19 січня 2024 року Справа № 280/9702/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник адвокат Вельможко Анна Ігорівна (вул. Яценка, буд. 4-а, оф. 42, м. Запоріжжя, 69005, РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927), третя особа на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69005, ЄДРПОУ 20490012) про визнання рішення протиправним, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії
20 листопада 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електроний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач), третя особа на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання рішення протиправним, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.03.2023 №083950016714 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за Списком №2;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до пільгового стажу із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 ОСОБА_1 період її роботи з 24.12.2012 по 29.03.2020, у зв'язку із чим призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі її заяви за призначенням пенсії від 09.03.2023;
стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв'язку із розглядом справи.
Позовну заяву мотивовано тим, що позивач 09.03.2023 вперше звернулась за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки набула 56-річного віку та мала необхідний стаж. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.03.2023 №083950016714 у призначенні пенсії позивачу було відмовлено у зв'язку з відмовою зарахувати її пільговий стаж. Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправними та такими, що суперечать вимогам законодавства позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 27.11.2023 поновлено позивачу строку звернення до суду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
14 грудня 2023 року до суду надійшов відзив Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на позовну заяву в якому відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що позивачем пропущені строки звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог до Управління. Як зазначалось позивач 09.03.2023 звернулася до органів Пенсійного фонду із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, надавши наступні документи: трудову книжку; свідоцтво про народження дитини;довідку, що визначає право на пенсію на пільгових умовах, видану КНП «Міська лікарні №3 Запорізької міської ради». До пільгового стажу не зараховано період з 24.12.2012 по 29.03.2020, оскільки за даний період відсутні результати атестації робочих місць. Аналіз наданих документів показав, що стаж роботи по Списку №2 на дату подачі заяви становить 02 роки 09 місяців 02 дні, якого недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. З огляду на викладене, Управління вважає, що рішення №083950016714 від 16.03.2023 прийнято правомірно. Управління вважає за необхідне зазначити, що позивачка неодноразово зверталася до органів Пенсійного Фонду із аналогічною заявою. Рішення територіальних управлінь Пенсійного фонду України в судовому порядку не оскаржувались. Також Управління звертає увагу, що службовою запискою ГУ ПФУ в Запорізькій області від 12.04.2023 №488/11-16 направлено акт перевірки №0800-1102- 8/1784 від 29.03.2023 про результати перевірки довідки про стаж без номера і дати, що була надана ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії від 09.03.2023, до відповідного структурного підрозділу цього управління. На виконання рекомендацій, зазначених в даному акті, КНМ «Міська лікарня №3» Запорізької міської ради видано оновлену довідку про стаж за №04-19/13 датовану 30.03.2023. Оскільки довідка №04-19/13 від 30.03.2023 була додана до заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 17.04.2023, то обов'язок розглянути її та інші додані документи покладався на ГУ ПФУ в м Києві, як територіального управління Пенсійного фонду України, обраного програмним забезпеченням за принципом випадковості. Отже, у Управління не було правових підстав переглядати винесене ним рішення від 16.03.2023 № 083950016714, оскільки порядок подання заяв про призначення пенсії їх розгляд та прийняття рішення за результатом такого розгляду встановлено Порядком №22-1, а відтак Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не є належним відповідачем по справі. Відповідач просить в задоволенні позовної заяви - відмовити в повному обсязі.
Також, 15.12.2023 до суду через систему «Електронний суд» надійшли пояснення третьої особи щодо позову. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області заперечує проти задоволення позову та зазначає, що позивачка оскаржує і просить скасувати, тільки рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 16.03.2023 № 083950016714 про відмову в призначенні пенсії за віком за Списком 2. При цьому нічого не вказує про існування, зокрема, останнього рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 30.10.2023. До пільгового стажу не зараховано період з 24.12.2012 по 29.03.2020, оскільки за вказаний період відсутні результати атестації робочих місць. Позовна вимога щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати до пільгового стажу із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 ОСОБА_1 період її роботи з 24.12.2012 по 29.03.2020 у зв'язку з чим призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону 1058 на підставі її заяви за призначенням пенсії від 09.03.2023 не підлягає задоволенню, оскільки згідно статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Третя особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 .
09 березня 2023 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.03.2023 № 083950016714 позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV у звязку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
У відповідності до вказаного рішення: до пільгового стажу не зараховано період з 24.12.2012 по 29.03.2020 оскільки в даний період відсутні результати атестації робочих місць. Аналіз наданих документів показує, що стаж роботи по Списку № 2 на дату подачі заяви становить 02 роки 09 місяців 02 дні, якого недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Загальний страховий стаж заявниці становить 37 років 06 місяців 14 днів. Із заявою про призначення пенсії надано: трудову книжку, свідоцтво про народження дитини; довідку, що визначає право на пенсію на пільгових умовах, видану КНП «Міська лікарня № 3 Запорізької міської ради».
У період з 24.12.2012 по 28.12.2023 позивач займала Посаду сестри медичної другого хірургічного гнійно-септичного відділення, яка передбачена Списком 2 (розділ ХХІV підрозділ 24-е).
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
Суд, оцінивши повідомлені учасниками справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Відповідно до ст.1 Закону №1058-ІV, пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно із п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також в т.ч.: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, тобто до Списку №2 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах та досягнення відповідного віку, встановленого законом.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
До пільгової роботи у період з 16 січня 2003 року застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, якщо пільгова робота продовжується після 24 червня 2016 року застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункти 4, 4.1 Порядку № 383).
Пунктом 4.2 Порядку №383 встановлено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку (пункт 4.3 Порядку №383).
Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Порядку №383 якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За змістом приписів пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку № 637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_4 щодо спірних періодів роботи мітить наступні записи:
№ 18 24.12.2012 - прийнята на посаду сестри медичної другого хірургічного гнійно-септичного відділення КЗ «Міська клінічна лікарня №3» (Наказ № 293-0 від 21.12.2012);
№ 19 - за результатами атестації робочих місць (повторної) підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2, розділ ХХІV підрозділ 24-е (наказ КЗ МКЛ № 3 від 24.02.2015 № 88р-а «Результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права персоналу ІІ хірургічного гнійно-септичного відділення на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2»;
№ 20 17.04.2018 - присвоєна кваліфікаційна категорія зі спеціальності сестринська справа друга (наказ ДОЗ від 19.04.2018 № 148-о);
КЗ «Міська клінічна лікарня № 3» перетворено у КНП «Міська лікарня № 3» Запорізької міської ради;
№ 21 - за результатами атестації робочих місць (повторної) підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2 (наказ № 147-1-р від 30.03.2020 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права на пільгове забезпечення, інші пільги, компенсації за роботу в несприятливих умовах праці»).
Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої КНП «Міська лікарня № 3» Запорізької міської ради, ОСОБА_1 працювала повний робочий день КНП «Міська лікарня № 3» ЗМР у ІІ хірургічному гнійно-септичному відділенні: з 24.12.2012 по 23.02.2015; з 24.02.2015 по 29.03.2020; з 30.03.2020 по 28.02.2023 за професією, посадою сестри медичної, що передбачена Списком 2 розділ ХХІV підрозділ 24-е, код КП 3231 підстава: ст. 13-б Закону України «Про пенсійне забезпечення», постанова КМУ від 03.08.2016 № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» 10 років 02 місяці 05 днів. Підстава видачі: особиста справа, форма П-2, відомість про зарплату, штатний розпис, Наказ МКЛ № 3 від 24.02.2015 № 88-р-а «Результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права персоналу ІІ хірургічного гнійно-септичного відділення на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2», висновок Державної експертизи умов праці Департаменту соціального захисту населення № 100 від 18.09.2015. Наказ КНП «Міська лікарня № 3» ЗМР від 30.03.2020 № 147-1-р «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права на пільгове забезпечення, інші пільги, компенсації за роботу в несприятливих умовах праці».
Спірним питанням даної справи є неврахування до пільгового стажу роботи позивача періоду роботи з 24.12.2012 по 29.03.2020 у зв'язку із відсутністю відомостей про проведення атестації.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а. При цьому Верховний суд відступив від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі № 21-183а13, від 25.11.2014 у справі № 21- 519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15 та № 21-585а14, від 14.04.2015 у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 у справі № 21-1329а15, від 10.02.2016 у справі № 21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Дана позиція узгоджується з висновками, викладеними в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а, та висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 08.09.2022 по справі №200/8337/20-а
Відповідно до частина 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно матеріалів справи трудова книжка позивача містить записи про, те що у 2015 році проведено повторну атестацію робочого місця позивача.
При цьому суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV).
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу.
Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним.
Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Як вбачається з матеріалів пенсійної справи позивача на підставі службової записки від 09.03.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області проведено перевірку достовірності довідки уточнюючої особливий характер роботи або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії, наданої КНП «Міська лікарня № 3» ЗМР за результатами якої складно Акт від 29.03.2023 № 0800-1102-8/1789. Згідно висновків Акту довідка б/д б/н на ім'я ОСОБА_1 видана на підставі первинних документів КНП «Міська лікарня № 3» ЗМР та підтверджує особливий характер виконаних робіт на підприємстві. Також, зазначено, що у довідці за період з 24.12.2012 по 28.12.2023 не зазначена Постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2023 № 36 та наказ про результати атестації робочих місць № 60 від 24.02.2010. Підприємству рекомендовано надати оновлену довідку з урахуванням виявлених відхилень.
Крім того, відповідач мав можливість повідомити позивача про необхідність дооформлення документів або їх неповноту, надати тримісячний строк на усунення відповідних недоліків.
За приписами абзаців другого - четвертого п. 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Однак, зазначених обов'язків відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах виконано не було.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідачами не здійснено усіх необхідних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна додатково підтвердити стаж позивача.
Водночас, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а та від 25.04.2019 у справі №593/283/17.
Обчислення страхового стажу, визначення розміру пенсії та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями відповідного територіального органу ПФУ; суд не є органом, уповноваженим на призначення пенсії, а лише має компетенцію на здійснення судового контролю за відповідністю чинному законодавству оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта владних повноважень (постанови Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 804/3646/18 та від 21.12.2019 у справі № 663/574/17).
Таким чином, суд вважає належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.03.2023 №083950016714 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за Списком №2 та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 ОСОБА_1 період її роботи з 24.12.2012 по 29.03.2020.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду суд зазначає, що питання поважності причин пропуску строку звернення до суду вже досліджувалося судом під час відкриття провадження у справі і було прийнято рішення про поновлення строку.
За приписами статті 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 858,88 грн., що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень, якими прийняті протиправні рішення.
Доказів понесення інших судових витрат сторонами не подано.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник адвокат Вельможко Анна Ігорівна (вул. Яценка, буд. 4-а, оф. 42, м. Запоріжжя, 69005, РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927), третя особа на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69005, ЄДРПОУ 20490012) про визнання рішення протиправним, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.03.2023 №083950016714 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за Списком №2.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 ОСОБА_1 період її роботи з 24.12.2012 по 29.03.2020.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати - судовий збір у розмірі 858 грн. 88 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Рішення у повному обсязі складено та підписано 19 січня 2024 року.
Суддя О.О. Артоуз