18 січня 2024 року м. Київ
Унікальний номер справи № 758/6052/16-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/2119/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В.,Ратнікової В.М.,
за участю секретарів судового засідання - Котляр К.О., Дячук І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року, ухвалене під головуванням судді Ларіонової Н.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про збільшення частки у праві спільної часткової власності, -
У травні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, просила виділити в натурі ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши право власності на наступні приміщення житлового будинку «А» з господарськими будівлями та спорудами, що складають 26,7 кв.м. площі житлового будинку «А», а саме: «4 житлова кімната» (площею 8,6 кв.м.), «6 коридор» (площею 6,6 кв.м.), «7 житлова кімната» (площею 11,5 кв.м.); господарські будівлі та споруди: сарай «б», сарай «б'», сарай «Б» - 1/3 частки; судові витрати покласти на відповідачів (т. 1 а.с. 1-2, т. 2 а.с. 204-205).
На обґрунтування позову зазначила, що вона є власником 1/3 частини житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування частки житлового будинку від 29 жовтня 2013 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Глушко Л.В. і зареєстрованим у реєстрі за № 1477, а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 жовтня 2013 року індексний номер 11786374. Іншими співвласниками спірного майна є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , кожному з яких належить по 1/3 частини спірного майна, що підтверджується рішенням Подільського районного суду м. Києва від 01 грудня 2011 року № 2-7-11 р.
Вказувала, що ОСОБА_1 який проживає в зазначеному будинку, разом зі своєю родиною перешкоджають доступу в будинок, який законно на правах спільної часткової власності належить також і позивачу. Між позивачем та відповідачами, постійно виникають спори про порядок користування і володіння будинком з господарськими спорудами. Угоди про спосіб виділення частки позивача із спірного майна не досягнуто. Крім того, зазначала, що факт відсутності виділеної в натурі частки на 1/3 будинку з господарськими спорудами перешкоджає їй в реалізації свого права на оформлення правовстановлюючих документів на відповідну частку земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок (т. 1 а.с. 1-2).
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати за ним право власності на 2/3 частини будинку АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 0,8 частин будинку АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на 0,8 частин будинку АДРЕСА_1 ; понесені судові витрати солідарно стягнути з відповідачів (т. 2 а.с. 1-4).
На обґрунтування позову вказував, що згідно акту прийняття експлуатацію індивідуального домоволодіння затвердженого рішенням Виконкому Ради депутатів трудящих Подільського району м. Києва від 10 грудня 1979 року була проведена реєстрація будинку в місцевих органах влади, що підтверджується реєстраційним посвідченням, виданим 21 січня 1980 року № 23010 Київським міським бюро технічної інвентаризації на ім'я ОСОБА_5 , який є дідом ОСОБА_2 , батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. У подальшому рішенням Подільського районного суду м. Києва від 01 грудня 2011 року було встановлено, що мати ОСОБА_2 , яка передала останній свою частку, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є власниками 1/3 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, ОСОБА_1 вважав, що його частка у праві спільної часткової власності має бути збільшена за рахунок часток інших співвласників, а саме: розмір належної йому на праві власності має становити 2/3 частин спірного будинку.
Зазначав, що після смерті батька саме він сплачував податок на землю, страхові платежі за будинок, починаючи від дня введення будинку в експлуатацію та станом на сьогоднішній день. Дані обставини підтверджуються підписами ОСОБА_1 на відповідних квитанціях.
Починаючи з 1979 року та на момент подання позову, ОСОБА_1 неодноразово здійснювалися ремонтні роботи по обладнанню та переобладнанню будинку, завдяки яким вартість даного будинку була значно збільшена і будинок має саме такий вигляд яким він є на момент подачі позову. Після введення будинку в експлуатацію, він зазнав значних змін, був майже перебудований, оскільки значну частину конструкцій було змінено на більш нові та придатні для користування. Вищевказані обставини підтверджуються копіями договорів та квитанцій за виконані ремонтні роботи, які зберігаються у ОСОБА_1 .
Вказував, що у висновку № 5865/10-15 судово-будівельної експертизи від 04 вересня 2011 року, яка проводилась під час розгляду справи стосовно визнання права власності в порядку спадкування зазначено, що в період часу з 1981 року по 2007 роки в будинку проводилися роботи по поліпшенню об'ємно-планувального рішення та роботи по його реконструкції, а саме: установка штапиків на вікнах, покриття підлоги в кухні і ванній кімнаті керамічною плиткою, скління віконних та дверних балконів, ремонт покрівлі даху, монтаж котла на газовому паливі, тощо. Крім цього, були виконані роботи по будівництву нових та ремонту і заміні існуючих споруд таких як вигрібна яма, прибудови до сараю, дерев'яна огорожа, в тому числі ворота і їх фарбування. Проведено утеплення поверхні фасадів житлового будинку плитами із пінопласту.
Стверджував, що зазначений перелік робіт є лише приблизним, окрім ремонтних робіт, які призводили до технічних змін, у будинку ОСОБА_1 також проводились поточні ремонтні роботи по підтриманню будинку у технічному стані. В свою чергу, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 жодних коштів на будівництво будинку не вкладали, матеріальної допомоги не надавали, тобто фактично не брали участі у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна (т. 2 а.с. 1-4).
У липні 2016 року від ОСОБА_1 до суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву ОСОБА_2 , на обґрунтування яких посилався на аналогічні обставини, які зазначені в позовній заяві ОСОБА_1 . Крім того, вказував, що між сторонами постійно виникають конфлікти, спільне проживання сторін неможливе, а тому ОСОБА_1 погоджувався виплатити позивачу відповідну компенсацію її частки, проте, з експертною оцінкою, яку виконав ТОВ «Бутік Київські нерухомості» не погоджувався. Враховуючи вищевикладене, просив у задоволені позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі (т. 1 а.с. 64-68).
19 вересня 2016 року від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 надійшли пояснення щодо заперечень на позовну заяву, в яких остання зазначила, що питання щодо приналежності майна ОСОБА_2 , а також її частка в розмірі 1/3 частини встановлена судовим рішенням Подільського районного суду м. Києва № 2-7-11р. від 01 грудня 2011 року. Під час розгляду справи у 2011 році судом було надано оцінку всім доводам відповідача щодо розміру його вкладу у ремонт будинку, несення витрат на утримання будинку, тощо. Так, навіть подані ОСОБА_1 у даній справі докази датуються 2005 роком, тобто до дати постановлення зазначеного рішення 2011 року (т. 1 а.с. 102-103).
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 17 лютого 2017 року об'єднано цивільну справу № 758/11316/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про збільшення частки у праві спільної часткової власності в одне провадження зі справою № 758/6052/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності (т. 1 а.с. 181).
У березні 2021 року ОСОБА_2 подала до суду заяву в якій з урахуванням проведення судової експертизи просила здійснити виділ часток за варіантом 2 висновку судових експертів Київського НДІСЕ МЮ України (т. 2 а.с. 204-205).
10 березня 2021 року відповідач ОСОБА_3 подала до суду заяву в якій заявила про визнання позовних вимог ОСОБА_2 та з урахуванням проведення судової експертизи просила здійснити виділ часток за варіантом 2 висновку судових експертів Київського НДІСЕ МЮ України (т. 2 а.с. 207-209).
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності - задоволено в повному обсязі.
Виділено в натурі ОСОБА_2 такі приміщення житлового будинку літ. «А» з господарськими будівлями та спорудами, що складають 26,7 кв.м. площі житлового будинку літ. «А», а саме: «4 житлова кімната (площею 8,6 кв.м.), 6 коридор (площею 6,6 кв.м.), 7 житлова кімната (площею 11,5 кв.м.); господарські будівлі та споруди: сарай літ. «б», сарай літ. «б'», сарай літ. «Б», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , визнавши за ОСОБА_2 право приватної власності на: житлові приміщення - «4 житлова кімната (площею 8,6 кв.м.), 6 коридор (площею 6,6 кв.м.), 7 житлова кімната (площею 11,5 кв.м.); господарські будівлі та споруди - сарай літ. «б», сарай літ. «б'», сарай літ. «Б», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/3 частину домоволодіння з надвірними побудовами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про збільшення частки у праві спільної часткової власності - відмовлено в повному обсязі (т. 3 а.с. 29-39)
Не погодившись з рішенням районного суду, 21 червня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лущин О.О. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності відмовити в повному обсязі, а позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про збільшення частки у праві спільної часткової власності задовольнити (т. 3 а.с. 48-54).
Апеляційну скаргу мотивував тим, що вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 було протиправно позбавлено в користуванні 1/3 частини його нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки суд здійснив виділення частки зі спільної часткової власності лише в інтересах ОСОБА_2 , однак, судом не було здійснено виділення частки в натурі ОСОБА_1 , що позбавляє останнього повноцінно розпоряджатись своєю 1/3 частини майна.
Зазначав, що судом не вмотивовано, чому ОСОБА_2 виділено приміщення та споруди обрані відповідно до варіанту 1 та варіанту 2 висновку експертів від 22 квітня 2020 року № 14487/17-44/162/20-44/8034/20-44. Крім того, звертав увагу, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказано, що ОСОБА_2 виділяються приміщення та споруди житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , проте, виділення часток між сторонами здійснюється щодо приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, вказане приміщення в рішенні суду не має відношення до майна, яке є спірною часткою сторін, що, в свою чергу, фактично унеможливлює виконання даного рішення. Також апелянт зазначав, що судом не були враховані доводи ОСОБА_1 , викладені в його позовній заяві.
Посилався на висновки, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04 жовтня 1991 року (із змінами), в яких зазначено, що при розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних приміщень) шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконкому місцевої ради за згодою решти учасників спільної власності (т. 3 а.с. 48-54).
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Щербатюк Н.В. просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року залишити без змін (т. 3 а.с. 137-146).
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Щербатюк Н.В. просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року залишити без змін.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, причини неявки не повідомили про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Так, позивач ОСОБА_2 була сповіщена повідомленням її представника - адвоката Щербатюк Н.В., факт належного сповіщення представник підтвердила в суді апеляційної інстанції. Відповідач ОСОБА_3 була сповіщена 27 листопада 2023 року про розгляд справи апеляційним судом 18 січня 2024 року про що є відмітка працівників пошти про вручення адресату поштового відправлення. Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 був сповіщений 27 листопада 2023 року про розгляд справи апеляційним судом 18 січня 2024 року про що є відмітка працівників пошти про вручення адресату поштового відправлення. Повідомлення представника ОСОБА_1 - адвоката Лущина О.О. повернулись із відмітками працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаної особи до суду не надходили. Поряд з цим, від представника ОСОБА_1 - адвоката Лущина О.О., 178 жовтня 2023 року, 21 листопада 2023 року і 16 січня 2024 року надішли електронні повідомлення за змістом яких зазначено, що представник обізнаний із розглядом справи апеляційним судом(т. 3 а.с. 94-100, 117-127, 132-135).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляд справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
При цьому, суд апеляційної інстанції врахував, що 19 жовтня 2023 року розгляд цієї справи був відкладений за клопотанням представників сторін. 21 листопада 2023 року і 16 січня 2024 року представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Лущин О.О. подав клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 23 листопада 2023 року і 18 січня 2024 року, пославшись на зайнятість в інших справах, проте доказів поважності причин неявки до останнього клопотання не додано (т. 3 а.с. 106-116, 128-129, 147-148).
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).
Зважаючи на вищезазначене та положення ч. 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд визнав повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником 1/3 частини житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування частки житлового будинку від 29 жовтня 2013 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Глушко Л.В. і зареєстрованим у реєстрі за № 1477 (т. 1 а.с. 4)
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 жовтня 2013 року індексний номер 11786374, ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/3 частка нерухомого майна, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа: 82,6 кв.м, житлова площа: 49,2 кв.м. (т. 1 а.с. 7).
Іншими співвласниками спірного майна є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , кожному з яких належить по 1/3 частини спірного майна, що підтверджується рішенням Подільського районного суду м. Києва від 01 грудня 2011 року № 2-7-11 р. (т. 1 а.с. 8-10).
Як вбачається з технічного паспорта Подільського бюро технічної інвентаризації, інвентаризаційна справа № 39519, від 04 грудня 1998 року, спірне майно згідно з плану присадибної ділянки, складається з: Літ.А - житловий будинок; Літ.Б - сарай; Літ. б - сарай; Літ. б1 - сарай; Літ.В - вбиральня; Літ.Г- сарай (т. 1 а.с. 12-18).
В свою чергу, двоповерховий житловий будинок складається із: 1-й поверх: веранда - 7,3 кв.м., кладова - 0,6 кв.м., вбиральня - 12 кв.м., кухня - 8,8 кв.м., службова кімната - 4 кв.м., коридор - 2,6 кв.м., ванна-3,3 кв.м., житлова кімната - 8,6 кв.м., житлова кімната - 16,7 кв.м.; 2-й поверх: коридор - 6,6 кв.м., житлова кімната - 11,5 кв.м., житлова кімната - 12,4 кв.м.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.
Володіння та розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб'єктів на один об'єкт.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. При цьому ураховується технічна можливість переобладнання будинку у відокремлені частини із самостійним виходом (ізольовані квартири), які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Таким чином, виділ може мати місце виключно при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
При виділі у власність позивача частини спірного домоволодіння, суд повинен зазначити в рішенні яка частка виділяється відповідачу, тим самим визначивши конкретний окремий об'єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідача.
При цьому, загальні засади цивільного законодавства, зокрема засади справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), спонукають суд при вирішенні зазначених спорів ураховувати також інтереси обох сторін та встановлювати, зокрема: чи дійсно є можливим виділ частки в натурі; чи допускається такий виділ згідно із законодавством тощо.
Відповідні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 462/1585/16-ц (провадження № 61-6705св20) та від 08 березня 2023 року у справі № 559/1923/17 (провадження № 61-5181св22), й підстав відступу від яких колегія суддів апеляційного суду не вбачає.
За клопотанням ОСОБА_2 судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу.
Згідно висновку експертів КНДІСЕ № 14487/17-44/162/20-44/8034/20-44 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 22 квітня 2020 року, поділ по 1/3 частині житлового будинку «А», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення реконструкції (перепланування і переобладнання) приміщень існуючого житлового будинку «А», з метою влаштування трьох окремих квартир для ізольованого користування та заселення кожної новоутвореної квартири однією сім'єю, вбачається можливим при умові відступу від ідеальних часток співвласників та відхилення від вимог нормативних документів (т. 2 а.с. 169-188).
Як вбачається з вище вказаного висновку експертів № 14487/17-44/162/20-44/8034/20-44 від 22 квітня 2020 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи було запропоновано два можливих варіанти розподілу майна по 1/3 частці житлового будинку «А», господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до варіанту № 1 поділу з виділом по 1/3 частині житлового будинку з відступом від ідеальних часток співвласників по площі у житловому будинку та по вартості господарських будівель та спору, доцільним буде розподілити наступним чином:
1) перший співвласник - у житловому будинку «А»: 6 коридор (площею 6,6 кв.м), 7 житлова кімната (площею 11,5 кв.м), 8 житлова кімната (площею 12,4 кв.м); господарські будівлі і споруди: вбиральня «В», тобто більше на 3 кв.м та 3 608,00 грн.;
2) другий співвласник - у житловому будинку «А»: І веранда (площею 7,3 кв.м), ІІ комора (площею 0,6 кв.м), ІІІ вбиральня (площею 1,2 кв.м), 1 кухня (площею 8,8 кв.м), 2 службова (площею 4,0 кв.м); господарські будівлі і споруди: сарай «Б», сарай «б», сарай «б'», сарай «Г», тобто менше на 5,6 кв.м та менше на 6 039,00 грн.;
3) третій співвласник - у житловому будинку «А»: 3 коридор (площею 2,6 кв.м), 3а ванна (площею 2,3 кв.м), 4 житлова кімната (площею 8,6 кв.м), 5 житлова кімната (площею 16,7 кв.м), тобто більше на 2,7 кв.м. та 2 430,00 грн.
Відповідно до варіанту № 2 поділу з виділом по 1/3 частині житлового будинку з відступом від ідеальних часток співвласників по площі у житловому будинку та по вартості господарських будівель та спору, доцільним буде розподілити наступним чином:
1) перший співвласник - у житловому будинку «А»: І веранда (площею 7,3 кв.м), ІІ комора (площею 0,6 кв.м), ІІІ вбиральня (площею 1,2 кв.м), 1 кухня (площею 8,8 кв.м), 2 службова (площею 4 кв.м), 3 коридор (площею 2,6 кв.м), 3а ванна (площею 2,3 кв.м); господарські будівлі і споруди: сарай «Г», тобто менше на 0,7 кв.м та менше на 1 853,00 грн.;
2) другий співвласник - у житловому будинку «А»: 4 житлова кімната (площею 8,6 кв.м), 6 коридор (площею 6,6 кв.м), 7 житлова кімната (площею 11,5 кв.м); господарські будівлі і споруди: сарай «б», сарай «б'», сарай «Б», тобто менше на 0,8 кв.м та на 438,00 грн. більше;
3) третій співвласник - у житловому будинку «А»: 5 житлова кімната (площею 16,7 кв.м), 8 житлова кімната (площею 12,4 кв.м); господарські будівлі і споруди: вбиральня «В», тобто на 1,6 кв.м більше та на 1 414,00 більше (т. 2 а.с. 169-188).
Позивачка ОСОБА_2 погодилась із запропонованим варіантом поділу нерухомого майна за варіантом № 2, який зазначений у висновку експерта, а саме у заяві про уточнення позовних вимог просила виділити їй в натурі наступні приміщення житлового будинку «А» з господарськими будівлями та спорудами, що складають 26,7 кв.м. площі житлового будинку «А», а саме: «4 житлова кімната» (площею 8,6 кв.м.), «6 коридор» (площею 6,6 кв.м.), «7 житлова кімната» (площею 11,5 кв.м.); господарські будівлі та споруди: сарай «б», сарай «б'», сарай «Б». При цьому, ОСОБА_2 не заперечувала, що її частка по відношенню до площі майна буде менша на 0,8 кв.м. (т. 2 а.с. 204-205).
Відповідач ОСОБА_3 визнала позовні вимоги ОСОБА_2 та з урахуванням проведення судової експертизи просила здійснити виділ часток за варіантом 2 висновку судових експертів Київського НДІСЕ МЮ України (т. 2 а.с. 207-209).
Тому, правильним є висновок суду, що в даному випадку, запропонований позивачем ОСОБА_2 порядок користування спільним майном, хоч і має невелике відхилення від ідеальних часток, однак найбільше враховує баланс інтересів кожного зі співвласників.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Лущин О.О. посилався на те, що суд першої інстанції здійснив виділення частки із спільної часткової власності лише в інтересах ОСОБА_2 , однак судом не було здійснено виділення в натурі частки ОСОБА_1 , що позбавило останнього права розпоряджатися своєю 1/3 частиною будинку з господарськими будівлями.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими такі доводи апелянта, оскільки при виділі у власність позивача частини спірного домоволодіння, суд повинен зазначити в рішенні яка частка виділяється іншим співвласникам тобто кожному відповідачу, тим самим визначивши конкретний окремий об'єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідача. Крім того, враховуючи, що поділ майна в натурі за висновком експертів здійснений з відхиленням від ідеальних часток, суд не вирішив питання про відшкодування компенсації.
Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 не вказував, який варіант поділу будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 його влаштовує та пропонує виділити йому в натурі.
Інший співвласник ОСОБА_3 також не запропонувала які саме приміщення їй слід передати у власність при виділі в натурі своєї частки в будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
З урахуванням встановлених обставин справи та наявних в ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про виділ позивачці ОСОБА_2 та відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 наступних часток:
- виділити в натурі ОСОБА_2 такі приміщення житлового будинку літ. «А» з господарськими будівлями та спорудами, що складають 26,7 кв.м. площі житлового будинку літ. «А», а саме: «4 житлова кімната (площею 8,6 кв.м.), 6 коридор (площею 6,6 кв.м.), 7 житлова кімната (площею 11,5 кв.м.); господарські будівлі та споруди: сарай літ. «б», сарай літ. «б'», сарай літ. «Б», тобто менше на 0,8 кв.м та більше на 438 грн., визнавши за ОСОБА_2 право приватної власності на: житлові приміщення - «4 житлова кімната (площею 8,6 кв.м.), 6 коридор (площею 6,6 кв.м.), 7 житлова кімната (площею 11,5 кв.м.); господарські будівлі та споруди - сарай літ. «б», сарай літ. «б'», сарай літ. «Б», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- виділити в натурі відповідачці ОСОБА_3 такі приміщення житлового будинку літ. «А» з господарськими будівлями та спорудами, що складають 26,8 кв.м. площі житлового будинку літ. «А», а саме: І веранда (площею 7,3 кв.м), ІІ комора (площею 0,6 кв.м), ІІІ вбиральня (площею 1,2 кв.м), 1 кухня (площею 8,8 кв.м), 2 службова (площею 4 кв.м), 3 коридор (площею 2,6 кв.м), 3а ванна (площею 2,3 кв.м); господарські будівлі і споруди: сарай «Г», тобто менше на 0,7 кв.м та менше на 1 853,00 грн., визнавши за ОСОБА_3 право приватної власності на приміщення житлового будинку літ. «А»: І веранда (площею 7,3 кв.м), ІІ комора (площею 0,6 кв.м), ІІІ вбиральня (площею 1,2 кв.м), 1 кухня (площею 8,8 кв.м), 2 службова (площею 4 кв.м), 3 коридор (площею 2,6 кв.м), 3а ванна (площею 2,3 кв.м); господарські будівлі і споруди: сарай «Г», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- виділити в натурі відповідачу ОСОБА_1 такі приміщення житлового будинку літ. «А» з господарськими будівлями та спорудами, що складають 29,1 кв.м. площі житлового будинку літ. «А», а саме: 5 житлова кімната (площею 16,7 кв.м), 8 житлова кімната (площею 12,4 кв.м); господарські будівлі і споруди: вбиральня «В», тобто на 1,6 кв.м більше та на 1 414,00 грн. більше, визнавши за ОСОБА_1 право приватної власності на приміщення житлового будинку літ. «А»: 5 житлова кімната (площею 16,7 кв.м), 8 житлова кімната (площею 12,4 кв.м); господарські будівлі і споруди: вбиральня «В», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки частка відповідачки ОСОБА_3 є меншою у вартісному вираженні на суму 1853 грн. вказану суму слід стягнути у відповідних частках з позивачки ОСОБА_2 - 439 грн. та з відповідача ОСОБА_1 - 1414 грн., частки яких за висновком судових експертів у грошовому виразі є більшими на відповідні суми (т. 2 а.с. 169-188).
Оскільки за висновком експертів Київського НДІСЕ МЮ України № 14487/17-44/162/20-44/8034/20-44 від 22 квітня 2020 року, вартість і точний перелік робіт по зміні об'ємно-планувального рішення кожної з трьох новоутворених квартир у житловому будинку «А», а також вартість по влаштуванню або переобладнанню систем інженерного устаткування, залежить від прийнятих рішень (об'ємно-планувальних, конструктивних, тощо), які обумовлюються розробленою та погодженою у встановленому законом порядку проектно-кошторисною документацією, колегія суддів не визначала в цьому провадженні цивільної справи зобов'язання сторін щодо проведення ремонтно-будівельних робіт житлового будинку.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що варіант № 2 розподілу будинку з господарськими будівлями, визначений у висновку експертів КНДІСЕ № 14487/17-44/162/20-44/8034/20-44 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 22 квітня 2020 року, є вмотивованим та обґрунтованим, враховує технічну можливість переобладнання будинку у відокремлені частини (квартири) із самостійними виходами, та відхилення від розміру ідеальних часток співвласників, враховує присудження грошової компенсації співвласникам, частка яких зменшилась.
Вищевказаних вимог законодавства та обставин справи суд першої інстанції не врахував і дійшов помилкового висновку про виділення частки будинку з господарськими будівлями в натурі лише позивачці ОСОБА_2 , а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в частині вирішення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про виділення в натурі часток сторонам по справі із спільної часткової власності.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 , який просив визнати за ним право власності на 2/3 частини будинку АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 0,8 частин будинку АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на 0,8 частин будинку АДРЕСА_1 ; апеляційний суд зробив наступні висновки.
Згідно з ч. 3 ст. 357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційний суд погодився з висновком районного суду, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю, оскільки ним не доведено, що поліпшення спірного майна відбулося виключно за рахунок його коштів та за згодою всіх відповідачів на подальший перерозподіл права часткової власності, у зв'язку з чим підстав для застосування положень ч. 3 ст. 357 ЦК України у суду немає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі ст. 141 ЦПК України понесені апелянтом судові витрати відшкодуванню за рахунок іншої сторони не підлягають.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року - скасувати в частині задоволення первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності - задовольнити частково.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом його поділу в натурі відповідно до Варіанту 2 (таблиця № НОМЕР_1 , зображення на схемі в Додатку А арк. 2) висновку експертів Київського НДІСЕ МЮ України від 22 квітня 2020 року № 14487/17-44/162/20-44/8034/20-44 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 22 квітня 2020 року, а саме:
Виділити в натурі ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) у власність 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами такі приміщення житлового будинку літ. «А» з господарськими будівлями та спорудами, що складають 26,7 кв.м. площі житлового будинку літ. «А», а саме: «4 житлова кімната (площею 8,6 кв.м.), 6 коридор (площею 6,6 кв.м.), 7 житлова кімната (площею 11,5 кв.м.); господарські будівлі та споруди: сарай літ. «б», сарай літ. «б'», сарай літ. «Б», тобто менше на 0,8 кв.м та більше на 438 грн., визнавши за ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) право приватної власності на: житлові приміщення - «4 житлова кімната (площею 8,6 кв.м.), 6 коридор (площею 6,6 кв.м.), 7 житлова кімната (площею 11,5 кв.м.); господарські будівлі та споруди - сарай літ. «б», сарай літ. «б'», сарай літ. «Б», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Виділити в натурі відповідачці ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у власність 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудамитакі приміщення житлового будинку літ. «А» з господарськими будівлями та спорудами, що складають 26,8 кв.м. площі житлового будинку літ. «А», а саме: І веранда (площею 7,3 кв.м), ІІ комора (площею 0,6 кв.м), ІІІ вбиральня (площею 1,2 кв.м), 1 кухня (площею 8,8 кв.м), 2 службова (площею 4 кв.м), 3 коридор (площею 2,6 кв.м), 3а ванна (площею 2,3 кв.м); господарські будівлі і споруди: сарай «Г», тобто менше на 0,7 кв.м та менше на 1 853,00 грн., визнавши за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )право приватної власності на приміщення житлового будинку літ. «А»: І веранда (площею 7,3 кв.м), ІІ комора (площею 0,6 кв.м), ІІІ вбиральня (площею 1,2 кв.м), 1 кухня (площею 8,8 кв.м), 2 службова (площею 4 кв.м), 3 коридор (площею 2,6 кв.м), 3а ванна (площею 2,3 кв.м); господарські будівлі і споруди: сарай «Г», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Виділити в натурі відповідачу ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) у власність 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудамитакі приміщення житлового будинку літ. «А» з господарськими будівлями та спорудами, що складають 29,1 кв.м. площі житлового будинку літ. «А», а саме: 5 житлова кімната (площею 16,7 кв.м), 8 житлова кімната (площею 12,4 кв.м); господарські будівлі і споруди: вбиральня «В», тобто на 1,6 кв.м більше та на 1 414,00 грн. більше, визнавши за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) право приватної власності на приміщення житлового будинку літ. «А»: 5 житлова кімната (площею 16,7 кв.м), 8 житлова кімната (площею 12,4 кв.м); господарські будівлі і споруди: вбиральня «В», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) - 439 грн. грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки співвласників в спільній частковій власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою:АДРЕСА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) - 1414 грн. грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки співвласників в спільній частковій власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою:АДРЕСА_1 .
В іншій частині рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 19 січня 2024 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова