди на подальше подружнє життя, розподіл сімейних обов'язків та вирішення питань життя сім'ї. Підставою для розірвання шлюбу стала подружня зрада чоловіка. На даний час вони спільно не проживають і спільного господарства не ведуть. Вважає, що за даних обставин шлюб існує формально, сім'я розпалася, подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам, а тому просить його розірвати.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву, в якій просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи. Надав до суду заяву про розгляд вказаної справи у його відсутності не заперечує щодо позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи не здійснювалося.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.
Дослідивши та проаналізувавши докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 28 травня 2010 року між позивачем та відповідачем, відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції було зареєстровано шлюб за актовим записом №678. ( а.с. 4).
Сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (а.с. 8-9).
Відповідно до ст. 110-112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Відповідно до ст. 109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Судом було встановлено, що причиною припинення шлюбно-сімейних відносин являється те, що між сторонами втрачено почуття любові одне до одного. Сім'я розпалася та існує формально. Оскільки подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, шлюб підлягає розірванню.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.
Суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б її інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого шлюб підлягає розірванню.
Судом не встановлено обставин відповідно до норм чинного законодавства, які б унеможливлювали розірвання шлюбу.
При цьому, відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно ч. 3 ст. 151 СК України батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Згідно ч. 1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 157 СК України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.
Згідно ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Законодавцем визначено, що під час вирішення спору про визначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов'язково враховується стан здоров'я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.
Водночас у даному випадку судом під час розгляду цієї справи не вирішується спір про визначення місця проживання дитини.
За загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків буде проживати малолітня дитина суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини. До такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові № 200/952/18 від 15 січня 2020 року.
Матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами.
Таким чином, судом встановлено, що на даний час визначення місця проживання неповнолітніх дітей разом з матір'ю, не суперечитиме їх інтересам і таке питання може бути вирішене судом разом з вимогою про розірвання шлюбу, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог.
На підставі ст.113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
У даному випадку позивач просить суд повернути їй дошлюбне прізвище, а тому слід після розірвання шлюбу повернути позивачу її дошлюбне прізвище: « ОСОБА_5 »
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Керуючись ст. 5-13, 76-81, 89, 141-142, 151, 157, 161, 206,211, 258-259, 265, 272, 280-281 ЦПК України, ст. 109, 110,112-114СКУкраїни, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу - задовольнити у повному обсязі.
Розірвати шлюб, укладений 28 травня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який було зареєстровано, Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції за актовим записом № 678.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Після розірвання шлюбу, визначити місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом із матір'ю.
Після розірвання шлюбу, повернути позивачу дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».
Копію рішення суду протягом двох днів надіслати учасникам справи, які не були присутні в судовому засідання до відома та після набрання законної сили копію рішення суду надіслати до Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя П.С. Гавалешко