Унікальний номер справи 761/19510/23
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/6399/2024
Головуючий у суді першої інстанції Н. В. Пономаренко
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
19 січня 2024 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І., вирішив питання про відкриття апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання незаконними дій посадової особи органу державної влади, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2023 року,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також судом було вирішено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, у задоволенні яких було відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції в частині відмови у витребуванні доказів та розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу суду від 09.06.2022, викласти другий абзац резолютивної частини ухвали у наступній редакції: «Розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження». Доповнити резолютивну частину ухвали після другого абзацу абзацами в наступній редакції: «Витребувати від ТОВ «Вердикт Капітал» оригінали наступних документів: - Договору факторингу №2 від 21 грудня 2020 року та додатки до нього; -Договору факторингу №21-12/20 від 21 грудня 2020 року та додатки до нього. Витребувати від Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А. Д. оригінал виконавчого напису №53038, вчиненого 24 травня 2021 року Приватним нотаріусом Києво- Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. на документі «Анкета-Заява про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» від 10.05.2017 року» про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором 630634562HPLS від 10 травня 2017 року в розмірі 99 327,11 гривень».
Проте апеляційна скарга на ухвалу суду від 09.06.2023 не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом та підлягає поверненню особі, яка її подала, виходячи з наступного.
Так, право апеляційного оскарження передбачено статтею 352 ЦПК України.
Частиною першою статті 353 ЦПК України встановлено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, визначені у вказаній нормі.
Згідно частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Як вбачається, перелік, зазначений у частині першій статті 353 ЦПК України, не містить ухвал щодо відкриття провадження у справі та витребування доказів.
Отже, ухвала суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі та відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від судового рішення, ухваленого по суті спору.
У постанові Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі № 520/14132/18 зроблено висновок про застосування норми права, який полягає у тому, що тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду. Законодавець розмежовує ухвали суду першої інстанції про витребування доказів та про забезпечення доказів. Якщо подається клопотання про забезпечення доказів шляхом їх витребування, тобто, за наявності підстав для забезпечення доказів та сплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів, то ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні такого клопотання може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі пункту 2 частини першоїстатті 353 ЦПК України. Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів у переліку, визначеному пунктом 2 частини першоїстатті 353 ЦПК України, відсутня. Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів не може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки, з урахуванням стадії розгляду справи, особа, яка подає апеляційну скаргу, не позбавлена можливості поновити свої права в інший спосіб - шляхом оскарження в апеляційному порядку такої ухвали разом із рішенням суду першої інстанції.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України). Цей припис згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац 5 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).
Зі змісту поданих позивачем клопотань про витребування доказів вбачається, що він посилався на положеннями ст. 84 ЦПК України та вказував на те, що відповідачами не надано запитуваних ним доказів, а тому вважав що виникла необхідність в отриманні належних доказів шляхом витребування їх судом.
Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 не звертався до суду першої інстанції із клопотаннями про забезпечення доказів, не сплачував судовий збір за подання таких клопотань і питання про забезпечення доказів судом першої інстанції в порядку статей116, 117 ЦПК Українине вирішувалось.
Відтак відсутні підстави до застосування у даному випадку положень п. 2 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Так, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).
За правовою позицією Конституційного Суду України положення пункту 8 частини третьоїстатті 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, необхідно розуміти так, що у цивільному процесі апеляційному оскарженню підлягають ухвали за винятком випадків, коли таке оскарження заборонено законом (абзац сьомий підпункту 3.2 пункту З мотивувальної частини Рішення від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010, абзац четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 28 квітня 2010 року № 12-рп/2010, абзац четвертий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 08 липня 2010 року № 18-рп/2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Таким чином, право на суд, складовою якого є право доступу до правосуддя, в аспекті апеляційного оскарження ухвали місцевого суду може бути обмежено на національному рівні з легітимною метою та із забезпеченням пропорційності при застосуванні відповідних правових засобів, передбачених процесуальним законом. Наведене не має наслідком порушення права на доступ до правосуддя.
Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі №522/14750/16-ц, від 13 червня 2018 року у справі №761/6099/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі №623/3792/15-ц, у постанові від 13 березня 2019 року у справі №522/18296/14-ц.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.
Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2018 року у справі №752/1016/17 дійшов висновку, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати в порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи своїми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №668/8268/15-ц.
Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК Україниапеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Ураховуючи те, що ухвали суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі та витребування доказів відповідно до положень ЦПК України не входять до переліку ухвал, визначеного статтею 353 ЦПК України, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду, то апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного судуд м.Києва від 09 червня 2023 року необхідно повернути особі, яка її подала.
При цьому суд уважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_1 , що заперечення на ухвалу суду від 09.06.2023 можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за результатами її розгляду.
Керуючись статтями 353, 357, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2023 року повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що заперечення на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2023 року можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення у цій справі, ухвалене за результатами її розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної ухвали, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна