Справа № 761/37904/15-ц Головуючий у суді І інстанції Литвинова І.В.
Провадження № 22-ц/824/570/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
про продовження строку для усунення недоліків
апеляційної скарги
19 січня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Голуб С.А., розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в міста Києві, третя особа - Міністерство внутрішніх справ України, про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, зобов'язання внести записи до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані основні та додаткові відпуски, відшкодування моральної шкоди,
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року, повний текст якого виготовлено 24 жовтня 2023 року, позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 22 листопада 2023 року позивач звернулася з апеляційною скаргою без додержання вимог статті 356 ЦПК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 січня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення її недоліків, а саме подання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
16 січня 2023 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, до якої додано клопотання про звільнення від сплати судового збору з посиланням на те, що розмір визначеної судом суми судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік і вона не має матеріальної можливості сплатити його у такому розмірі, оскільки не працює та не отримує заробітну плату, а також соціальних виплат.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справах за таких умов: якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитинну віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Крім того, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї ж статті.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
Встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особу може бути звільнено від сплати судового збору, є вичерпним.
Отже, положення частини першої статті 136 ЦПК, як загальної норми, що регулює питання відстрочення сплати судового збору, деталізовані конкретизуючими нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону України «Про судовий збір», що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 136 ЦПК та вирішенні питання про відстрочення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір», застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону.
Звертаючись до суду із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, позивач надала відомості з Пенсійного фонду України за формою ОК-7 про застраховану особу за 2011 - 2016 роки, відомості ГУ ДПС України у м. Києві про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з І кварталу по ІІІ квартал 2023 року та довідку Управління соціального захисту населення Голосіївської РДА в м. Києві про отримання неотримання державної допомоги.
Дослідивши надані докази та обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що вони не відображають майнового стану особи, яка подала апеляційну, тому обґрунтовані підстави для задоволення клопотання відсутні.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від судового збору, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати належні, допустимі та достатні докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Отже, у клопотанні про звільнення від сплати судового збору скаржник повинен не лише навести обставини, які свідчать про його незадовільне (скрутне) матеріальне становище, але й подати до суду відповідні докази.
При вирішенні питання щодо сплати судового збору майновий стан сторони має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент.
Наявні в матеріалах справи документи безумовно не свідчать про скрутне матеріальне становища скаржника, її незадовільний фінансовий стан і не дає апеляційному суду обґрунтованих підстав для звільнення від сплати судового збору у справі про стягнення заборгованості.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.
Звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, враховуючи, що статтею 129 Конституції України закріплено один із основоположних принципів правосуддя - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
У рішенні у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення у справі «Шишков проти Росії» від 20 лютого 2014 року).
Однак, при зверненні до апеляційного суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору позивачем не були надані належні та достатні докази на підтвердження її незадовільного матеріального становища, зокрема: довідки про склад сім'ї, про доходи чи про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунках коштів або депозитів, документи про відсутність придбання рухомого чи нерухомого майна тощо, що можуть свідчити про реальний майновий стан скаржника та існування об'єктивних перешкод виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої апеляційної скарги судовим збором.
При цьому апеляційний суд уже встановив, що позивач на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані основні та додаткові відпуски (входить до структури заробітної плати), однак повинна оплачувати судовий збір в частині вимог про зобов'язання внести запис до трудової книжки та відшкодування моральної шкоди.
Ураховуючи встановлений законом обов'язок сплатити судовий збір та відсутність у особи, яка подала апеляційну скаргу, пільг щодо його сплати за оскарження незадоволених позовних вимог про зобов'язання внести запис до трудової книжки та відшкодування моральної шкоди, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами скаржника стосовно можливості звернення до суду апеляційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати апеляційної скарги судовим збором) у даній справі дотримано.
За таких обставин, обґрунтованих підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у вказаній справі не встановлено, тому скаржнику слід сплатити судовий збір відповідно до вимог ухвали Київського апеляційного суду від 08 січня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху.
Відповідно до частини першої статті 126 та частини другої статті 127 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Положеннями статей 185, 357 ЦПК визначено, що строк для усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає за можливе продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року, які були визначені в ухвалі Київського апеляційного суду від 08 січня 2024 року щодо сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі 3 220,80 грн, додатково на десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.
Керуючись статтями 127, 136, 185, 356, 357 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року відмовити.
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року на десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, в іншому випадку апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.А. Голуб