ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"19" січня 2024 р. справа № 300/7874/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про
визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 27.12.2017 по 30.08.2023 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач здійснив несвоєчасний розрахунок при звільненні позивача 26.12.2017, оскільки індексацію грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 300/3766/21 за період з 01.01.2016 по 26.12.2017 на суму 35305,10 грн. було виплачено - 30.06.2023, за період з 01.03.2018 по 26.12.2017 на суму 37999,40 грн. було виплачено - 31.08.2023. Тому відповідно до статтей 116, 117 Кодексу законів про працю України, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 01.12.2023 (а.с.28-35). Відповідно до відзиву відповідач заперечив щодо задоволення позову. Просив відмовити в задоволенні позову з обґрунтувань відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень статтей 116, 117 Кодексу законів про працю України, оскільки зазначає, що питання проходження служби військовослужбовцями і виплати їм грошового забезпечення регулюється окремим законодавством.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Згідно витягу із наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 26 грудня 2017 року № 247 підполковника ОСОБА_1 , військового комісара в Тлумацькому районному військовому комісаріаті в Івано-Франківській області, звільненого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 12 грудня 2017 року № 484 з військової служби у відставку за п.п. "б" (за станом здоров'я) відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з урахуванням вимог частини 8 цієї ж статті, з правом носіння військової форми одягу, 26 грудня 2017 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та прийнято вважати таким, що направлений до Івано-Франківського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Івано-Франківської області для зарахування на військовий облік (а.с.14).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023 у справі № 300/3766/21, яка набрала законної сили з дати її прийняття, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року у справі № 300/3766/21 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними дії Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 01 січня 2016 року по 26 грудня 2017 року. Зобов'язано Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01 січня 2016 року по 26 грудня 2017 року з урахування базового місяця - січень 2008 року.
На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023 у справі № 300/3766/21 відповідачем 30.06.2023 здійснено виплату позивачу індексації грошового забезпечення з в сумі 35305,10 грн. та 31.08.2023 - в сумі 37999,40 грн. (а.с.16-19).
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби , просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 27.12.2017 по 30.08.2023 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (частина 1).
Частиною 2 статті 117 Кодексу законів про працю України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
У пункті 2.2. Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі №4-рп/2012 визначено, що всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року в справі №810/451/17 та від 26 лютого 2020 року в справі №821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України.
Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов'язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов'язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).
Суд зазначає, що підстави виникнення, проходження і припинення служби визначені не трудовим, а спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю публічних службовців. У разі відсутності відповідних положень у конституційному або адміністративному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.
У разі, коли така можливість застосування трудового права у спеціальному законі не передбачена, то за правилами частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), навівши у рішенні відповідні доводи.
Оскільки нормами спеціальних законів, які стосуються проходження військової служби, не врегульовані питання строків при розрахунку, відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, суд згідно з положеннями статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України застосовує до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.
Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Як зазначено вище, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Як встановлено, на підставі наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 12.12.2017 № 484 позивача з 26.12.2017 звільнено з військової служби у відставку та виключено зі списків особового складу, за підпунктом "б" (за станом здоров'я) відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (а.с.14).
Тоді як на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023 у справі № 300/3766/21 відповідачем 30.06.2023 здійснено виплату позивачу індексації грошового забезпечення з в сумі 35305,10 грн. та 31.08.2023 - в сумі 37999,40 грн. (а.с.16-19), проте не виплачено позивачу його середній заробіток за час затримки з вказаних виплат в день фактичного розрахунку.
Оскільки відповідачем після вирішення спору не було проведено нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки з виплат індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01 січня 2016 року по 26 грудня 2017 року з урахування базового місяця - січень 2008 року, то відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з даних виплат.
При цьому, суд зазначає, що спір про розміри належних звільненому працівникові сум вирішено і такий спір відсутній станом на момент звернення позивача із даною позовною заявою.
Таким чином, застосуванню у даному випадку підлягають норми частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України, а саме у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Водночас, позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 27.12.2017 по 30.08.2023 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, з приводу чого суд зазначає наступне.
Враховуючи вимоги статті 117 Кодексу законів про працю України та Порядку від 08.02.1995 №100, оскільки спір у справі № 300/3766/21 вирішено на користь позивача, обчислення середнього заробітку позивача за час затримки по день фактичного розрахунку повинен здійснити відповідач, у тому числі і встановлення та обчислення періоду за який повинно бути здійснене таке нарахування.
Оскільки станом на момент вирішення справи таке нарахування не здійснене, вказане свідчить про відсутність спору між сторонами з вказаного приводу, а вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 27.12.2017 по 30.08.2023 є передчасною, оскільки відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні обчислення середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні будуть порушені.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023 у справі № 300/3766/21 та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку середній заробіток за час затримки розрахунку з виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023 у справі № 300/3766/21.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 27.12.2017 по 30.08.2023 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 слід відмовити, як передчасної.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023 у справі № 300/3766/21.
Зобов'язати Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 07742609, вул. О.Довженка, 21, м. Івано-Франківськ, 76018) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку з виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023 у справі № 300/3766/21.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.