18 січня 2024 року Справа № 280/9861/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, 29, ЄДРПОУ 40108688) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач), я кій позивач просить суд:
- бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (ЄДРГІОУ 40108688) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за 02 (дві) доби невикористаної частини щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2019 календарний рік та за 16 (шістнадцять) діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 календарний рік - визнати протиправною;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 02 (дві) доби невикористаної частини щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2019 календарний рік та за 16 (шістнадцять) діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 календарний рік, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення із служби.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем не проведено з ним повного розрахунку при звільненні з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області. Зазначає, що відповідачем не виплачено йому компенсацію за невикористані дні відпусток за 2019 та 2022 роки. Зазначає, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Вважаючи у зв'язку з цим свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 28 листопада 2023 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
21 грудня 2023 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відповідач покликається на статей 92, 93 Закону України "Про Національну поліцію" та пункту 8 Порядку № 260 та вказує, що оскільки вищевказані норми передбачають виплату компенсації за відпустку, яка не була використана у році звільнення, а не за попередні роки, правові підстави для виплати позивачу компенсації за невикористану ним відпустку за попередні роки відсутні. Просить відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 25 грудня 2023 року від Головного управління Національної поліції в Запорізькій області витребувано інформацію щодо кількості днів невикористаної ОСОБА_1 чергової щорічної оплачуваної відпустки за 2019-2022 роки (у кожному році окремо), а також довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2019 та 2022 рік і зазначенням у них інформації стосовно середньоденного грошового забезпечення позивача за 2019 та 2022 рік.
03 січня 2024 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якій позивач не погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, вказує про своєчасність звернення до суду із позовом в адміністративній справі № 280/9861/23 та наявність підстав для виплати позивачу заявленої ним грошової компенсації. Також, позивач не погоджується із розміром грошового забезпечення, вказаним відповідачем у наданих до суду довідках. Позов просить задовольнити.
Ухвалою суду від 04 січня 2024 року від Головного управління Національної поліції в Запорізькій області повторно витребувано довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2019 та 2022 рік і зазначенням у них інформації стосовно середньоденного грошового забезпечення позивача за 2019 та 2022 рік (у витребуваних довідках необхідно зазначити усі складові грошового забезпечення, які виплачувались позивачу у спірний період. Середньоденне грошове забезпечення також має бути розраховане виходячи із усіх складових грошового забезпечення, виплачених позивачу у спірний період).
17 січня 2023 року на виконання вимог вищезазначеної ухвали представником відповідача до суду надано витребувані докази.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 , копія якої міститься в матеріалах справи, у період з 04 грудня 2018 по 11 серпня 2023 року ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Запорізькій області.
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 10 серпня 2023 року № 369 о/с, позивача з 11 серпня 2023 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) із виплатою компенсації за 17 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік.
02 листпада 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за невикористані календарні дня щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019, 2022 роки у загальній кількості - 18 діб.
Однак, станом на 20 листопада 2023 року відповідь на вказану заяву на адресу позивача не надходила. Нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані календарні дня щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019, 2022 роки відповідачем також здійснена не була.
Вважаючи бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті компенсації, протиправною, позивач звернувся до суду за судовим захистом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України "Про відпустки" від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно з статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток:
1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);
3) творча відпустка (ст.16 цього Закону);
3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (ст.16-1 цього Закону);
4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст.17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст.18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (ст.18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст.19 цього Закону);
5) відпустки без збереження заробітної плати (ст.ст.25, 26 цього Закону).
Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина 1 статті 24 вказаного Закону).
Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 83 КЗпП України.
Закон України № 580-VIII від 02 липня 2015 року "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин 1, 3 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 наведеного Закону в редакції, чинній станом на дату звільнення позивача).
Згідно з частинами 1, 2 статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами 1-4 статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частини 8 - 11 статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частинами 1 і 2 статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України № 260 від 06 квітня 2016 року (далі - Порядок), визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).
Пунктом 3 розділу І цього Порядку передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами 7 і 8 пункту 8 розділу ІІІ згаданого Порядку за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статтею 92 Закону № 580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин 8, 11 статті 93 Закону № 580-VIII, відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки положеннями Закону України "Про Національну поліцію" і Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України № 260 від 06 квітня 2016 року, суд дійшов висновку, що при вирішенні спору щодо виплати компенсації за невикористані дні відпустки підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону України "Про відпустки".
Так, відповідно до частини 1 статті 24 наведеного Закону і частини 1 статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
При цьому суд враховує, що положеннями Закону України "Про Національну поліцію" і Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України № 260 від 06 квітня 2016 року, не зазначено за конкретно яку відпустку виплачується грошова компенсація.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні як основної, так і додаткових відпусток.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач при звільненні зі служби в поліції мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним частину щорічних основних оплачуваних відпусток (18 днів).
Разом з тим, відповідачем протиправно не виплачено позивачу під час звільнення з ГУНП в Запорізькій області відповідної компенсації за такі відпустки за 2019, 2022 роки.
Також, суд зазначає, що з метою ефективного захисту прав позивача, нарахування та виплата заявленої позивачем грошової компенсації має бути здійснена з урахуванням грошового забезпечення, зазначеного відповідачем у довідках від 11 січня 2024 року № 76/12/01-2024, від 11 січня 2023 року № 76-1/12/01-2024.
З приводу строків звернення до суду із позовом суд зазначає, що позивача звільнено з ГУНП в Запорізькій області 11 серпня 2023 року, при цьому до суду із позовом він звернувся 23 листопада 2023 року, тобто у строки встановлені статтею 233 КЗпП. У зв'язку із чим, суд робить висновок, що позивачем строк звернення не пропущено.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи той факт, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246 КАС України, суд-
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за 02 (дві) доби невикористаної частини щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2019 календарний рік та за 16 (шістнадцять) діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 календарний рік.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 02 (дві) доби невикористаної частини щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2019 календарний рік та за 16 (шістнадцять) діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 календарний рік, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення із служби, та з урахуванням довідок Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 11 січня 2024 року № 76/12/01-2024, від 11 січня 2023 року № 76-1/12/01-2024.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 .
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, 29, ЄДРПОУ 40108688.
Повне судове рішення складено 18 січня 2024 року.
Суддя Д.В. Татаринов