Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/5799/2024
м. Київ Справа № 761/28774/22
19 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ратнікової В.М.
суддів: Левенця Б.Б.
Борисової О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» Македона Олександра Андрійовича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2023 року, ухвалене під головуванням судді Притули Н.Г., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У липні 2020 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 24 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 24 травня 2018 року.
Положенями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.
Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав у мобільному додатку примірники вказаних документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
Окрім того, зазначив в заяві наступне: прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх даних згідно з договором. Також я визнаю, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або банком з використанням електронного цифрового підпису.
На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 15 000, 00 гр. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
Зазначає, що станом на 29 грудня 2018 року у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення 5.17 п.5 Розділу II Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 29 грудня 2018 року направив повідомлення "пуш" про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості, проте відповідач на контакт не виходив та не вчиняв жодної дії, направленої на погашення заборгованості.
З огляду на вище викладене, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг від 24 травня 2018 року у розмірі 48 836,03 грн. яка складається з 18 207,67 грн. Заборгованості по тілу кредиту та 30 628,36 грн. заборгованості по пені та комісія.
Рішенням Шевченкіського районного суду міста Києва від 08 лютого 2023 року позов Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 24.05.2018 року в сумі 13 492, 46 грн. та 588, 56 грн. судового збору.
Не погоджуючись із рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2023 року, 11 жовтня 2023 року представник позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» Македон Олександр Андрійович подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2023 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив механізм отримання банківських послуг проекту «Monobank», а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, Правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту.
Вказує на те, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі:
1) у паперовому вигляді;
2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг";
3) шляхом приєднання клієнта додоговору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;
4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Посилається на те, що відповідач отримав банківські послуги проекту Monobank шляхом верифікації очно на точці видачі картки.
Зазначає, що у підписаній ним анкеті-заяві відповідач визнав, що його електронний підпис є аналогом його власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки є власноручним підписам на документах на паперових носіях.
На думку апелянта, звище викладеного вбачається, що між сторонами у встановленому законом порядку було укладено договір про надання банківських послуг.
22 листопада 2023 року від відповідача ОСОБА_1 до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він зазначає, що погоджується з рішення суду першої інстанції.
Вказує на те, що він повністю виконав рішення суду першої інстанції та сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 13 492,46 грн. та 588,56 грн., що підтверджується платіжними інструкціями.
З огляду на вище викладене, просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
29 листопада 2023 року від відповідача ОСОБА_1 до Київського апеляційного суду надійшло доповнення до відзиву на апеляційну скаргу в якому відповідач зазначав, що 24 травня 2018 року відповідачем було подано позивачу анкету- заяву та отримано кредитний ліміт на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Будь- яких інших документів, з якими б відповідач ознайомився, не було та ,відповідно, ним не підписувались.
Зазначає, що анкета- заява не містить взагалі погоджених у письмовій формі Умов та правил обслуговування фізичних осіб, тарифів, таблиць обчислення вартості кредиту, паспорту споживчого кредиту, розміру та умов сплати процентної ставки, розміру та порядку сплати неустойки.
З огляду на вище викладене, просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24 травня 2018року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк».
У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов.
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг, укладання якого підтверджує ОСОБА_1 і зобов'язується виконувати його умови (п.2).
Згідно з п.3 анкети-заяви, відповідач підтвердив, що ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови. Окрім цього, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Підписанням анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису (п.6).
Згідно з п.11 заяви усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
Відповідно до наданого прзивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 24 травня 2018 року, укладеного між АТ «Універсал банк» та клієнтом ОСОБА_1 ,станом на 04 березня 2020року становить 48 836,03 грн. та складається з: 18 207,67 грн.- загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) та 30 628,36 грн. заборгованість за пенею та комісією.
Задовольняючи частково позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» та стягуючи з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 24.05.2018 року в сумі 13 492, 46 грн., суд першої інстанції посилався на те, що у підписаній відповідачем анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів від 24.05.2018 року процентна ставка за відсотками, пенею та комісією не зазначена. Також матеріали справи не містять доказів того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати пені та комісії та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. З огляду на вище викладене, суд першої інстанції зазначив, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та комісії, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.З огляду на зазначене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту в сумі 13 492,46 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що«у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред'явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що:
«в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.
Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».
У справі, що переглядається в анкеті-заяві від 24 травня 2018 року ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно додатку до анкети-заяви, а строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема, статтями 625, 1048 ЦК України, банк не пред'явив. Оскільки в анкеті-заяві від 24 травня 2018 року строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірним та безпідставним списання банком внесених боржником 27.06.2018 рокукоштів в сумі 1200, 00 грн. та 02.08.2018 року грошових коштів в сумі 1360,00 грн. в рахунок погашення відсотків за користування кредитом та зарахував ці кошти на погашення заборгованості по тілу кредиту, зменшивши суму вказаної заборгованості за тілом кредитуз 16 052,46 грн. до 13 492,46 грн. ( 16 052,46 грн. - 2560,00 грн.)
З урахуванням того, що в анкеті-заяві від 24 травня 2018 року відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних Акціонерного товариства « Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення пені та комісії в сумі 30 628,36 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не дослідив механізм отримання банківських послуг проекту «Monobank», а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, Правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту, колегія суддів відхиляє, оскільки, оскільки суд повно та об'єктично встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази, надав їм вірну правову оцінку та правильно зазначив в оскаржуваному рішенні про те, що позивачем не надано суду доказів підписання відповідачем конкретних запропонованих йому Умов та правил надання банківських послуг, у підписаній відповідачем анкеті-заяві відсутні домовленості сторін про сплату пені та комісії.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, так як суд першої інстанції правильно встановив характер та зміст правовідносин, що склались між сторонами у даній справі та вірно застосував до вказаних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють. РІШЕННЯ СУДУ УХВАЛЕНЕ З ДОТРИМАННЯМ ВИМОГ СТ.СТ. 263, 264, 265 ЦПК України.
За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди позивача з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим, доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2023 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» Македона Олександра Андрійовича.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» Македона Олександра Андрійовича залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: