Справа № 726/106/24
Провадження №3/726/109/24
Категорія 327
22.01.2024 м. Чернівці
Суддя Садгірського районного суду м. Чернівці Асташев С. А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області щодо:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, українки за національністю, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , такої, що до адміністративної відповідальності раніше не притягалася,
про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,
06.12.2023 в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 ухилилася від виконання своїх батьківських обов'язків, передбачених ст. 150 СК України, щодо свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній з 06.10.2023 по 04.12.2023 пропустив навчання у навчальному закладі Чернівецький професійний машинобудівний ліцей.
Таким чином вказано, що своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП.
У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явилася, хоча повідомлялася про дату, час та місце його проведення. Жодних клопотань до суду не скерувала, про поважні причини неявки не повідомила.
При здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
Також необхідно наголосити, що положеннями ст. 268 КУпАП передбачений вичерпний перелік справ про адміністративне правопорушення де присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Враховуючи, що по даній категорії справи присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, з огляду на положення ст. 38 КУпАП, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважаю за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка була належним чином повідомлена про розгляд справи судом.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, зібрані у ній докази та надавши їм відповідну правову оцінку, приходжу до наступного висновку.
Так, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин по справі (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч.1 ст. 184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом вказаного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються відповідним законодавством. Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. Суб'єктом виступають батьки (мати чи батько) неповнолітніх дітей або особи, які їх замінюють.
Що стосується об'єктивної сторони правопорушення, то ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
При цьому, диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини встановлено статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року, №2402-III, статтями 150,180 Сімейного кодексу України.
Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Відповідно до ч.3 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, повинні готувати дитину до самостійного життя.
Крім того, статтею 53 Конституції України передбачено, що повна загальна середня освіта є обов'язковою.
Згідно з ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків слід притягувати до відповідальності згідно з диспозицій ст.184 КУпАП.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_2 повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 352568 від 06.12.2023, який складений відповідно до вимог КУпАП та містить виклад суті правопорушення та його обставин (а.с.1), що знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, а також даними повідомлення адміністрації Чернівецького професійного машинобудівного ліцею № 299 від 13.11.2023, відповідно до якого ОСОБА_3 навчається у їх закладі однак не відвідує його, на проведені бесіди не реагує ні дитина, ні мати, таким чином здобувач освіти не виклнує освітню програму (а.с.3).
У своїх поясненнях, долучених до протоколу, ОСОБА_1 вказує про те, що син не відвідує школу, у зв'язку із сімейними обставинами (а.с.2).
Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, доходжу висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, - доведена повністю.
При накладенні адміністративного стягнення на правопорушницю судом враховано характер вчинених правопорушень, особу правопорушниці, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи наведене, а також те, що ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності, вважаю що слід застосувати адміністративне стягнення у межах санкції статті, у виді попередження, що за своїм видом буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення правопорушниці, а також запобіганню вчиненню нею нових правопорушень.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 40-1, ч.1 ст. 184, 245, 251, 280, 284, 287, 294 КУпАП, суддя
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді попередження.
Стягнути з ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору в дохід держави.
Постанову може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд м. Чернівців протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
СуддяС. А. Асташев